наукових установ, створювати з їх числа тимчасові комісії.

Митно-тарифна рада самостійно визначає порядок і регламент своєї роботи. Рішення Митно-тарифної ради приймаються простою більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні Ради, і оформляються протоколом, який підписує голова Митно-тарифної ради. Матеріально-технічне забезпечення діяльності Митно-тарифної ради здійснює Держмитслужба. Функції її робочого апарату виконує центральний апарат Держмитслужби.

Нормативною базою застосування митно-тарифного регулювання є Закони України «Про Єдиний митний тариф» та «Про Митний тариф України».

2. Мито і митні збори

При відповіді на дане питання курсанти повинні визначити, що мито і митні збори є основним інструментом регулювання зовнішньоекономічної діяльності. В свою чергу основними елементами митного тарифу є мито, ставки мита, митна вартість товару, тарифні пільги (тарифні преференції, тарифні привілеї). Всі види платежів, які стягуються митними органами України при переміщенні через митний кордон товарів і транспортних засобів, а також в інших випадках, що встановлені митним законодавством України, називаються митними платежами.

Відповідно до чинного законодавства підставою для переміщення через митний кордон України товарів є сплата митних платежів, якщо вони стосуються даного товару відповідно до чинного законодавства України. В Україні застосовуються такі види мита: 1) ввізне (імпортне); 2)вивізне (експортне); 3) сезонне; 4) особливі види: — спеціальне; — антидемпінгове; — компенсаційне.

Митні платежі являють собою систему, яку можна поділити на дві групи: 1) основні — це обов'язкові платежі, які стягуються при переміщенні через митний кордон із суб'єктів, що не характеризуються специфічними особливостями. Ці платежі стягуються у більшості випадках, тому і мають таку назву. До таких платежів належать: — мито; — митні збори, які нараховуються за вантажною митною декларацією (за митне оформлення товарів, за перебування товарів та інших предметів під митним контролем); — податки: податок на додану вартість, акцизний збір. 2)додаткові — це митні платежі за додатково надані митницею послуги чи дії (за зберігання товарів, плату за участь в митних аукціонах тощо). Такі платежі є зборами, які регулюють сплату при різних митних режимах. Особливості їх нарахування регулюються Державною митною службою України.

Митні збори — це збори, які стягуються понад мито за виконання обов'язків митних органів, а також за надання послуг в галузі митної справи. Митні збори, які нараховуються за вантажною митною декларацією, справляються при кожному здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів за вантажною декларацією за винятком окремих випадків. Відповідно до Наказу Державної митної служби України «Про затвердження Порядку справляння митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією» від 23 червня 1998 року № 363 збори за митне оформлення не справляються у випадках, коли: — ввозяться в Україну предмети, призначені для офіційного (службового) користування дипломатичних та консульських представництв іноземних держав в Україні, а також міжнародних, міжурядових організацій та інших міжнародних організацій, які користуються на території України митними пільгами відповідно до міжнародних угод; — вивозяться товари з митного ліцензійного складу за провізною відомістю без оформлення вантажної митної декларації; — в інших випадках, передбачених митним законодавством.

Митні збори підлягають сплаті до або на момент здійснення митного оформлення. Митне оформлення товарів у повному обсязі та їх пропускання можуть здійснюватися лише після сплати належних митних зборів або за умови надання митним органом у встановленому порядку відстрочки чи розстрочки їх сплати. Митниця має право надати відстрочку або розстрочку сплати митних зборів на термін, що не перевищує одного місяця, за наявності гарантії банку та заяви платника. У випадку затримання сплати нараховується пеня у розмірі 0,5% суми несплачених митних зборів за кожний день, включаючи день сплати. При цьому митниця інформує Державну митну службу України, митний комітет про факт порушення банком гарантійного зобов'язання щодо сплати митних зборів.

Митні збори сплачуються платниками (юридичними та фізичними особами, що здійснюють митне оформлення) у валюті України або в іноземній валюті першої групи Класифікатора валют Національного банку України згідно з чинним законодавством України про валютне регулювання.

3. Структура та види митних тарифів

Митний тариф за своєю структурою поділяється на імпортний та експортний.

Імпортний митний тариф (ввізне мито) — головний інструмент регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Він виконує такі функції:

1. формує оптимальну, з точки зору національних інтересів, товарну структуру імпорту;

2. захищає окремі галузі національної економіки від можливих збитків, які можуть бути заподіяні значним обсягом імпортних товарів;

3. дозволяє здійснювати активну зовнішньоекономічну політику, впливаючи на позицію торговельних партнерів;

4. сприяє оптимізації співвідношення експорту й імпорту в інтересах досягнення позитивного торговельного балансу (сальдо);

Експортний митний тариф (вивізне мито) застосовується значно вужче, ніж імпортний, головним чином для регулювання експорту сировини.

Розділ ІІ Закону «Про Єдиний митний тариф» встановлює такі види ввізного та вивізного мита:

1. адвалерне — нараховується у відсотках митної вартості товарів;

2. специфічне — нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару;

3. комбіноване — поєднує адвалерне і специфічне;

4. сезонне;

5. особливе:

• спеціальне;

• антидемпінгове;

• компенсаційне.

Сезонне мито. Відповідно до Закону України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» сезонні імпортні мита запроваджуються щорічно у подвійному розмірі до розміру пільгових ставок імпортного мита на сільськогосподарську продукцію груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності протягом строку збирання і закладення на зберігання аналогічної продукції українського виробництва. Сезонні мита вважаються винятком з преференційних, або пільгових, режимів, у тому числі з угод про вільну торгівлю, митні союзи, виробничу кооперацію та інших подібних міжнародних угод. Сезонні мита протягом часу їх дії заміщують імпортні мита. Кабінет Міністрів України встановлює терміни дії сезонних мит на сільськогосподарську продукцію й оприлюднює свої рішення за 45 днів до дня їх запровадження. Сезонні мита встановлюються на строк, що не може бути меншим від 60 та більшим за 120 послідовних календарних днів.

Спеціальне мито застосовується:

1. як засіб захисту українських виробників;

2. як засіб захисту національного товаровиробника у разі, коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах та/або за таких умов, що заподіюють значну шкоду чи створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

3. як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, котрі порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

4. як заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та/або ущемляють інтереси України.

Порядок проведення розслідування і застосування спеціальних заходів, встановлений Законом «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

Антидемпінгове мито застосовується у випадках ввезення на митну територію товарів за ціною, нижчою від їх реальної ціни в цей час у країні вивозу. Порядок проведення розслідування і застосування антидемпінгових заходів встановлений Законом «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту».

