- •1.Філософія. Проблема предмету філософії. Специфіка філософських проблем.
- •Ортега-и-Гассет «Что такое философия»
- •2, Структура філософського знання.
- •3.Поняття світогляду та його історичні форми . Структура світогляду. Світогляд і філософія.
- •4.Міфологія як тип світогляду. Класичний та соціальний міф. Особливості міфологічного світогляду давніх слов’ян
- •5. Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії. Прийняття християнства в Київській Русі та його вплив на розвиток культури України. Релігійне життя в сучасній Україні.
- •6. Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні.
- •7. Основні риси давньоіндійської філософії. Брахманізм, буддизм, індуїзм.
- •8. Філософія Давнього Китаю. Даосизм і конфуціанство.
- •9. Антична філософія. Схожість та відмінності від східної філософської традиції. Основні періоди розвитку. Діалектика Сократа.
- •10. Філософія Платона: теорія ідей вчення про суспіство та державу.
- •11.Філософія Арістотеля: основні ідеї та їх вплив на світову філософію. Характеристика праці Аристотеля "Політика"
- •12. Особливості культури та філософії доби середньовіччя. Роль Біблії в європейській культурі. Теоцентризм. Основні праці Августина, Абеляра, Фоми Аквінського, у. Оккама
- •13.Особливості культури та філософії доби європейського Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм
- •14. Особливості філософії Нового Часу. Емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання у ф.Бекона і р.Декарта.
- •15. Філософія французького просвітництва 18 ст.
- •16. Філософія і.Канта. Ідея активнотворчої діяльності людини. Основні положення теорії пізнання. Філософія Канта і класична наука. Категоричний імператив Канта.
- •17. Філософія Гегеля. Діалектика, принцип тотальності мислення та буття, “панлогізм”, розуміння історії.
- •18. Філософія л. Фейєрбаха. Ідеї філософської антропології.
- •19. Філософія Маркса: основні ідеї та їх вплив на світову філософію і соціальну практику.
- •20. Діалектика. Основні історичні форми діалектики і їх місце в історії філософії.
- •21. Розвиток філософії в Україні: характеристика основних етапів.
- •21. Особливості культури Київської Русі. Зародження філософських ідей. Значення Християнства у становленні української культури. Праця Іларіона Київського “Слово про закон і благодать”
- •22.Основні теми філософських пошуків г.Сковороди. Поняття "серця" та "сродної праці". Вплив філософії Сковороди на українську та російську філософію
- •23.Києво-Могилянська академія - як осередок української і слов'янської культури. Внесок професорів Академії в філософську культуру України
- •24. Російська релігійна філософія 19-20 ст.
- •25.Соціально-філософські мотиви в творчості т.Г.Шевченка та їх значення для розвитку національної самосвідомості.
- •26. І.Я.Франко. Соціально - політичні та філософські погляди. Праця Франка "Що таке поступ"
- •27. Релігійні філософські течії хіх-хх ст. Характеристика одного з спрямувань.
- •28. Антропологічний рнесанс у філософській думці хх ст.
- •29. Людське існування як фундаментальна проблема екзистенціальної філософії
- •30. Філософська герменевтика. Проблема інтерпретації та розуміння. "Герменевтичне коло"
- •31. Комунікативна філософія. Проблема субєкт - обєктної взаємодії. (Аппель, Хабермас, Ясперс, Бубер,
- •Комунікативна філософія. Юрген Хабермас.
- •32. Проблема буттяв історії філософії. Уявлення про структуру буття. Монізм, дуалізм, плюралізм.
- •33. Материальное битие. Эволюция представлений о битии. Атрибуты материи. Битие, субстанция, универсум.
- •34. Діяльність як універсальний спосіб людського буття. Діяльність і культура.
- •35. Понятие культуры. Культура как реализация творческих сил человека (гуманизма). Культура и цивилизация. Массовая культура.
