56. Соціальне буття. Основні проблеми філософії соціального буття. Духовне і матеріальне в існуванні суспільства (теософські, марксистські та інші погляди).

Социальное бытие. Исходной категорией в философском осмыслении мира является категория бытия. В этой категории фиксируются убеждения человека в существовании окружающего его мира и самого человека с его сознанием. Деятельность людей и их общественные отношения составляет содержание их социального бытия, как реального процесса их общественной жизни . Речь идет об их производственной, семейно-бытовой, политической, правовой, нравственной, религиозной и др. видах деятельности. Можно выделить объективную и субъективную стороны бытия. Субъективная сторона: сознание и воля. Объективная сторона: то, что существует независимо от сознания людей (условия природной среды, потребности людей в пище, тепле, жилище, определенное состояние материального производства).

В религиозной философии важным является выделение 2-х форм бытия: бытие Бога ( вне времени и вне пространства, абсолютное) и сотворенной им природы. Духовное творчество религиозных мыслителей было направлено на уяснение глубинных онтологических истоков человеческой жизни. Религиозные философы осуждали разрыв с абсолютом, подвергали критике человека, который пристрастился к своей автономности, хотел заменить на земле бога собой. Принципиально другая ситуация сложилась в 40-х годах. Марксом и Энгельсом было введено понятие "общественное бытие". Это внутренняя основа существования и развития общества, не тождественная с природой. Появляется новый тип законов развития, законов саморазвития общества и его материального производства. С точки зрения марксисткой философии общественное сознание, обусловленное развитием общественного бытия, обладает относительной самостоятельностью. Проблема взаимоотношения общественного бытия и сознания в марксизме – главная

57. Проблеми типологізації історії. Культура, цивілізація, епоха, формація як категорії соціальної філософії.

Історію розглядають як

1. стадійно - поступальний процес (або лінійний, або формаційний), в якому вона уявляється як зміна історичних формацій. (Гербер. Гегель, Маркс) Формація - розглядається, по перше, як філософська категорія для відображення конкретного історичного типу суспільства, який характеризується певним способом виробництва, надбудовою та формами суспільної свідомості.: по - друге - як історичний тип суспільства. Взагалі це поняття про суспільство та його цілісність, що відбиває структуру суспільства та процес його розвитку

Маркс розглядав формацію як:

• історично - визначену сукупність виробничих відносин

• історично - визначена сукупність суспільних відносин

• економічна структура суспільства взагалі

• ступінь історичного розвитку суспільства(докласове, класове, безкласове)

• історичний тип суспільства

в рамках цього підходу розглядаються поняття епоха - період, етап, відрізок часу в історії.

Уклад - устрій, лад, суспільна система, що описує а)локальні системи економічних відносин; б)стійкі форми життєдіяльності людей

2. цивілізаційний процес, в якому розвиток людства невід'ємний від культури. (Данилевський, Шпенглер, Бердяєв). М.Данилевський визнавав єдиним реальним суб’єктом розвитку окремі “культурно - історичні типи“, що проходять стадії від етнографічного стану до державного і від державного до цивілізації. Здійснивши творчу місію, цивілізація вичерпує свої сили та помирає. Бердяєв, наприклад, розглядає історію людства як послідовність етапів -варварство, культура, цивілізація, релігійне відродження. О. Шпенглер сформулював теорію культурно - історичного коловороту з циклічним розвитком безлічі рівноцінних по рівню культурної зрілості світів, виявив 3 стадії - юність (міфосимволічна, рання культура), розквіт (метафізико - релігійна висока культура.), занепад (пізня закостенівша культура, яка переходить в цивілізацію).

В рамках цієї моделі культура розглядається як буття суспільства націлене на відтворення досвіду історії, процес відтворення людиною своєї родової суті, те, що створює міру людського в людині;

Цивілізація розглядається як результат людської діяльності, вона орієнтована на соціально розширене відтворення необхідних засобів існування суспільства ;

Підходи до вивчення цивілізації: 1)унітарний (всесвітньо-історичний) розглядає цивілізацію, як ідеал розвитку людства, коли на певному етапі створюється феномен всесвітньої історії і в якості критерію обираються духовні або матеріальні фактори. К.Ясперс розглядає історію, як процес, що складається з прометеївської епохи, епохи великих історичних культур давнини, осьової епохи (початок всесвітньої історії), епохи науки та техніки

2)стадіальний – цивілізації розглядаються, як етапи прогресивного розвитку людства. В рамках цього підходу розвинулася методологія однолінійного прогресизму, до якої відносять, наприклад, теорію суспільно - економічних формацій Маркса. Цивілізація за ним - тип культурного розвитку, який здійснюється в формі класового панування (антична, середньовічна, буржуазна).

3. локально – історичний підхід вивчає цивілізації, як якісно різні унікальні історичні утворення. Тойнбі виділив 26 типів цивілізацій та серед них 5 існуючих (західне християнство, православне християнство, ісламська, індійська та далекосхідна цивілізації).