Компенсаційне мито застосовується до товарів, при виробництві яких використовувались субсидії. Відповідно до п. 20 ст. 1 Закону «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», субсидія — це фінансова або інша підтримка державними органами виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту, споживання подібного товару, в результаті якої суб’єкт господарсько-правових відносин країни експорту одержує пільги (прибутки).

Застосуванню особливих видів мит передує розслідування, яке здійснюється за ініціативою державних органів або зацікавлених виробників.

Митні пільги — це встановлене законодавством повне або часткове звільнення осіб, які переміщують через митний кордон товари та інші предмети від митних платежів. Митні пільги встановлюються гл. 50 МК і можуть бути надані:

1. дипломатичним представництвам іноземних держав;

2. консульським установам іноземних держав;

3. іноземним кур’єрам при переміщенні дипломатичної пошти;

4. представникам іноземних делегацій;

5. міжнародним організаціям.

Тарифні пільги (преференції) — це пільги що надаються Україною у процесі реалізації її зовнішньоекономічної політики на умовах взаємності або в односторонньому порядку щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України, у вигляді звільнення від сплати мита, зниження ставок мита або встановлення тарифних квот.

Вони стосуються товарів, які походять з країн, з якими Україна входить до митних союзів, до спеціальних митних зон, або походять з країн, яким в Україні надано режим найбільшого сприяння.

З огляду на спільне застосування митних режимів існує кілька форм економічної інтеграції країн.

Зона вільної торгівлі — означає, що країни-учасники угоди про взаємну віль-ну торгівлю ліквідують між собою торговельні бар’єри, але зберігають при цьому кожна свої торговельні обмеження щодо третіх країн. У цій зоні зберігається мит-ний контроль на всіх кордонах країн-учасниць. Метою такого контролю є оподат-кування або заборона імпорту з третіх країн, який міг проникнути через низький митний тариф якоїсь з держав-учасниць. Подібне стосується і експорту з країн-учасниць союзу.

Митний союз — це ще один крок по шляху до економічної інтеграції. На відміну від зони вільної торгівлі, в митному союзі країни-учасниці не тільки ліквідують обмеження на взаємну торгівлю, а й засновують єдину систему зовнішніх торговельних бар’єрів. У даному разі відпадає необхідність утримання підрозділів митної служби на внутрішніх кордонах.

Спільний ринок. У рамках цього угруповання його учасники крім вільної торгівлі користуються свободою переміщення між собою всіх факторів виробництва — міграції робочої сили і капіталу.

Повний економічний союз. У ньому країни-учасниці узгоджують та уніфікують взаємну економічну політику, в тому числі фінансово-грошову, податкову, соціальну та політику відносно торгівлі, міграції робочої сили, руху капіталів.

Крім шляхів, спрямованих на спрощення міжнародної торгівлі, у світовій практиці існують непоодинокі випадки торговельної дискримінації. Дискримінаційними діями вважаються дії, що ставлять суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України у гірше становище порівняно з іноземними суб’єктами господарювання та обмежують їх законні права й інтереси. Механізм проведення таких розслідувань визначений Кабінетом Міністрів України.

4. Нетарифні інструменти митного регулювання зовнішньоекономічної дія-льності та їх класифікація

Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності не вичерпується використанням митно-тарифних інструментів, яких, до речі, не так уже й багато. Крім митного тарифного регулювання існує ще багато інструментів опосередкованого економічного та адміністративного впливу.

Нетарифні засоби регулювання — це законодавчо встановлені обмежувально-заборонні заходи, які перешкоджають переміщенню товарів та інших предметів через митний кордон України з метою захисту інтересів вітчизняного виробника і споживача.

Митно-тарифне регулювання зовнішньої торгівлі здійснюється, коли важливішою метою цього регулювання є отримання надходжень до державної скарбниці. Нетарифні інструменти застосовуються тоді, коли пріоритетним завданням є забезпечення інтересів вітчизняної економіки і насамперед створення умов для розвитку вітчизняного виробництва.

Першу групу СОТ визнає і закликає країни постійно зменшувати їх рівень. До інструментів нетарифного регулювання вона ставиться негативно, рекомендує країнам не вживати їх взагалі.

За суттєвими ознаками всі нетарифні інструменти можна поділити на дві великі групи: економічні та адміністративні.

До економічних інструментів належать:

1. різні не митні податки і збори;

2. імпортні депозити;

3. заходи валютного регулювання.

Вони діють через механізми ринку, підвищуючи ціну імпортних товарів і обмежуючи їх конкурентоспроможність. Характерною особливістю цих інструментів є те, що їх застосування залишає споживачеві свободу вибору у придбанні дешевих вітчизняних або дорогих імпортних товарів.

Адміністративні інструменти характеризуються тим, що діють безпосередньо і обмежують або забороняють надходження імпортних товарів взагалі. При застосуванні цих інструментів держава практично сама визначає товарну структуру внутрішнього ринку.

До адміністративних нетарифних інструментів можна віднести:

1. ембарго;

2. квотування та ліцензування;

3. добровільне обмеження експорту;

4. стандарти, технічні норми та умови;

5. використання додаткових митних документів і процедур тощо. Ембарго — це повна заборона імпорту або експорту товару.

Квотування — це кількісне обмеження як фізичного обсягу імпорту, так і його вартості. Основна мета квотування полягає в обмежені поставок певних товарів. Види квот:

Індивідуальні квоти — розподіл загальної дозволеної кількості імпорту товарів по країнах—постачальниках цих товарів.

Тарифні квоти дозволяють імпорт визначеної кількості товарів за умов сприятливішого режиму митного оподаткування, а для частини імпорту, що перевищує тарифну квоту, застосовується жорсткіший митний режим, який фактично забороняє імпорт понад квоту.

Сезонні квоти застосовуються переважно до сільгосппродукції і на певну пору року: період максимуму виробництва вітчизняної продукції, аналогічної імпортній, що підпадає під квоту.

Глобальні квоти визначають розмір дозволеного загального імпорту будь-якого товару на визначений термін без розподілу його між країнами-постачальниками. Цей варіант надає національному імпортерові можливість вибору країни-постачальника.

Процентні квоти встановлюють розмір дозволеного імпорту у відсотках величини експорту або обсягу закупівель аналогічного товару на вітчизняному ринку. Другий варіант заохочує національних виробників даного товару. Процентні квоти вживаються також з метою врахувати, наприклад, інтереси національної безпеки, охорони здоров’я, довкілля.

Ліцензування — дозвіл на здійснення експортно-імпортних операцій у рамках визначених квот. Як правило, на повну квоту видається кілька ліцензій відповідно до числа виконавців квоти. У ліцензіях може бути визначено не тільки кількість певного товару, яку дозволяється імпортувати конкретному імпортеру, а й країну походження цього товару.