- •36. Модерн й постмодерн.
- •37. Проблема свідомості (марксизм, фрейдизм, феноменологія, екзистенціалізм про свідомість). Свідоме, несвідоме, підсвідоме.
- •38. Сознание как общественный феномен. Колективное несознат (концепция архитипов Юнга).
- •39. Філософські категорії їх специфіка, функції, історичний характер.
- •40. Категорії рух і спокій, час і простір. Соціально-культурний та когнітивний/пізнавальний/ зміст і функції перелічених категорій.
- •41. Категорії “закон” і “хаос” в суспільній науці та культурі. Синергетика: основні філософські проблеми. Тотальність як динамічна цілісність.
- •42. Категорії сутність та явище, їх соціокультурний та когнітивний зміст та функції.
- •43. Принципи детермінізму й індетермінізму. Категорії детермінації. Сучасна наука та детермінізм і індетермінізм.
- •44. Категории формообразования: форма и содержание, стр. И элементы, система и функция. Структуруализм и постструктуруализм.
- •45. Поняття пізнання. Суб’єкт та об’єкт пізнання в класичній, некласичній та постнекласичній науці і методології.
- •Эволюционная эпистемология.
- •46.Соотношение абстракного и конкретного впознании (работа Гегеля «Кто мыслит абстрактно»),
- •47. Истина как гносеологическая и культурологическая категория.
- •48. Чуттєве та раціональне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм в науковому пізнанні. Емоції та наукова творчість. Проблема інтуїції
- •49. Поняття науки. Критерії науковості знання. Наука і псевдонаука. Соціокультурні функції науки.
- •50 Поняття наукового методу. Методологія, метод, методика. Філософія і науковий метод.
- •51. Основные формы научного познания: научный факт, проблема, гипотеза, концепция, теория.
- •53. Особенности технического познания. Наука, технология, культура: проблема гуманизации и социальной ответственности.
- •54. Класична, некласична і постнекласична наука (основні риси). Типи раціональності і ірраціональності.
- •55. Филос. Позитивизма. Постпозитивисткое толкование науки. (Кун "Структура научн. Революций")
- •56. Соціальне буття. Основні проблеми філософії соціального буття. Духовне і матеріальне в існуванні суспільства (теософські, марксистські та інші погляди).
- •57. Проблеми типологізації історії. Культура, цивілізація, епоха, формація як категорії соціальної філософії.
- •58. Поняття традиційного, індустріального та постіндустріального суспільства. Ідея інформаційного суспільства.
- •59. Суспільство і природа. Екологічні та демографічні проблеми.
- •60. Человек и общество.Проблема отчуждения (по).
- •61. Роль экономики в обществе. Истории, способы производства и закономерн. Их развития. Историцизм и критика его Поппером в труде "Откр. Общест. И его враги".
- •62. Наука и техника как причина общественного развития. Сциентистские и технократ, концепции...
- •63. Духовний фактор в історії. Суспільні ідеали (свобода, соц. Справедливість, солідарність та ін.), ідеології соціальні міфи та утопії в житті суспільства.
- •64. Духовно-практичні регулятиви суспільного життя. Мораль як соціокультурний феномен. Основні категорії моральної свідомості. Мораль та право.
- •65. Політики і Політична організація суспільства. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм.
- •66. Право і правосвідомість. Ідея правової держави. Право і закон
- •67. Громадянське суспільство. Держава, право, людина в умовах існування громадянського суспільства. Проблеми громадянського суспільства в сучасній Україні та Конституція України
- •68. Социальн. Структура с соц. Отношения. Роль интеллигенции. Проблема формирования национальной элиты.
- •69. Исторические формы человеческих общностей. Этнос и нация. Особенности формирования украин. Нации. Национальная идея.
- •70. Проблема суб’єктів в історії: особа, народні маси, класи, нації. (Одна з праць на вибір. Маркс....)
