Оприлюднення звіту використовуючи всі комунікаційні канали компанії/організації

• Вибір форми (повідомлення, прес-реліз, офіційна заява) та каналів публікації звіту

• Презентація звіту (заходи, комунікації, розміщення)

• Опрацювання даних зворотного зв'язку (коментарі, опитування, обговорення, аналіз)

Розміщення нефінансового звіту

Глобальний договір ООН www.unglobalcompact.org

Глобальна ініціатива GRI www.globalreporting.org

КСВ-банк/депозитарій/база www.corporateregister.com

Центр розвитку КСВ www.csr-ukraine.org

Спільнота СВБ www.svb.org.ua/reports

Корпоративні сайти компанії http://volwestgroup.com та ін.

ПЕРЕВАГИ ЗВІТУВАННЯ

• Нефінансова звітність сприяє компанії/організації розбудувати процес управління КСВ

• Звітування зміцнює ділові відносини і сприяє розширенню ринків

• Нефінансова звітність підвищує прозорість компанії/організації

• Звітування будує довіру до компанії/організації з боку різних груп впливу (ЗІС, стейкхолдерів)

• Визначається об’єктивність характеристики компанії/організації

ТИПИ ІСТОТНИХ ПИТАНЬ ЗВІТУ: тліючі  відомі  усталені  унормовані

Істотність

• Це ознака інформації, що стосується таких сфер, аспектів, питань, показників, які у значний/певний спосіб визначають економічний, соціальний та екологічний вплив компанії/організації

• Означає, що інформація звіту може значно вплинути на оцінку чи рішення заінтересованих сторін відносно діяльності компанії/організації

• Визначається важливістю показників для зовнішніх груп впливу та неоднозначністю трактування цих показників

Верифікація

Нефінансовий звіт проходить перевірку на справжність, відповідність реальному становищу справ.

Розрізняють експертизу звіту спеціалізованими організаціями (аудиту) і громадське завірення.

Походження терміну з лат.: verus – істинний, facio – роблю, verificatio – доведення, підтвердження.

Міжнародні стандарти нефінансового аудиту

ISAE 3000 (Int. Standard on Assurance Engagements) Встановлює рамкові умови перевірки даних про нефінансові аспекти діяльності компанії/організації

AA1000AS (Assurance Standard) Визначає правила верифікації звіту щодо критеріїв істотності, повноти, відповідності та їхнє інтегрування в систему управління процесом звітування компанії/організації

ПЕРСПЕКТИВИ  ІНТЕГРОВАНА ЗВІТНІСТЬ

У складанні соціальних звітів в якості орієнтирів частіше використовують такі міжнародні стандарти:

Стандарт AA 1000 (AccountAbility 1000) – стандарт перевірки звітності, стандарт відповідальності та верифікації. Розроблено (1999) Інститутом соціальної та етичної звітності (Institute of Social and Ethical AccountAbility).

Процес звітування відповідно до АА1000 скеровано на такі принципи: істотність/матеріальність, повнота і чутливість, що в свою чергу підтримується включеністю. Основними етапами соціального звітування є:

• планування (ідентифікація заінтересованих сторін, уточнення цінностей та завдань компанії),

• звітність (з’ясування актуальних питань, визначення індикаторів оцінки, збір та аналіз інформації),

• підготовка звіту,

• проведення аудиту зовнішньою організацією.

Стандарт перевірки звітності не визначає питань, за якими компанія має звітувати, він спрямовує розвиток процесу залучення стейкхолдерів, вимагає відповідної структури управління організацією, наголошує на всіх аспектах у забезпеченості повноти інформації, а також важливості незалежної перевірки звітності. Звіти мають підкреслювати, як керівництво ставиться до очікувань та прав ЗІС (стейкхолдерів). Стандарт визначає вимоги щодо розкриття інформації про соціальну ефективність компанії на всіх ділянках її діяльності. Дотримання цього стандарту передбачає взаємодію всіх заінтересованих сторін – інвесторів, кредиторів, співробітників, постачальників, споживачів, експертів, громадських організацій та державних структур з компанією, яка в свою чергу враховує їхню думку в аналізі своєї діяльності.

Стандарт GRI – це рекомендації зі звітності у галузі стійкого розвитку. Некомерційна організація GRI (Global Reporting Initiative – Глобальна ініціатива зі звітності) встановила принципи звітності та специфічні індикатори для створення компаніями і організаціями звітів з питань стійкого розвитку. Рекомендації містять набір критеріїв і конкретних тем, на яких будується звітність з економічної, екологічної та соціальної результативності компанії. Стандарт GRI започатковано з 2000 р., вже має 4 покоління, нині діють як третя G3 (2006), так і G4 (2013) версії його директив.

Система GRI побудована (у результаті багатьох консультацій з різними заінтересованими сторонами) з 5 компонентів: візія (Vision/цінності/місія) та стратегія, профіль організації, управління, індекс GRI, показники діяльності. Основою GRI є показники діяльності компанії/організації.

Нові перспективні цілі організації GRI на 2015-2020 рр.: До 2015 р. усі великі та середні підприємства мають оприлюднювати звіти зі стійкого розвитку. До 2020 р. об’єднати нефінансову і фінансову звітність.

Нове співробітництво між Глобальним договором ООН та GRI: З метою підвищення якості звітності в корпоративному секторі ГД та GRI підписали меморандум, згідно з яким GRI розробить нове керівництво зі звітності відповідно до 10 принципів Глобального договору. Водночас ГД рекомендуватиме Керівні принципи GRI понад 5000 організаціям своєї мережі.

Вибір методики/стандарту звітності, що найбільше підходить організації/компанії, залежить від її потреб. Рекомендації GRI сприяють підвищенню конкурентоспроможності компанії в галузі залучення інвестиції та участі в тендерах міжнародних організацій. Стандарт АА1000 має універсальний характер і влаштує компанії, діяльність яких суттєво впливає на суспільство.

Все більше в суспільстві утверджується думка, що принципи соціальної відповідальності є серед основ для успішної стратегії, що зміцнює імідж і репутацію компанії/організації, приваблює клієнтів, утримує найкращих працівників. І навпаки, відсутність соціальної відповідальності та системної, виваженої соціальної політики унеможливлює побудову позитивного іміджу компанії, етичне ведення бізнесу, обмежує доступ до фінансових ринків.

Практично всі стратегічні інструменти базуються на концепції заінтересованих сторін (ЗІС), що враховує потреби груп впливу та окремих осіб, заінтересованих в діяльності організації. В системі КСВ вагоме місце належить концепції заінтересованих сторін, аналізу стейкхолдерів.