Усі ліцензії мають певний термін дії, тобто є тимчасовими. У зв’язку з цим ліцензування не потребує перегляду чи скасування попередніх міждержавних торговельних угод. Ліцензії держава застосовує і тоді, коли на певний товар не встановлено митного тарифу або цей тариф неефективний, не досягає головної мети, яка має бути досягнута завдяки використанню тарифу.

Основними видами ліцензій є генеральна та індивідуальна.

Генеральна ліцензія — це виданий відповідним державним органом постійно діючий дозвіл будь-якій фізичній або юридичній особі на здійснення імпорту товарів без обмеження їх обсягу і вартості з перерахованих у ліцензії країн. У такій ліцензії можуть зазначатися товари, імпорт яких заборонено.

Генеральні ліцензії з відповідними списками товарів регулярно публікуються в офіційних спеціалізованих виданнях тієї чи іншої країни.

Індивідуальна ліцензія видається як одноразовий дозвіл для здійснення однієї торговельної операції з конкретним видом товару. В окремих випадках ця ліцензія може включати 2—3 види товарів, але за умови, що вони входять до однієї і тієї ж товарної групи. В індивідуальній ліцензії наводяться відомості про її отримувача, кількість, вартість і країну походження товару. Термін дії індивідуальних ліцензій, як правило, не перевищує одного року. Індивідуальна ліцензія є іменною і тому не може передаватися іншому імпортеру.

Індивідуальна одноразова ліцензія видається для здійснення імпорту таких товарів, що входять до списку імпортного контролю або переліку товарів, які походять з країн, торгівля з якими повністю контролюється.

Вона захищає його як від імпортних товарів, так і від надмірного експорту вітчизняних виробів, не допускаючи дефіциту на внутрішньому ринку. І споживач у даному разі має обмежені можливості вибору.

Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) нараховує понад 800 різних інструментів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності держави. У деяких працях наводяться такі групи класифікації цих інструментів:

1. паратарифні інструменти;

2. заходи контролю за цінами;

3. фінансові заходи;

4. заходи автоматичного ліцензування;

5. інструменти кількісного контролю;

6. монополістичні заходи;

7. технічні заходи.

Розглянемо деякі групи нетарифних обмежень.

Паратарифні інструменти (заходи) — це платежі та збори з товару, що перетинає митний кордон, за винятком митного податку. Ці платежі та збори є оплатою праці митників, компенсацією витрат митниці у процесі митної очистки імпорту. Крім того, і держава намагається дедалі більшою мірою використовувати ці платежі та збори для поповнення казни, збільшуючи їх розміри. Дані платежі та збори оплачує імпортер. Але понесені ним збитки враховуються обома партнерами ще під час підписання контракту купівлі-продажу.

Заходи контролю за цінами. Взагалі заходи контролю за цінами необхідні й можуть впроваджуватися з метою стабілізації внутрішніх цін, попередження і відвернення збитків, які можуть бути заподіяні нечесною конкуренцією іноземних постачальників імпорту. Наведемо п’ять таких заходів.

1. Впровадження мінімальних імпортних цін. Цей захід полягає в тому, що уряд країни-імпортера встановлює, як правило, нижню межу ціни імпортного товару. Це зобов’язує імпортера сплачувати митні податки з ціни товару не нижче за офіційно встановлену мінімальну ціну імпорту. У той же час вітчизняна продукція, аналогічна імпортній, може продаватися дешевше. У такий спосіб створюються сприятливі умови для вітчизняного товару отримати конкурентні переваги над імпортом.

2. «Добровільне» обмеження експортних цін — це добровільне зобов’язання експортера не знижувати ціну експортного товару нижче за певний узгоджений рівень.

2. Сезонні збори — додаткові платежі, завданням яких є вирівнювання ринкових цін імпортних сільгосппродуктів і продуктів харчування з цінами на аналогічні вітчизняні товари.

2. Антидемпінгові заходи — аналогічні митному тарифу збори, які збираються із закордонного експортера шляхом накладання на його продукцію, імпортовану в країну, певного розміру платежу, який надходить до казни держави й компенсує збитки вітчизняним виробникам аналогічної продукції. Ці платежі застосовуються за підсумками спеціальних розслідувань відповідним органом практики дій закордонного експортера, якщо встановлені факт демпінгу та матеріальна шкода від нього. Антидемпінгові платежі (мита) застосовуються до тих товарів, які були поставлені закордонним експортером за невиправдано низькими цінами. Ініціатором антидемпінгових розслідувань виступають, як правило, національні виробники продукції, аналогічної імпортній.

2. Компенсаційні заходи. Ці додаткові доплати застосовують у випадках, якщо розслідування доведе, що імпортні товари при виробництві їх за кордоном отримували субсидії і внаслідок цього завдяки штучно підвищеній конкуренції імпортний товар наносить збитки вітчизняним виробникам аналогічного товару. У такому разі компенсаційні заходи можуть мати форму компенсаційного імпортного мита, а також певних зобов’язань закордонних експортерів або влади країни-експортера припинити практику надання субсидій. Іноді такі компенсаційні заходи, по суті, стають забороняючими певний імпорт.

Фінансові заходи. До фінансових інструментів деякі спеціалісти відносять заходи, що регулюють доступ вітчизняних імпортерів до іноземної валюти, ціну валюти для імпортерів та умови платежу. Ці заходи можуть підвищувати ціну імпорту.

До фінансових інструментів нетарифного регулювання експортно-імпортних операцій належать:

1) вимоги попередньої оплати вартості імпорту та сплати імпортних податків, у тому числі шляхом відкриття попередніх імпортних депозитів, оплати готівкою, попередньої оплати митних податків;

2) множинність валютних курсів — механізм державного регулювання, з допомогою якого встановлюються різні валютні курси для оплати різних категорій товарів. Офіційний же курс використовується для придбання найнеобхідніших товарів. Для оплати інших товарів застосовуються комерційні курси валют або закуповується іноземна валюта через аукціон;

3) офіційні обмеження розміру накопичення іноземної валюти передбачають необхідність отримання імпортером різних дозволів, віз, узгоджень і т. п. для проведення валютних операцій усередині держави;

4) терміни і перенесення платежів — це такі заходи, коли держава застосовує мінімально можливі терміни від дати доставки товару в державу до завершення розрахунків за імпорт. Самі терміни можуть бути різними: 90, 180 або 360 днів — для споживчих товарів і промислової сировини, від 2 до 5 років — для інвестиційних товарів.

Заходи автоматичного ліцензування. Заходи автоматичного ліцензування означають, що дозвіл на імпорт видається автоматично і по суті не є засобами обмеження імпорту. Крім цього, для досягнення подібної мети використовується відкрита генеральна або ліберальна ліцензія.