- •72. Проблема сенсу та спрямованості історії. Фукуяма ф. “Кінець історії”.
- •73. Людина як суб’єкт власного життя. Життєвий шлях людини: поняття, проблеми, цінність. (Фром э. Душа человека.)
- •74. Феномен сучасної глобалізації. Концепція сталого розвитку
- •75. Наука в контексті формування нової моделі світу сучасної цивілізації. Інформаційний простір.
- •Техника и технология в системе культуры.
- •77. Тоффлер. Третья волна.
64. Духовно-практичні регулятиви суспільного життя. Мораль як соціокультурний феномен. Основні категорії моральної свідомості. Мораль та право.
Цінності в житті суспільства виступають соціально значимими орієнтирами діяльностi суб'єктів, одним із факторів, розгортання політичної історії. Вони є чимось більш високим, ніж звичайна зацікавленість людини. Цінностi становлять фундамент культури, і предметним полем формування цінностей є культура. Ці категорії невіддільні одна вiд одної. Культура і визначається через систему цінностей та ідей, що слугують для регулювання поведінки членів даного соцiуму.
Люди, що поділяють однаковi цiнностi, становлять соцiальні групи, об'єднуючись у полiтичній, економiчнiй боротьбi, спрямовуючи, таким чином, історiю в певному напрямi. Роль особливих ідейних зв’язок в суспільствi виконують соціальнi цінності, що виступають у формі соціально-політичних ідеалів, ідей, ціннісних настанов, орієнтацій, надцiнних ідей, на зразок національної ідеї. Виконуючи важливу роль інтегруючих, соцiалізуючих, комунiкативних засад у життi суспільства, цінностi забезпечують духовно-вольову єдність суспільства, високий рiвень самосвiдомостi і органiзованості його членів.
Підсумком і метою тривалого прищеплювання цiннiсних якостей є формування людської психології, ментальностi, способу життя членів у потрібному, характерному для даного типу суспiльства напрямi.
Мораль - норми, принципи, правила поведінки людей, почуття. Судження в яких виражається нормативна регуляція відношень людей один з одним і із суспільним цілим (колектив, народ). М. включає в себе ідеологічну сторону (моральна свідомість) і практичну (моральні відносини). Мораль з”явил. з розвитком суспільства, визначну роль в цьому відіграла трудова діяльність людей.
Мораль регулює поведінку людини в усіх сферах суспільного життя, прідтримуючи суспільний устрій життя, спілкування, або навпаки їх змінює.
Принципи моралі не допускають виключень, вони відображають глибинні шари буття людини, його сутності потреби.
М. належить до основн. типів нормативн. регуляції дій людини. Таких як право, звичай, традиції. Моральні норми відтворюються повсякденно силою масових звичок, оцінок суспільної думки.
М. виступає як регулятор взаємовідносин людей. Керуючись моральними нормами, особистість тим самим сприяє життєдіяльності суспільства. А суспільство, формує особистість згідно своїм ідеалам. М. як форма суспільної свідомості є породженням суспільн.відносин і визначається суспільн. буттям, матеріальн.умовами життя людини.
М. з її цінностями колективізму, любов до ближнього стає більш дійовим фактором суспільн. життя.
Норми М. отримують вираження в заповідях, принципах, проте як повинні поступати.
В М. велику роль відіграє індивідуал. свідомість (особисті мотиви, самооцінка), які дозволяють людині самій контролювати свої дії, виробити свою поведінку у суспільстві, все це зводиться до таких понять як совіть, честь почуття особистої гідності.
