Суб’єкти соціальної відповідальності

Пірамідальна модель

багатовимірної відповідальності

організації А. Керолла (1991)

Економічна відповідальність є базовою функцією компанії та в загальному підсумку зводиться до максимізації прибутку.

Правову/юридичну відповідальність організації пов’язують з необхідністю слідувати встановленим суспільством законам і правилам, а також із досягненням поставлених цілей діяльності відповідно до (в межах) цих законів.

Етична відповідальність організації означає суспільно корисні дії, що не регламентовані законами або не відповідають прямим її економічним інтересам. Етична поведінка організації спирається на дотримання принципів рівності, чесності, неупередженості тощо.

Громадянська відповідальність за змістом трактується як соціальна відповідальність.

Індивідуальна відповідальність: людська якість – це чесно́та, значить і цінність; це обов’язок (у деонтологічному значенні); особистісний акт та його ефекти (це каузальний/причинний контекст); оцінювання наслідків дій та вчинків людини (утилітарний зміст).
Посадова відповідальність менеджера/фахівця зумовлена посадовими обов’язками і цілями організації – зовнішній фактор.	Ділова відповідальність особистості – суб'єктивний, внутрішній фактор, індивідуальна характеристика.
Проспективний аспект відбиває відповідальність суб’єкта (організації) за його майбутню поведінку

Історія розвитку ксв

Передумовою розвитку корпоративної соціальної відповідальності вказують розвиток соціально відповідального інвестування.

Ще у 18 ст. деякі релігійні організації (н-д, квакери) забороняли своїм членам давати позики компаніям, що виробляли та продавали тютюн, а також були залучені в індустрію азартних ігор. Починаючи з 19 ст. ці та інші групи шукали шляхів інвестування коштів, не порушуючи при цьому своїх принципів. Тому, н-д, церкви не вкладали гроші в компанії, які займаються виробництвом чи продажем алкогольних напоїв або азартними іграми. У 20 ст. були випадки, коли релігійні групи відмовляли в інвестиціях, один з останніх прикладів – уникнення стосунків з тютюновими компаніями.

Ідея корпоративної соціальної відповідальності набула популярності у 1950-ті рр. та з роками поширювалася в міру того, як корпорації ставали масштабнішими й потужнішими. Додаткову мотивацію до здійснення програм соціальної відповідальності багато організацій отримали завдяки ширшій обізнаності громадськості з екологічними та етичними питаннями, а також відчувши зростання тиску з боку організованих груп активістів, н-д, захисників довкілля.

Концепція соціальної відповідальності бізнесу (СВБ) сформульована у 1950-1960 рр. і передбачала, що комерційні компанії, окрім дотримання законів та якості товарів і послуг, добровільно беруть на себе ще й додаткові зобов’язання перед суспільством, дають значний внесок у покращення якості життя людей.

Становлення соціальної відповідальності бізнесу в США і Західній Європі у 20 ст.:

І етап – 60-ті – сер. 70-х рр. – розквіт "традиційної" філантропії (благодійності).

Однак ділова і соціальна активність у той час були максимально розмежованими.

ІІ етап – сер. 70-х – 80-ті рр. – становлення стратегічної філантропії.

Ситуація у 1989 р.: у компанії Exxon Valdez трапився витік нафти. Тоді її філантропічна діяльність опинилася під сумнівом. Корпорації зрозуміли, що їх вирішення несистемних дій слід сумістити зі своїми стратегічними цілями.

Корпорації зазвичай формували, виконували й звітували про фіксований річний бюджет на доброчинність, часом прив’язаний до суми доходу. Кошти виділялися якомога більшій кількості організацій, оскільки вважалося, що таким чином задовольняються потреби більшості категорій населення, а філантропічна діяльність отримує найширший розголос. Зобов’язання були короткотерміновими, що дозволяло компанії протягом тривалого часу охопити своєю доброчинністю багато різних організацій та проблем.

ІІІ етап – кін. 80-х – 90-ті рр. – розвиток концепції соціальних інвестицій.

Поширення. підходів, що зокрема використовувала АТ@Т, в яких по-новому вбачалася роль корпоративних доброчинних фундацій та їхній зв’язок з основною діяльністю компанії. Покупці бойкотували компанію Shell Oil, оскільки та вирішила затопити одну зі своїх морських нафтових вишок.

Суть новації в тому, що не тільки філантропічні ініціативи фундації повинні сприяти досягненню бізнес-цілей, але й комерційні підрозділи, в свою чергу, мають підтримувати такі ресурси, як маркетингові знання, технічна допомога, залучення працівників до волонтерської роботи.

Розвиток КСВ у 21 ст.:

ІV етап – 2000-ті рр. до нашого часу.

Поступово відбувається перехід до довготермінових зобов’язань компаній щодо певних соціальних питань та ініціатив, до змісту соціальної відповідальності додалися практики чесного ведення справ, питання додержання прав людини, захист прав споживачів та відповідальне ставлення до проблем довкілля.