До цієї групи належать заходи моніторингу імпорту, тобто регулярного спостереження за імпортними операціями, яке застосовується державою, щоб продемонструвати стурбованість зростанням імпорту. Моніторинг може використовуватися для накопичення інформації, яка допоможе переконати закордонних партнерів обмежити свій експорт.

План-конспект проведення лекційного заняття Лекція 8. Відповідальність за порушення митних правил

План лекції (навчальні питання)

1.Поняття та види відповідальності в митному праві.

2. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил

3.Види та загальна характеристика складів порушень митних правил

4.Поняття, види та порядок накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил.

5. Провадження у справах про порушення митних правил.

Література:

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення № 8073-X від 7 грудня 1984 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.

2. Митний кодекс України № 92-ІV від 11 липня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002 – № 38–39. – Ст. 288.

2. Цивільний кодекс України № 435-ІV від 16.01.2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – С. 7. – Ст. 461 від 28.03.2003.

2. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: Закон від 01.12.1994 № 266/94–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1 від 03.01.1995.

2. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2008 року "Про боротьбу з контрабандою і порушенням митних правил, координацію діяльності у цій сфері". Указ Президента України від 12.11.2008 № 1030 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 87. – Ст. 2913.

2. Положення про Департамент організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Держмитслужби України. Затверджено Наказом Голови служби від 5 травня 2006 року № 360.

2. Положення про Департамент організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України. Затверджено Наказом Держмитслужби України від 7 грудня 2006 року № 1091.

2. Про схвалення Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 р. № 1911 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 75. – Ст. 2675.

2. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Італійської Республіки про адміністративну взаємодопомогу у попередженні, розслідуванні та припиненні митних порушень. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 р. № 1373 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 58. – Ст. 2059.

2. Про затвердження Положення про Департамент боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції. Наказ Державної митної служби України від 07 квітня 2011 р. № 289.

2. Про затвердження Порядку проведення розрахунків сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування. Наказ Державної митної служби України від 15 червня 2009 р. № 552 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 66. – Ст. 2308.

2. Про затвердження Порядку роботи з повідомленнями, що надходять за телефоном довіри Держмитслужби. Наказ Державної митної служби України від 25 січня 2011 р. № 46 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 12. – Ст. 534.

2. Про затвердження Порядку відшкодування витрат, пов’язаних із залученням митними органами спеціалістів та експертів для участі в здійсненні митного контролю, та у справі про порушення митних правил: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 № 574 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 17. – С. 90. – Ст. 767 від 08.05.2003.

2. Про затвердження Порядку реєстрації кримінальних справ про контрабанду: Наказ Державної митної служби України від 20.11.2003 № 776.

15. Про затвердження форм процесуальних документів у справах про порушення митних правил: Наказ Державної митної служби України від 21.04.2003 № 261 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 20. – С. 526. – Ст. 897 від

30.05.2003.

15. Про затвердження форм документів адміністративного затримання: Наказ Державної митної служби України від 10.12.2002 № 689 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 1. – С. 239. – Ст. 39 від 17.01.2003.

15. Про затвердження форм постанови про проведення особистого огляду та протоколу особистого огляду: Наказ Державної митної служби України від 21.04.2003 № 262 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 20. – С. 546. – Ст. 898 від 30.05.2003.

15. Про затвердження форми Акта про проведення огляду (переогляду) ручної поклажі та багажу в разі відсутності громадянина чи вповноваженої ним осо-би: Наказ Державної митної служби України від 05.11.2002 № 608.

15. Про затвердження Державної програми ―Контрабанді – СТОП‖ на 2005–2006 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.2005 № 260 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 14. – С. 34. – Ст. 716 від 22.04.2005.

15. Про утворення міжвідомчих мобільних груп з питань боротьби з контрабан-дою: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.06.2005 № 439.

15. Про утворення Міжвідомчої координаційної ради з питань боротьби з конт-рабандою: Постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2005 № 173 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 9. – С. 20. – Ст. 474 від 18.03.2005.

15. Про облік повідомлень про факти порушення митних правил, контрабанди або інших протиправних дій: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.06.2005 № 220–р.

15. Про затвердження Порядку дій у разі виявлення органами (підрозділами) Державної прикордонної служби України порушень законодавства й пору-шення справ, провадження в яких віднесено до компетенції митних органів: Наказ Державної митної служби та Адміністрації державної прикордонної служби України від 01.06.2005 № 461/439 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 26. – С. 65. – Ст. 1504 вiд 15.07.2005.

15. Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних пра-вил: Постанова Верховного Суду вiд 03.06.2005 № 8.

Монографії

25. Гайворонський Є.П. Контрабанда культурних цінностей: кримінологічна характеристика, детермінація та запобігання: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. юридична акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2009. – 19 с.

25. Калетнік І.Г. Зобов’язання, що виникають внаслідок завдання шкоди службовими особами митних органів, в цивільному законодавстві України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 // Одеська національна юридична академія. –

О., 2004. – 18 с. НБУВ: РА330178.

27. Калюта А.Б. Адміністративно-юрисдикційна діяльність митних органів України: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Харк. нац. ун-т внутр. справ. –

Х., 2007. – 18 с.

27. Константа О.В. Адміністративно-правові заходи боротьби з порушеннями митних правил: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2008. – 20 с.

27. Нижникова В.В. Адміністративно-процесуальний статус суб'єктів провадження в справах про порушення митних правил: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. ун-т держ. податк. служби України. – Ірпінь, 2008. – 20 с.

27. Омельчук О.М. Контрабанда за кримінальним правом України : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.08) // Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Київ: 2002 р. – 20 с. НАВС: Х628.1 О–572.

27. Приймаченко Д.В. Докази у провадженні в справах про порушення митних правил: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 // Академія держ. податкової служби України. – Ірпінь, 2002. – 202 арк. НБУВ: ДС72707.

27. Сєрих О.В. Деліктологія порушень митних правил: Автореф. дис... канд.юрид. наук: 12.00.07 / Одес. нац. юрид. акад. – О., 2007. – 17 с.

Підручники та навчальні посібники

33. Багрий–Шахматов Л.В., Бойко В.Н., Попов Г.В., Лозгачев И.И. Борьба с контрабандой в истории таможенного дела. – К. : Видавець Вадим Карпенко. –

2001. – 34 с. НБУВ: Р93899.

33. Додін Є.В. Експерт та спеціаліст у митній справі України: Навч. посіб. / Оде-ська національна юридична академія. – О. : Юридична література, 2004. – 72

с. НБУВ: ВА656075.

