2) Класифікація екологічних дисциплін
У структурі сучасної екології виділяють такі основні напрямки; загальну, спеціальну та прикладну екологію.
Загальна екологія вивчає фундаментальні проблеми структурно-функціональної організації екосистем, а також досліджує взаємодію біосистем різних рівнів інтеграції між собою та довкіллям.
Спеціальна екологія досліджує закономірності функціонування конкретних екосистем або особливості пристосування популяцій різних видів організмів чи їх угруповань до умов навколишнього середовища.
Прикладна екологія з'ясовує різні аспекти дії чинників довкілля на біосистеми і спрямована на розв'язання головним чином практичних питань.
агроекологія (сільськогосподарська екологія)
аутоекологія (екологія організмів)
популяційна екологія (демекологія)
синекологія (екологія угруповань)
системна екологія (екологія екосистем)
екологія людини із такими підрозділами, як соціоекологія, антропоекологія.
еволюційна екологія — вивчає історичні зміни екосистем і біосфери у зв'язку зі змінами умов довкілля.
Системна екологія поділяється на розділи, які досліджують окремі види екосистем (екологія лісів, боліт тощо, а також урбоекологія, агроекологія і т. ін.).
Ще одна класифікація екологічних дисциплін, за принципом теоретичності і застосування знань на практиці включає екологію теоретичну і практичну:
Теоретична екологія (біоекологія) — екологія живих організмів: людини, тварин, рослин, мікроорганізмів. Цей розділ виник першим і є фундаментом екології.
Практична —
а) геоекологія — вивчає охорону і раціональне використання природних ресурсів, ділиться на атмо-, гідро-, літо- та ландшафтну екологію.
б) соціоекологія — вивчає вплив соціально-економічних факторів на довкілля.
в) техноекологічна — вивчає техногенні фактори забруднення довкілля. Поділяється на екологію промисловості, с/г, транспорту.
Екологія є складовою частиною біології. Загальна екологія займається дослідженням усіх типів екосистеми. (е.с.)
Дуже широким є спектр підрозділів екології в котрий входять спеціалізовані екологічні науки в залежності від об’єкта та предмета дослідження, а також їх визначення:
Екологія – частина біології, що вивчає відносини організмів між собою та НПС, називається біоекологією.
До складу біоекології включається екологія особин (аутоекологія), популяцій (демекологія) та спільної (синекологія).
Аутекологія вивчає взаємозв’язки представників виду з оточуючим середовищем. Вона вивчає межі стійкості виду і його ставлення до різних екологічних факторів: тепла, світла, вологи, родючості і т. п., а також досліджує дію середовища на живі організми.
Синекологія аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів даного угруповування организмів, а також між ними і довкіллям.
Демекологія – популярна екологія, вивчає структуру виду: біологічну, статеву, вікову, етіологічну.
Прикладна екологія – як наука базується перш за все на різних галузях екології – фізіології, генетики, біофізики, але вона також пов’язана з ін. природними науками – фізикою, хімією, геологією, географією, математикою. Вона не може бути відділена від моралі права, економіки, оскільки лише в союзі з ними можна докорінно змінити ставлення людини до природи.
Екологією за розмірами об’єктів вивчення поділяють на географічну або ландшафтну екологію, об’єктами вивчення котрої є крупні е. с., географічні процеси, та на глобальну екологію вчення про біосферу Землі.
Стосовно предметів вивчення екологія поділяється на екологію: мікроорганізмів, грибів, рослин, тварин, людини, сільськогосподарську, прикладну, інженерну та загальну екологію.
За середовищем та компонентами розрізняють екологію: суші, прісних водоймищ, морську, морську, високогірну, хімічну тощо.
За підходами до предмета вивчення виділяють аналітичну та динамічну екологію.
В часовому аспекті розрізняють історичну та еволюційну екологію.
З прикладної екології за науковими напрямками витікають промишлена, с/г екологія, екологія енергетики тощо.