В М. общественная необходимость, потребности, интересы об-ва или классов выражаются в виде стихийно сформировавшихся и общепризнанных предписаний и оценок, подкрепленных силой массового примера, привычки, обычая, общественного мнения. Поэтому требования М. принимают форму безличного долженствования, равно обращенного ко всем, но ни от кого не исходящего повеления. М санкционируется лишь формами духовного воздействия (общественная оценка, одобрение или осуждение поступков). Это обуславливает относительно большую роль сознания в М., чем в др. формах социального контроля, причем сознание это может выражаться как в рациональной форме понятий и суждений, так и в эмоциональной форме чувств, побуждений, склонностей .Все формы морального сознания объединены в логически упорядоченную систему, позволяющую не только предписывать, но и определенным образом мотивировать и оценивать действия индивида. Применительно к разлиным областям общественной жизни в М. формулируются особые правила, которые составляют лишь относит, самостоятельные области, имеющие единое обоснование. Принципы v нормы морали не вечны, будучи обусловленными общественным бытием людей, постоянно изменяются с развитием общества, прежде всего призводственных отношений. М. также в опред. степени дифференцируется и по социальному признаку (имеет классовый характер). Имеет развитой категориальный аппарат: добро и зло, обязанность и совесть, достоинство, честь, счастье и др.
Право - сис-ма общеобязательных норм и правил поведения людей, выраженных в юридич. з-нах, отражающих гос. волю, устан. права и обязанности участников правовых отношений. Виды права -государственное, конституционное, административное, криминальное, процессуальное, семейное, международное.
Идея нравственности. Правовое регулирование - это регулирование поведения людей с помощью системы законов. Оно оставляет вне своего влияния огромную область человеческих отношений, именуемых нравственными. Законом не предусмотрено, например, наказание за нарушение правил приличия, за невежливость и т.п. Это осуждается общественным или личным мнением.
Этика есть наука об отношениях, существующих между людьми, и об обязанностях, вытекающих из этих отношений.
Нравственность -это исторически сложившаяся система неписанных законов, основная ценностная форма общественного сознания, в которой находят отражение общепринятые нормативы и оценки человеческих поступков.
Принимая то или иное жизненно важное решение, человек, если он нравственно воспитан и тем более религиозен, должен исходить не из соображений внешнего порядка (карьера, выгода и пр.), а исключительно из веления долга. Нравственный человек наделен чуткой совестью - удивительной способностью самоконтроля.
Правила, которыми руководствуются в своих взаимоотношениях, составляют нормы нравственности, которые формируются стихийно и выступают как неписанные законы: им подчиняются все как должному.
Нравственность предполагает относительную свободу воли, что обеспечивает возможность сознательного выбора определенной позиции, принятие решения и ответственности за содеянное.
Нравственность в историческом развитии обладает известной преемственностью, относительной самостоятельностью: каждое новое поколение не создает заново всех норм поведения, а заимствует моральные ценности прошлых эпох, видоизменяя, развивая их. В нравственности, как и во всех других областях познания, в общем наблюдается исторический прогресс. Мораль рабовладельческого общества исходила из представления о рабе как о человеке, “подлом по своей природе”, и потому полностью оправдывала обращение с ним, как с вещь. или скотом. Несмотря на всю гнусность эксплуатации, в период феодализма имел место некоторый прогресс нравственности: личность стала духовно богаче, усложнились ее отношения с обществом, повысилось чувство ответственности, сформировались и наполнились более богатым содержанием понятия чести, достоинства, долга и т.д. Так, рыцарская честь повелевала вызвать оскорбителя на дуэль. Но мораль феодалов допускала и порку крестьян, и право первой ночи, и др.
Вместе с тем возникли и развивались теоретические поиски правильной нравственной ориентации человеческой личности в ее отношении к обществу, семье, родине. Возникли нравственные воззрения как особая область знания.
Если нравственные нормы столь изменчивы, то можно ли говорить об их истинности? Представители єэтического релятивизма отрицают саму возможность существования объективного критерия нравственных оценок. На самом деле, как в области науки имеют место истина и заблуждение, так и в сфере нравственности существуют верные и ложные оценки поступков людей. Нормы нравственности подлежат научному обоснованию: истинны те нравственные нормы, которые служат интересам общественного прогресса.
