1.2.1. Порядок розрахунку оптової та роздрібної ціни.

Відпускна ціна виробника на товари, за якими акцизний збір обчислюється в ЕКЮ, розраховується: Цвідп.. = Сповн. + Пр + Аз + ПДВ, (3) де: Аз – сума акцизного збору. Відпускна ціна виробника на товари, за якими акцизний збір вираховується у % - ах до вартості реалізованої продукції, розраховується: а сума акцизного збору: Перелік товарів, на які використовується акцизний збір, затверджується Кабінетом Міністрів України та публікується в періодиці. Нехай, затрати на виробництво і реалізацію магнітофону, що випускається на вітчизняному підприємстві, складають 50 грн., рентабельність – 40% (цифри умовні). Ставка акцизного збору – 5%. Тоді, відпускна ціна виробника:   В тому числі нарахована сума ПДВ – 15,78 грн., сума акцизного збору – 3,68грн. ( ). Ціна оптової торгівлі будується на базі відпускної ціни виробника з додаванням видатків (Вз.о) та прибутку (Пз.о) підприємства гуртової торгівлі: Цо.т. = [Цвідп. + (Вз.о + Пз.о)] + ПДВ, (6) Припустимо, що у нашому прикладі видатки та прибуток підприємства оптової торгівлі склали 10 грн. в розрахунку на один магнітофон. Тоді: Кінцева, роздрібна ціна включає в себе ціну оптової торгівлі, видатки (Врозд.) та прибуток (Прозд.) підприємства роздрібної торгівлі: Црозн = [Цо.т.+ (Врозд. + Прозд.)] + ПДВ, (7). Припустимо, що видатки та прибуток роздрібної торгівлі у розрахунку на один магнітофон складають 15 грн. В цьому випадку роздрібни ціна магнітофону: Црозд = 83,68 +15 +(83,68+15)*0,2=98,68+19,74=118,42 грн. Слід врахувати, що чим більше посередників приймають участь в реалізації продукції, тим вища буде її роздрібна ціна.

1.2.2 Витрати та їх роль у формуванні ціни.

За своїм значенням головним елементом ціни є витрати, які виступають у формі собівартості. Собівартість — це виражені в грошовій формі витрати підприємства, які пов’язані з виробниц-твом та реалізацією продукції, товарів та послуг.

Собівартість, якобов’язковий елемент ціни, відіграє різну роль у її формуванні. Якщо на продукцію встановлюються фіксовані або регульовані ціни, то в цьому разі собівартість — вихідна база ціни і є основою для визначення в її складі прибутку та інших елементів. При формуванні вільних цін собівартість продукції безпосередньо їхній рівень не визначає. Роль собівартості зводиться до того, що вона показує нижню межу, мінімальну ціну товару і є одним із чинників її визначення. Незважаючи на такі розбіжності, облік собівартості продукції має особливе значення в ціноутворенні. Правильне визначення витрат необхідне для встановлення ціни пропозиції і, найголовніше, для вироблення ефективної цінової стратегії підприємства.

Витрати, що входять до собівартості продукції, можуть бути згруповані за різними ознаками. За економічним змістом витрати поділяються на окремі елементи, за цільовим призначенням — на калькуляційні статті, за способом віднесення на окремі види продукції — на прямі та непрямі, за обсягами виробництва — на постійні та змінні. Використання різних підходів до розподілу витрат дає змогу визначити результати діяльності окремих підрозділів підприємства та їхній внесок у формування собівартості та прибутковості виробленої продукції.

Перша група об’єднує економічно однорідні витрати, які групуються за такими елементами: сировина та матеріали, паливо та енергія, заробітна плата, амортизація тощо. Таке групування дає можливість визначити ефективність використання ресурсів та виявити їхній вплив на обсяги виробництва, а звідси і на ціни товарів. Але розподіл витрат за економічним змістом практично не використовується при визначенні собівартості одиниці продукції, оскільки їхній штучний розподіл між виробами зумовлює невисокий рівень достовірності інформації.

В основі групування витрат за статтями калькуляції лежить принцип їхнього розподілу за цільовим призначенням, згідно з яким виділяються виробничі витрати управлінського характеру. До недавнього часу склад калькуляційних статей та витрат, що входили до них, регламентувався типовими положеннями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), які були затверджені Кабінетом Міністрів України за окремими галузями. У зв’язку з тим, що ці типові положення ще не приведені у відповідність до вимог нових стандартів бухгалтерського обліку, кожне підприємство самостійно веде облік витрат на підставі нового Плану рахунків і вимог Національних стандартів.

1.2.3. Податки які входять ло складу ціни

Акцизний збір є одним з непрямих податків. В Україні акцизний збір є непрямим податком на окремі товари, визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів. До таких товарів , як правило, відносять: алкогольні напої, тютюнові вироби, паливо-мастильні матеріали, транспортні засоби тощо.  Акцизний збір може обчислюватися: - за ставками у відсотках до обороту з продажу ( передачі ) товарів ( продукції); - у твердих ставках з одиниці реалізованого ( переданого, ввезеного) товару (продукції); - одночасно за ставками у відсотках до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару ( продукції). Податок на додану вартість – це непрямий податок, який включаються до ціни товару та сплачується незалежно від результатів діяльності підприємства. При продажу товарів підприємство закладає в його ціну суму податку на додану вартість. Торговельно - посередницькі накидки. Оцінка за цінами продажу передбачає використання середнього відсотку торговельної націнки. Цей метод застосовують підприємства, які мають значну та змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною ( роздрібною) ціною реалізованих товарів і сумою торгової націнки, визначеною за середнім відсотком. Середній відсоток торгової націнки обчислюється шляхом діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця і продажної вартості одержаних у звітному місяці товарів.