Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
методи експериментального дослідження.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
87.69 Кб
Скачать

Інтерв'ювання як різновид усного опитувального діагностичного методу

Серед усних методів опитування найчастіше послу­говуються інтерв'ю. Застосування його з метою реаліза­ції багатьох дослідницьких цілей, а також отримані психологічні факти засвідчують необмежений потен­ціал цього методу.

Інтерв'ю (англ. іпіеп/іеш — зустріч) — метод отримання соціаль­но-психологічної інформації у процесі усного безпосереднього спілкування, який передбачає реєстрацію та аналіз відповідей на питання, вивчення особливостей невербальної поведінки опиту­ваних.

Цей метод є найсуб'єктивнішим у сучасному арсена­лі наукового пізнання, оскільки використання його передбачає ризик отримання недостовірного або спотво­реного повідомлення.

Особу, яка є джерелом інформації в опитуванні, називають респондентом (опитуваним), а ту, яка опи­тує, - - інтерв'юером. Зв'язок між ними обмежений, оскільки інтерв'юер фіксує відповіді респондента, збері­гаючи нейтральну позицію. Респондент під час інтерв'ю може давати неправдиві відповіді, що спричинено:

• піддатливістю реальному чи уявному тиску інтерв'юера;

- схильністю до вираження соціальне схвалюваних думок;

- впливом поведінкових установок і стереотипів мислення;

- невиразним усвідомленням власних думок, пози­цій і відносин; — незнанням певних фактів або помилковою інформованістю;

— антипатією до дослідника;

— сумнівами щодо збереження конфіденційності повідомлення;

— свідомим обманом або навмисним замовчуванням; - мимовільними помилками пам'яті.

Отримання достовірної інформації і здатність іден­тифікувати її залежать від наукової кваліфікації інтерв'юера, його професійної компетентності, психо­логічної проникливості, комунікативних здібностей, сумлінності, морально-етичних якостей. Важливу роль відіграють також доброзичливість, стриманість і тер­піння, ерудиція, гнучкість розуму, манери, жестику­лювання, міміка, тон і тембр голосу, зовнішність, пра­цездатність. Ефективності інтерв'ю сприяють налашту­вання дружньої атмосфери; позитивне і неупереджене ставлення опитуваних до респондента, і навпаки; чітке повідомлення мети; правильне формулювання перших запитань; паралельне застосування інших засобів психологічного дослідження і зіставлення отриманої з допомогою інтерв'ю інформації з даними спостережень, експериментів, офіційної або особистої документації, матеріалами опитувань інших осіб.

Створення комфортної атмосфери спілкування не передбачає панібратських відносин із респондентом, оскільки це ускладнить керування діалогом. Неприпу­стимий також менторський тон. Мета дослідника поля­гає в отриманні інформації, а не наданні психологічної допомоги, порад чи моралізаторстві. Інтерв'юер має демонструвати щиру зацікавленість у відповідях рес­пондента, позитивно реагувати на його жарти, за потре­би висловлювати співчуття, поважати відсутність бажання відповідати на питання, навіть якщо вони важливі. На подальших етапах опитування можна знову поставити ці питання, переформулювавши їх.

Іноді дослідник фіксує суперечливі відповіді опи­туваного, що зумовлено його ставленням або до питан­ня (необдуманість, нестійкість думки), або до дослід­ника (підвищення довіри, зменшення роздратування тощо). За такої ситуації необхідно делікатно зверну­тися за роз'ясненнями до респондента, вказавши на суперечності.

Від уміння дослідника вільно проводити інтерв'ю, не вдаючись до своїх записів, залежить природність інтерв'ювання. Тривалі паузи можуть спричинитися до того, що респондент спробує перехопити ініціативу, перетворивши інтерв'ю на бесіду. За умови особливої емоційної значущості обговорюваної проблеми для опи­туваного його монолог може тривати невизначену кіль­кість часу. Інтерв'юер не повинен переривати респон­дента, намагатися перейти до наступного питання або демонструвати відчуження і байдужість. Збереження атмосфери взаємодовіри і зацікавленості сприятиме успіху інтерв'ю більше, ніж згаяний час. Шкодять дослідженню нетактовність, авторитарність, нещирість, зверхність інтерв'юера.

Фіксація інформації під час інтерв'ю становить певну проблему. Приховування технічних засобів реє­страції відповідей (диктофона, відеокамери) порушує етичні принципи психологічного дослідження. Нато­мість повідомлення про це респондентів «зв'язує» їх, епричинює плутанину у відповідях. Таку саму реакцію викликають стенографування, дослівне записування інтерв'ю. Однак фіксація інформації з пам'яті після опитування спричиняє істотні перекручування. Тому найефективнішим засобом реєстрації відповідей психо­логи вважають кодування їх змісту і поведінкових реак­цій респондентів із допомогою умовних позначок на спеціальних бланках. Відповідей дослідник не записує, крім тих, які не передбачені у складеному ним перелі­ку. Недоліком цього способу реєстрації є вплив особи­стих уподобань інтерв'юера, а перевагами — коротко-тривалість і нетрудомісткість процесу, природність умов опитування, можливість спостерігати за жестами і мімікою респондентів.