Заінтересовані сторони. Групи впливу. Заінтересанти концепція заінтересованих сторін

Діалог заінтересованих сторін визначає суспільну взаємодію для вирішення спільних завдань і загальнолюдських проблем

Випробуваний шлях до вирішення надважливих справ, зокрема, і стійкого розвитку – це об’єднання зусиль, знань і ресурсів усіх членів суспільства та узгодження їх різноманітних поглядів у прийнятті рішень. Необхідність суспільної взаємодії для вирішення загальних проблем стає все більш нагальною потребою, особливо в умовах міжнародних інтеграційних процесів.

Ідея концепції заінтересованих сторін полягає в тому, що кожна організація, підприємство, органи державної влади, громадські об’єднання мають коло заінтересованих сторін, які впливають на їхню діяльність або підпадають під вплив від цієї діяльності нині та в майбутньому. По суті однакове у практиці називають по різному: заінтересовані сторони, групи впливу, стейкхолдери.

Розуміння потреб, очікувань та поглядів заінтересованих сторін, аналіз і збалансоване врахування цих очікувань організації має важливе значення для діяльності будь-якої організації. Метою взаємодії з групами впливу організації є правильний вибір напряму стратегічного її розвитку та шляху вдосконалення діяльності, досягнення такого рівня стійкого розвитку, від якого виграють усі: організація, її заінтересовані сторони та суспільство в цілому. Застосування концепції заінтересованих сторін у своїй діяльності є важливим для всіх типів/видів організацій.

Концепція заінтересованих сторін зінтегрована в широкому спектрі управлінських інструментів та використовується в багатьох стандартах менеджменту. Серед галузей менеджменту, що базуються на концепції заінтересованих сторін, є управління ризиками, управління якістю, управління репутацією, управління змінами, корпоративне управління тощо.

Витоки концепції заінтересованих сторін – у роботі Е. Фрімена "Стратегічне управління: роль заінтересованих сторін" (1984), де подається формулювання заінтересованих сторін, такими є "будь-які індивідууми, групи чи організації, які мають суттєвий вплив на рішення, що приймаються фірмою та/або знаходяться під впливом цих рішень". До класичного переліку заінтересованих сторін відносять такі групи:

• власники

• споживачі

• постачальники

• конкуренти

• робітники

• захисники довкілля

• засоби масової інформації

• урядові агенції

• місцеві громади

Концепція набула розвитку у публікації Д. Поста, Л. Престона, С. Сакс "Переосмислення корпорації: менеджмент заінтересованих сторін та організаційне багатство" (2002). Тут наведено, що взаємовідносини корпорації з заінтересованими сторонами виступають джерелом "активів відносин", та їхній розвиток є збалансованою, раціональною відповіддю організації/компанії/корпорації на систему суперечних очікувань заінтересованих сторін. Така поведінка корпорації дає їй можливість генерувати блага для заінтересованих сторін упродовж тривалого часу та є засобом досягнення стійкого розвитку.

Широке роз’яснення щодо визначення словосполучення "заінтересовані сторони" подано в Рекомендаціях зі звітності в галузі стійкого розвитку GRI (Global Reporting Initiative): "Заінтересовані сторони – організації чи особи, на яких згідно з розумними очікуваннями суттєво впливають діяльність, продукція та/або послуги організації, та ті, чиї дії згідно з розумними очікуваннями можуть впливати на здатність організації успішно реалізовувати свої стратегії й досягати поставлених цілей".