Економічна складова ксв і стійкого розвитку
Від економіки використання ресурсів ― до економіки їх системного відтворення |
Пріоритети стійкого розвитку бізнесу:
корпоративна культура
етична поведінка
права людини
стандарти праці
протидія корупції
вплив на довкілля
відповідальність за територіальну громаду
партнерські відносини зі споживачами/клієнтами
Суб’єкти соціально-економічного розвитку
Соціальне інвестування
Відповідно до сформульованих та затверджених принципів корпоративної соціальної відповідальності кожна компанія обирає основні напрями соціальних програм. Витрати, що пов’язані з проведенням соціальних і екологічних програм у контексті КСВ і стійкого розвитку, вважають інвестиціями у майбутнє організації.
Соціальні програми організації/компанії – добровільна та послідовна діяльність компанії в соціальній, економічній та екологічній сферах |
Соціальні програми носять системний характер, пов’язані з місією та стратегією розвитку бізнесу і спрямовані на задоволення запитів різних заінтересованих сторін (ЗІС).
Соціальні програми організації/компанії можуть бути внутрішніми та зовнішніми.
Спрямування соціальних програм:
ВНУТРІШНЯ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ:
розвиток персоналу з метою залучення та утримання талановитих працівників;
турбота про соціальну захищеність працівників;
професійний розвиток та навчання працівників;
безпека та гігієна праці;
мотиваційні схеми оплати;
створення умов відпочинку та дозвілля;
підтримка внутрішніх комунікацій;
участь працівників у прийнятті управлінських рішень;
допомога працівникам у кризових ситуаціях, підтримка ветеранів праці тощо.
ЗОВНІШНЯ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ:
добросовісна ділова практика;
інформаційна відкритість;
сприяння малому та середньому бізнесу;
посилена відповідальність перед клієнтами за надані продукти і послуги шляхом їх доведення до найвищих стандартів якості;
запровадження соціально значимих продуктів та послуг;
просвітницька діяльність, розвиток громадянського суспільства, взаємодія з місцевою громадою та владою стосовно розвитку територій;
охорона довкілля;
економне споживання природних та енергоресурсів;
повторне використання та утилізація відходів;
організація екологічно безпечних транспортних перевезень;
акції з озеленення та прибирання територій;
відповідальність рекламно-маркетингового просування своїх продуктів та послуг;
благодійність та довгострокові соціальні інвестиції.
Виходячи із соціально відповідальних практик, можна зробити висновок, що напрями соціальних програм не є випадковими, вони – невід’ємна складова стратегії розвитку організації/компаній. Такі програми органічно інтегровані у бізнес, а витрати на їх виконання є інвестиціями у майбутнє самих компаній та соціуму. Це є саме та діяльність, що приносить користь усім, є яскравим прикладом розумного застосування принципів КСВ.