33. Іщенко Ю.В.; Чабан В.П.; Дорогих В.М.; Пастух І.Д.; Горбач О.В.; Столбовий В.М. Митне право : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К. : Юрі-

нком Інтер, 2010. – 296 с.

33. Контрабанда: засоби попередження та протидії : Навч. посібник // КК по боротьбі з корупцією та орг. злоч. при Президентові України; За ред. Я. Кондратьєва, Б. Романюка. – К.: МІВВЦ, 2001 р. – 117 с. НАВС: Х628.1

К651.

13. Уряду України, Президенту, законодавчій, виконавчій владі: Аналіт. розробки, пропозиції наук. та практ. працівників. – Т. 22. Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою // НДІ ―Проблеми людини‖; Коорд. коміт. по бор. з корупцією і орг. злочин. при Президентові України та ін. – Київ: 2001 р. – 728 с. НАВС: Х628.3 У739.

Статті

38. Білецька Л.М. Предмети контрабанди як елемент предмета доказування у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 2. – С.

44–47.

39. Бойко І.В. Контрабанда зброї в Україні та окремі шляхи вирішення цієї проблеми // Науковий вісник НАВС. – 2001. – Вип. 4. – С. 143–152. НАВС: Х У–

453.

39. Грищенко В. Визначення вартості предметів контрабанди // Вісник прокуратури. – 2003. – № 4. – С. 87–88.

39. Дорофеєва Л. Організація розслідування злочинів у митних органах // Вісник прокуратури. – 2003. – № 11. – С. 80–83.

39. Дьомін Ю.М. Перспективи розвитку законодавства, пов’язаного з повнова-женнями митних органів у сфері оперативно–розшукової діяльності // Право України. – 2001. – № 7. – С. 91–93.

39. Корнєва Т.В. Відповідальність за порушення митних правил // Юридичний вісник. – 2000. – № 2. – С. 116–118.

39. Кузнєцов В. Відповідальність за контрабанду // Юридичний вісник України. – 2002. – 13–19 липня.

39. Ліщишин П. Актуальність боротьби з контрабандою на сучасному етапі // Вісник прокуратури. – 2003. – № 2. – С. 86–89.

39. Лукшин И.В. Мошенничество в таможенном деле как способ нарушения та-моженных границ // Митна справа. – 2000. – № 2. – С. 51–54.

39. Павлов А.П. Деякі аспекти зростання контрабанди і заходи митних органів у боротьбі з нею // Право України. – 2000. – № 7. – С. 60–67.

39. Продайко С.В. Класифікація адміністративних правопорушень у митній сфері за ознаками суб’єкта та суб’єктивною стороною правопорушення // Вісник Луганської академії внутрішніх справ. – 2003. – Вип. 2. – С. 95–105.

39. Процюк О. Контрабанда культурних цінностей : проблеми кваліфікації // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 8. – С. 89–91.

39. Рогозянський В.Н. Узагальнення практики розгляду судами міста Києва кримінальних справ про контрабанду (ст. 201, 305 КК України 2001 р.) та адміністративних справ про порушення митних правил за новим Митним кодексом України // – Адвокат. – 2005. – №4. – С.51–56.

39. Савін М. Проблемні питання боротьби з контрабандою // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 1. – С. 15–20.

39. Шевчук В.М. Порушення кримінальної справи про контрабанду // Право України. – 2002. – № 8. – С. 63–66.

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

1. Поняття та види відповідальності в митному праві.

Протягом І півріччя 2009 року митними органами забезпечено безперебійне оформлення 192,9 млн тонн вантажів, з них експорт — 59,9 млн тонн, імпорт — 49,1 млн тонн, транзит — 83,9 млн тонн.

В середньому щодня оформлялося понад 1 млн тонн вантажів, оформлювався пропуск 180 тис. громадян, 50 тис. транспортних засобів.

Порівняно з січнем—червнем 2008 року обсяги вивезення товарів зменшилися на 15,2 млрд дол. США (на 46,7%), обсяги імпорту — на 16,9 млрд дол. США (на 42,1%).

Але там, де існують обмеження, встановлені державою щодо власника товару, завжди буде існувати бажання обійти закон, порушити заборони. Тому там, де існує митна служба — існує контрабанда та інші порушення митних правил. Від ефективності боротьби з цими негативними явищами залежить виконання формування дохідної частини основного фінансового закону країни — Державного бюджету. Аналіз сучасного стану боротьби з такими правопорушеннями говорить про позитивну тенденцію до їх зменшення.

Так, у ході виконання Програми боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил на 2008—2009 рр. Держмитслужбою активізовано пошукову роботу з виявлення фактів ухилення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян від сплати обов’язкових платежів, виявлено і припинено низку каналів та схем протиправної діяльності. Зокрема це стосується фактів незаконного переміщення через митний кордон України тютюнових виробів і випадків переміщення товарів легкої промисловості під виглядом гуманітарної допомоги.

Протягом І півріччя 2009 року порушено 172 кримінальні справи про контрабанду на загальну суму 189,1 млн гривень.

У справах про порушення митних правил митними органами вилучено:

— промислових товарів, сировини й матеріалів — на суму понад 121 млн грн;

— продовольчих товарів та сільгосппродукції — на суму 23,7 млн грн;

— валюти — на суму 55,6 млн грн;

— транспортних засобів — на суму 154,6 млн грн.

В юридичній літературі прийнято говорити про інститут відповідальності за правопорушення стосовно до різних галузей права: інститут цивільно-правової відповідальності, кримінально-правової відповідальності, адміністративно-правової відповідальності тощо.

Якщо цей перелік продовжувати, може постати запитання щодо обґрунтованості існування самостійного інституту митно-правової відповідальності. Але, враховуючи самостійний характер митного права як комплексної правової галузі, можна говорити і про самостійний інститут митно-правової відповідальності як внутрішню взаємопов’язану сукупність юридичних норм. Так розділ ХVІІІ МКУ присвячено порушенню митних правил і відповідальності за них.

Разом з тим законодавець обмежується і задовольняється наявною можливістю вирішення питання щодо інституту митно-правової відповідальності шляхом визначення такого положення: оскільки митне право має комплексний характер, воно вимагає й різні види відповідальності, які передбачені нормами різних галузей права (адміністративного, трудового, кримінального, фінансового, податкового, банківського тощо). Ці норми різних галузей права регламентують відносини, пов’язані зі скоєнням правопорушень у галузі митної справи, і тому відповідальність за них одночасно входить у відповідні блоки митного права.

Такі правові норми, що входять у митне право, як комплексне утворення, можуть бути певною мірою визначені як інститут митноправової відповідальності. Але при цьому залишається очевидним вплив інститутів кримінальної та адміністративної відповідальності, які різною мірою регламентуються нормами митного законодавства.

Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений МКУ та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність (ст.458 МК України).

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені МКУ, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

У митному праві передбачено кримінальну, цивільну, дисциплінарну й адміністративну відповідальність.

Згідно з чинним законодавством, і зокрема Митного кодексу, кримінальна відповідальність встановлена тільки за скоєння контрабанди. Контрабанда як злочин передбачена ст. 201 Кримінального кодексу України і визначається як переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних і культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових набоїв до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. Кваліфікуючими ознаками цього злочину є вчинення його за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за такий злочин.

При цьому контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який для норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, що дорівнює 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового ро-ку, для будь-якого платника податку.

Цивільна відповідальність може наставати за заподіяння матеріальних збитків і моральної шкоди як діями митних працівників, так й іншими особами.

За вчинення дисциплінарного проступку до особового складу митних органів застосовуються заходи дисциплінарної відповідальності.

Найбільш поширеною у сфері митної справи є адміністративна відповідальність — вид юридичної відповідальності, яка полягає в застосуванні до порушника державними органами, органами місцевого самоврядування або службовими особами примусових заходів, передбачених адміністративним законодавством. Адміністративна відповідальність зобов’язує винну особу зазнати встановлених правовими нормами негативних наслідків.

2.Адміністративна відповідальність за порушення митних правил

На відміну від інших видів юридичної відповідальності, для адміністративної відповідальності характерні: переважно позасудовий порядок її реалізації, особливий характер правових наслідків, застосування її до організаційно-непідпорядкованих суб’єктів за порушення адміністративно-правових обов’язків, які утворюють склад особливого правопорушення — адміністративного проступ-ку.

Адміністративна відповідальність має репресивний характер. Звідси її специфіка, яка передбачає встановлення вини, що є проявом волі, свідомості фізичної особи. Саме ця вимога індивідуалізує, демократизує відповідальність, зводить нанівець можливість об’єктивної осудності, водночас урівнюючи права та обов’язки правопорушників будь-якого соціального статусу, службового рангу. Ця рівність виявляється і в тому, що єдиною підставою притягнення до відповідальності є факт скоєння проступку, її умовою — наявність вини.

Таким чином, метою адміністративної відповідальності є: 1) захист правопорядку у сфері публічного управління; 2) виховання громадян і посадових осіб у дусі поваги до норм адміністративного права.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного проступку, тобто протиправного діяння, що порушує правові норми у сфері державного управління і тягне за собою застосування передбачених законодавством заходів. Правопорушення вважається адміністративним проступком лише тоді, коли встановлено вину особи в його вчиненні, а також доведено причинний зв’язок між протиправною дією та її шкідливими наслідками. Адміністративний проступок завдає шкоди інтересам суспільства й держави і від злочину відрізняється меншим ступенем суспільної небезпеки. Як антисуспільне діяння, адміністративний проступок порушує наявну в законодавстві правову норму, що формулює конкретне правило поведінки і встановлює адміністративну відповідальність за його порушення.

Митна справа, яка є складовою частиною зовнішньоекономічної діяльності України, поряд з іншими правовими засобами, охороняється нормами митного права. Вони містять відповідні санкції, з допомогою яких визначається відповідальність за порушення та невиконання митних правил. Правовий вплив на митну справу, таким чином, перетворюється на могутній важіль, що дозволяє планомірно й раціонально управляти нею, а також охороняти порядок і організацію переміщення через кордон України товарів і предметів, обкладених митом, оформлення і здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики нашої держави.

3. Види та загальна характеристика складів порушень митних правил.

Крім загальноправових адміністративним правопорушенням властивий ще цілий ряд ознак, які утворюють їх юридичні склади. Види митних правопорушень визначено у статтях 468—485 глави 68 Митного кодексу України. Вони практично є характерними для митних законодавств інших країн.

Під юридичним складом порушення митних правил розуміють передбачену нормами митного права сукупність ознак, при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як порушення митних правил.

До цих ознак належать: 1) об’єкт; 2) об’єктивна сторона; 3) суб’єкт; 4) суб’єктивна сторона проступку.

Розглянемо більш детально ознаки цих елементів. Залежно від рівня узагальнення виокремлюють:

1. загальний об’єкт, яким є суспільні відносини, що охороняються адміністративними санкціями. Такий об’єкт є спільним для всіх видів адміністративних правопорушень, у тому числі порушення митних правил.

2. родовий об’єкт — однорідні групи суспільних відносин, які в сукупності складають загальний об’єкт. У нашому випадку цим об’єктом виступають суспільні відносини в галузі митної справи, а саме встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

3. видовий об’єкт — самостійний складовий різновид родового об’єкта, відокремлена група суспільних відносин, загальних для ряду проступків (наприклад, суспільні відносини, пов’язані з дотриманням митних режимів, процедур митного оформлення, контролю, порядку сплати митних платежів);

4. безпосередній об’єкт — одне або кілька суспільних відносин, яким спричиняється шкода певним правопорушенням (наприклад, відносини стосовно встановленого порядку видачі товарів, транспортних засобів, що знаходяться під митним контролем (ст. 330 МК) тощо).

В окремих порушеннях митних правил законодавець виділяє предмет посягання, зокрема товари, транспортні засоби, на що прямо вказується у п. 3 ст. 322 МК,

• також інші предмети, наприклад пломби, печатки чи інші засоби митного забезпечення (ст. 338 МК). При цьому під товарами розуміють будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

Об’єктивна сторона складу порушення митних правил — це система передбачених митно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку. Вона включає передусім такі ознаки, як:

1. саме протиправне діяння — дія чи бездіяльність (незначна більшість порушення митних правил вчиняється у формі протиправного діяння (ухилення від встановленого маршруту переміщення товарів, пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання), решта — у формі бездіяльності (недекларування товарів, транспортних засобів, неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю);

2. шкідливі наслідки діяння;

3. причинний зв’язок між протиправним діянням і шкідливими наслідками, що наступили;

4. час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення.

Протиправне діяння є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони, всі ж інші ознаки є факультативними.

Протиправне діяння може характеризуватись як просте та складне.

Просте діяння являє собою єдину однократну (одноактну) дію чи бездіяльність. Наприклад, відправлення без дозволу митного органу транспортного засобу, що перебуває під митним контролем тощо.

