Тема VI: Основи господарського права. Зміст програми

1. Поняття, предмет регулювання, метод та ждерела господарського права.

2. Господарські правовідносини: поняття, особливості, суб’єкти та об’єкти.

3. Регулювання господарської діяльності. Правове становище підприємств. Господарські товариства.

4. Умови визнання підприємств банкрутами. Ліквідаційна процедура.

Література

[10] с. 12-24.

с. 27-31

Господарське право - сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері державного управління економікою, виробництва та реалізації продукції, виконання робіт та надання послуг з мстою одержання прибутку.

Комплекс господарського права складають:

• Цивільне право

• Адміністративне право

• Фінансове право

• Трудове право

Предметом регулювання є господарська діяльність.

Господарська діяльність, залежно від мети і способу організації поділяються на підприємницьку (комерційну та непідприємницьку (некомерційну)

• Непідприємницька господарська діяльність здійснюється для задоволення певних суспільних потреб незалежно від прибутковості (такого є діяльність, що фінансується з державних дотацій}

• Підприємницька діяльність - безпосередня, самостійно систематична на власний ризик діяльність з метою отримання прибутку.

Предметом регулювання господарського права є також три сектора економіки:

• Державний;

• Колективний;

• Приватний;

Слід також врахувати, що господарське право регулює відносини, щодо державного регулювання економіки (організаційні відносини). Державне регулювання економіки здійснюється у таких формах:

• Державне прогнозування та розробка програм економічного і соціального розвитку України;

• Управління - прийняття юридичне значущих рішень для суб'єктів господарювання;

• Контроль - сукупність заходів, спрямованих на визначення фактичних напрямків і результатів діяльності суб'єктів господарського життя;

• Нормативне регулювання - встановлення державними органами правил здійсненім господарської діяльності.

Традиційно у господарському праві виділяють дві групи методів

Адміністративний;

Економічний;

• Адміністративний метод - необхідний суспільству результат досягнення шляхом прямого наказу, що підлягає виконанню суб'єктом господарювання незважаючи на те чи вигідно це йому економічно.

• Економічний метод - необхідний суспільству результат досягається шляхом симулювання суспільного виробництва через економічний інтерес виконавців

Господарським відносинами є відносини між господарюючими суб'єктами та органами управління, що виникають і функціонують у процесі організації і безпосереднього здійснення господарської діяльності.

Господарську відносини мають певні ознаки:

• Обмежене коло суб'єктів (у порівнянні з цивільним правом) суб'єктів, які здійснюють господарську діяльність;

• У господарських відносинах поєднуються організаційні і майнові елементи;

• Господарські відносини мають матеріальний зміст.

Господарські відносини можуть класифікуватися за різними ознаками:

За характером правовідносин.

• Відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності;

• Відносини щодо управління;

За взаємним становищем сторін:

• Горизонтальні ( рівні сторони );

• Вертикальні ( один із учасників орган управління )

За сферою дії:

• Внутрішньогосподарські

• Міжгосподарські

За галузями народного господарства.

Суб'єктами господарського права або об'єктами господарювання називають юридичних та фізичних осіб, які мають юридичне відокремлене майно, здійснюють передбачену законом господарську діяльність і несуть відповідальність в межах усього майна.

Ознаки суб'єкта господарського права:

• Певна організаційно-правова форма;

• Юридичне відокремлене та закріплене за суб'єктом майно;

• Наявність господарської правосуб’єктності.

Основна класифікація суб'єктів господарського права може бути здійснена за змістом їхньої діяльності:

• Господарські організації - підприємства, організації, об'єднання підприємств, що створені для здійснення господарської діяльності та зареєстровані в установленому порядку;

• Громадяни України, що здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому порядку як підприємці;

• Філії, представництво та інші відокремлені підрозділи.

Підприємство

• самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади, або органом місцевого самоврядування для задоволення суспільних чи особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої. науково-державної діяльності.

• можуть створюватися для здійснення підприємництва, так і для некомерційної діяльності.

• є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, знак для товарів та послуг.

За критерієм власності:

• Приватні;

• Колективні;

• Комунальні;

• Державні;

• Змішані.

За критерієм чисельності працівників та обсяги валового доходу від реалізації продукції за рік:

• Малі - чисельність працівників не перевищує 50, а обсяг валового доходу 500тис. євро

• Великі підприємства - чисельність працівників перевищує 1000, а обсяг валового доходу 5 млн. євро

За способом утворення розрізняють:

• Унітарні - утворює один засновник (державні, комунальні, релігійні організації);

• Корпоративне - створюється двома чи більше засновниками (господарські товариства, спільні товариства).

Об'єднання підприємств

• господарське формування, створене шляхом об'єднання виробничої, наукової, комерційної або іншої діяльності двох або більше підприємств.

• Рішення про об'єднання підприємств погоджується з Антимононольним Комітетом .

За видом об'єднання та порядком заснування об'єднання підприємств бувають:

• Недержавні;

• Державні або комунальні.

Недержавні - створені за рішенням підприємств незалежно від їх виду і на довільних засадах.

Державні або комунальні - створені державним або комунальним підприємством за рішенням Уряду, або у визначених законом випадках.

Фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарювання без створення приватного чи індивідуального підприємства (юридичної особи) через реєстрацію індивідуальної трудової діяльності й отримання патенту.

Підприємство, створене компетентним органом державної влади, засноване на державній чи на державній та інших формах власності, якщо частка державної власності в ньому перевищує 5% чи становить величину, що дозволяє здійснення управлінською діяльністю підприємства.

Унітарні державні підприємства:

• створюється на відокремленій частці державної власності;

• майно перебуває у загальнодержавній власності;

• органом управління є керівник, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство і є підзвітним цьому органові.

• Державні унітарні підприємства поділяються на комерційні та казенні.

• Суб'єкт підприємницької діяльності, яке діє на основі статуту і на засадах комерційного розрахунку.

• Статутний фонд такого підприємства утворюється органом державної влади. Держава не несе відповідальність за зобов'язанням підприємства.

Державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому порядку державні замовлення, а також враховувати їх при формуванні виробничих програм.

Казенне підприємство

• створюється в галузях народного господарства в яких законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

• Основним споживачам продукції (50% і більше) виступає держав;

• За умови господарювання не можлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

• Переважаючою (більше 50%) є суспільно необхідна продукція, виробництво якої за умовами та характером робіт не може бути рентабельним;

• Приватизація майнових комплектів державних підприємств заборонена законом Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Державне господарське об'єднання

• об'єднання підприємств, утворене державними підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України.

• діє на основі рішення, статуту;

• основною формою є корпорація, концерн, трест;

• підприємства, що входять до об'єднання не має права вступати в інші господарські об'єднання;

• управління здійснює генеральний директор, якого призначає на посаду та звільняє з посади орган, що прийняв рішення про створення об'єднання.