Складне протиправне діяння утворює різні склади адміністративних правопорушень, у тому числі:

• тих, що складаються з альтернативних дій (наприклад, навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, переупакування товарів, що перебувають під митним контролем, або зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах чи їх упаковці без дозволу митного органу). Кожна з альтернативних дій в таких випадках уже сама по собі є достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Однак особа не скоює нового складу правопорушення, якщо вона послідовно здійснює всі зазначені в диспозиції норми права заборонені дії;

• тривалих правопорушень, тобто таких, які почавшись з якої-небудь протиправної дії чи бездіяльності, продовжуються потім безперервно шляхом невиконання (порушення) обов’язків (це, наприклад, зберігання товарів, ввезених на митну територію України поза митним контролем);

• продовжуваних правопорушень, тобто таких, які складаються з декількох тотожних протиправних дій, пов’язаних між собою і спрямованих для досягнення загальної мети, і які в сукупності своїй утворюють єдине порушення митних правил. Таке правопорушення скоюється не безперервно, а окремими епізодами, внутрішньо тісно пов’язаними, але відокремленими в часі, які виступають ніби ланками одного ланцюга. Прикладами подібних правопорушень може виступати використання транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

Залежно від наявності шкідливих наслідків виокремлюють:

• матеріальні склади адміністративних правопорушень (коли такі наслідки передбачаються — наприклад, заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями, як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру чи несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину, пош-кодження або втрата пломб, печаток чи інших засобів митного забезпечення, зазначених у товаросупровідних документах тощо);

• формальні склади правопорушень (коли такі наслідки не передбачаються — наприклад, причалювання до судна, що перебуває під митним контролем, інших суден та інших плавучих засобів без дозволу митного органу, ухилення від вста-новленого Кабінетом Міністрів України маршруту переміщення товарів територі-єю України тощо).

Більшості порушень митних правил властиві формальні склади.

При кваліфікації матеріальних складів повинен чітко простежуватися причинний зв’язок між протиправним діянням і наявними шкідливими наслідками. В окремих випадках їх розмір слугує критерієм для кваліфікації того чи іншого протиправного діяння як порушення митних правил або як злочину (наприклад, при заявленні в митній декларації неправдивих відомостей як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру або несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину тощо).

Інколи окремі правові ознаки об’єктивної сторони включаються законодавцем безпосередньо в конструкцію тієї чи іншої правової норми і набувають кваліфікуючого значення. Це ознаки, які стосуються:

• часу вчинення правопорушення (наприклад, неподання митному органу в установлений законодавством строк документів, передбачених для здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, невивезення за митний кордон України товарів, транспортних засобів, ввезених з метою транзиту через територію України, в строки, встановлені митним органом тощо);

• місця його вчинення. Як правило, це митний кордон України, зони митного контролю на території України (наприклад, переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, громадян, у тому числі посадових осіб органів державної влади (крім митних органів), які не перетинають митний кордон України, а також проведення в зоні митного контролю господарських робіт без дозволу митного органу або вчинення інших дій, якими порушується встановлений законодавством режим зони митного контролю, не зупинення в зоні митного контролю транспортного засобу, що переміщується через митний кордон України тощо);

• способів (наприклад, дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України поза митним контролем, тобто їх переміщення через митний кордон України поза місцем розташування митного органу або поза часом здійснення митного оформлення, або з використанням незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу, а також з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або

• поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані);

• засобів вчинення правопорушення (наприклад, транспортних засобів, спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів, що утруднюють виявлення товарів тощо).

У чинному законодавстві України про адміністративну відповідальність нічого спеціально не вказується відносно замаху на адміністративне правопорушення, а в тому числі порушення митних правил. На практиці ж до відповідальності за окремі порушення митних правил винні особи нерідко притягуються вже на стадії замаху (наприклад, при вчиненні дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 459 МК суб’єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а також посадові особи підприємств.

При цьому притягнення до відповідальності за порушення митних правил не звільняє зазначених осіб від обов’язку сплати мита та інших податків і зборів.

Серед загальних суб’єктів виділяють і так звані спеціальні суб’єкти (ті, яким властиві певні особливості щодо вчинення тих чи інших правопорушень або які не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах). До них можна віднести:

1. посадових осіб органів державної влади, крім митних органів;

2. посадових осіб митного органу.

Притягнення до відповідальності іноземних громадян, які користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України вирішуються дипломатичним шляхом.

4. Поняття, види та порядок накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил

За скоєння митних правопорушень законодавство встановлює адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення — це визначена в законі міра покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального й матеріального характеру, яка застосовується щодо суб’єкта порушення митних правил за його протиправне діяння.

Вони застосовуються з метою:

1. виховання особи, що скоїла правопорушення, в дусі поваги до виконання і дотримання законів, поваги до правопорядку;

2. запобігання скоєнню ним нових правопорушень;

3. запобігання скоєнню правопорушення іншими особами.

Адміністративні стягнення характеризуються тим, що несуть у собі елементи репресивного (карального), виховного та запобіжного характеру, як це випливає із ст. 23 КУпАП. Крім того, вони мають за мету захист охоронюваних митним законодавством суспільних відносин. Кожне адміністративне стягнення — це несприятливі юридичні наслідки, це покарання за шкоду, завдану порушенням митних правил суспільним відносинам.

Крім цього, адміністративні стягнення та їх застосування виконують функцію запобігання більш небезпечних правопорушень — злочинів.

За порушення митних правил можуть бути накладені такі стягнення:

1. попередження;

2. штраф;

3. конфіскація товарів.

Попередження — стягнення морального характеру, є офіційним попередженням правопорушника стосовно недопустимості таких діянь у майбутньому. Рішення про попередження приймається керівником митного органу або його заступником у формі постанови про накладення адміністративного стягнення. Постанова оголошується правопорушникові. Попередження як захід відповідальності за порушення митних правил (тобто як адміністративне стягнення) слід відрізняти від попередження як заходу адміністративно-запобіжного. Незважаючи на однакову назву цих заходів і загальне призначення бути заходами адміністративного примусу, ці заходи відрізняються як за правовою природою, так і за правовими наслідками їх застосування.

Попередження, як адміністративне стягнення — це адекватна шкоді, завданій правопорушенням, оцінка, що виявляється в реагуванні не будь-якого правоохоронного органу, а уповноваженого органу адміністративної юрисдикції на проступок. Попередження, як запобіжний захід, не має процесуального оформлення і пов’язаний з проявами, які не є завершеними адміністративними проступками.

Попередження як адміністративне стягнення тягне за собою відповідні правові наслідки. А саме, при повторному вчиненні протягом року однорідного правопорушення, за яке особа була піддана стягненню у вигляді попередження, накладення такого стягнення вважається обставиною, що обтяжує відповідальність.

Штраф — грошове стягнення, застосування якого передбачено майже за кожен вид порушення митних правил і яке має бути сплачене не пізніше 15 днів з дня винесення постанови. Розміри штрафів за порушення митних правил дещо відрізняються від тих, що накладаються за правопорушення, передбачені КУпАП. Так, за вчинення дій, спрямованих на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України поза митним контролем або з використанням незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу, передбачено накладення штрафу в розмірі від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Конфіскація товарів — безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, полягає у примусовому вилученні таких товарів, транспортних засобів і безоплатній передачі їх у власність держави і застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.

В юридичній літературі прийнято всі стягнення, які накладаються в адміністративно-правовому порядку, залежно від характеру впливу на особу поділяти на особисті та майнові.

Ті стягнення, які спрямовані безпосередньо на особу правопорушника, прийнято називати особистими. Це попередження. Майновими вважаються штраф, а також конфіскація.

За дією в часі відносно впливу на правопорушника стягнення, що накладаються за вчинення порушення митних правил є одномоментними (разовими) — попередження, штраф, конфіскація.

За такою ознакою, як суб’єкти застосування, адміністративні стягнення поділяють на а) ті, що застосовуються лише судом (суддею), — конфіскація; б) ті, що можуть застосовуватися митними органами — попередження, штраф.

Адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — два місяці з дня його виявлення.

У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил стягнення у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття. На відміну від строків накладення адміністративних стягнень, передбачених КУпАП, митним законодавством встановлена наступна особливість: товари — безпосередні предмети порушення митних правил, товари зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приовування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного конт-ролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, підлягають конфіскації незалежно від часу вчинення або виявлення порушення митних правил.

Стягнення, що накладаються за порушення митних правил, поділяють на основні й додаткові. Попередження і штраф застосовуються як основні стягнення. Конфіскація може виступати як основне, так і додаткове стягнення. Наприклад, згідно зі ст. 473 МК, за пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання, передбачена лише конфіскація цих товарів.

За одне порушення митних правил може бути накладене основне або основне й додаткове стягнення. Якщо санкцією статті Митного кодексу передбачене накладення основного й додаткового стягнень, застосування тільки додаткового стягнення суперечить діючому законодавству.

Стягнення за порушення митних правил накладається в межах, установлених Митним кодексом України. Потреби індивідуалізації, персоніфікації відповідальності передбачають, що при розгляді митним органом матеріалів про скоєння митного правопорушення необхідно враховувати всі обставини справи, як пом’якшуючі, так і обтяжуючі, а також особистість винної особи, ступінь її вини та майновий стан.

Стаття 34 КУпАП визначає обставини, що пом’якшують відповідальність за скоєння адміністративного правопорушення. Ці положення повною мірою стосуються і митних правопорушень:

1. щире розкаяння винного;

2. відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення;

3. добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

4. вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих сімейних обставин;

5. вчинення правопорушення неповнолітнім;

6. вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, що має дитину до 1

року.

Наявність пом’якшуючих обставин свідчить про меншу ступінь небезпеки винної особи. Треба зважати на те, що факти, які пом’якшують або ліквідують відповідальність, мають зворотну силу і поширюються на правопорушення, що були скоєні до їх прийняття.

Законодавець для забезпечення законності визначив у ст. 35 КУпАП обставини, що обтяжують відповідальність за скоєння адміністративного правопорушення. Зокрема:

1. продовження протиправної дії, незважаючи на вимогу повноважних осіб припинити її;

2. повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню;

3. вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

4. втягнення неповнолітніх у правопорушення;

5. вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

6. вчинення правопорушення у стані сп’яніння. При цьому орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

На відміну від переліку пом’якшуючих обставин, цей перелік є вичерпним.

2. Провадження у справах про порушення митних правил.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв’язку з оскарженням (внесенням подання прокурора)-ст.486 МКУ.

Провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до МКУ, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил(ст.489 МКУ)- посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Протокол про порушення митних правил мають право складати(ст.490 МКУ):

1) посадові особи, які відповідно до посадових інструкцій уповноважені здійснювати митний контроль, митне оформлення і пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України і які безпосередньо виявили порушення митних правил;

2) посадові особи органів доходів і зборів, які згідно з посадовими обов’язками мають таке право;

3) інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або керівником митниці.

Підставами для порушення справи про порушення митних правил є (ст.491 МКУ):

1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил;

2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу;

3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Провадження у справі про порушення митних правил здійснюється державною мовою.

Особи, які беруть участь у провадженні у справі про порушення митних правил і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, давати пояснення, подавати клопотання рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача.

Провадження у справі про порушення митних правил здійснюють, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою статті 493 МКУ, посадові особи митниці, в зоні діяльності якої було вчинено або виявлено таке порушення. Окремі процесуальні дії у справі про порушення митних правил можуть вчинятися посадовими особами, уповноваженими складати протоколи про порушення митних правил відповідно до статті 490 цього Кодексу, а у випадку, передбаченому статтею 518 цього Кодексу, - також посадовими особами іншого органу доходів і зборів.

Керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або особа, яка виконує його обов’язки, має право передавати справу про порушення митних правил для здійснення провадження з однієї митниці до іншої.

Протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані:

1) дату і місце його складення;

2) посаду, прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, яка склала протокол;

3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено;

4) місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил;

5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення;

6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є;

7) відомості щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 цього Кодексу;

8) інші необхідні для вирішення справи відомості.

Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.

Якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.

У разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз’яснюються її права, передбачені статтею 498 цього Кодексу, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.

Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митниці адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим навіть у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування, назване нею, є недостовірним.

Протокол, а також вилучені товари, транспортні засоби комерційного призначення та документи, зазначені в протоколі, передаються до митниці, в зоні якої виявлено порушення митних правил.

Стаття 497. Особи, які беруть участь у провадженні у справах про порушення митних правил

1. У провадженні у справах про порушення митних правил беруть участь:

1) особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил;

2) власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи);

3) представники осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб (законні представники, представники, які діють на підставі довіреності, доручення);

4) захисники;

5) представники органів доходів і зборів;

6) свідки;

7) експерти;

8) перекладачі;

9) поняті.

Стаття 498. Права та обов’язки осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб

Особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням органу доходів і зборів, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.

Справа про порушення митних правил розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою органу доходів і зборів або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.

Справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

У разі розгляду справи про порушення митних правил у суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також відповідний орган доходів і зборів.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Види постанов у справі про порушення митних правил(ст.527 МКУ):

У справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов:

1) про проведення додаткової перевірки;

2) про накладення адміністративного стягнення;

3) про закриття провадження у справі.

Справа про порушення митних правил розглядається суддею одноособово.

У справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.

У разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних митних платежів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, з державного бюджету.

Постанови органів доходів і зборів про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил є обов’язковими для виконання.

1