- •1.Філософія. Проблема предмету філософії. Специфіка філософських проблем.
- •Ортега-и-Гассет «Что такое философия»
- •2, Структура філософського знання.
- •3.Поняття світогляду та його історичні форми . Структура світогляду. Світогляд і філософія.
- •4.Міфологія як тип світогляду. Класичний та соціальний міф. Особливості міфологічного світогляду давніх слов’ян
- •5. Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії. Прийняття християнства в Київській Русі та його вплив на розвиток культури України. Релігійне життя в сучасній Україні.
- •6. Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні.
- •7. Основні риси давньоіндійської філософії. Брахманізм, буддизм, індуїзм.
- •8. Філософія Давнього Китаю. Даосизм і конфуціанство.
- •9. Антична філософія. Схожість та відмінності від східної філософської традиції. Основні періоди розвитку. Діалектика Сократа.
- •10. Філософія Платона: теорія ідей вчення про суспіство та державу.
- •11.Філософія Арістотеля: основні ідеї та їх вплив на світову філософію. Характеристика праці Аристотеля "Політика"
- •12. Особливості культури та філософії доби середньовіччя. Роль Біблії в європейській культурі. Теоцентризм. Основні праці Августина, Абеляра, Фоми Аквінського, у. Оккама
- •13.Особливості культури та філософії доби європейського Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм
- •14. Особливості філософії Нового Часу. Емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання у ф.Бекона і р.Декарта.
- •15. Філософія французького просвітництва 18 ст.
- •16. Філософія і.Канта. Ідея активнотворчої діяльності людини. Основні положення теорії пізнання. Філософія Канта і класична наука. Категоричний імператив Канта.
- •17. Філософія Гегеля. Діалектика, принцип тотальності мислення та буття, “панлогізм”, розуміння історії.
- •18. Філософія л. Фейєрбаха. Ідеї філософської антропології.
- •19. Філософія Маркса: основні ідеї та їх вплив на світову філософію і соціальну практику.
- •20. Діалектика. Основні історичні форми діалектики і їх місце в історії філософії.
- •21. Розвиток філософії в Україні: характеристика основних етапів.
- •21. Особливості культури Київської Русі. Зародження філософських ідей. Значення Християнства у становленні української культури. Праця Іларіона Київського “Слово про закон і благодать”
- •22.Основні теми філософських пошуків г.Сковороди. Поняття "серця" та "сродної праці". Вплив філософії Сковороди на українську та російську філософію
- •23.Києво-Могилянська академія - як осередок української і слов'янської культури. Внесок професорів Академії в філософську культуру України
- •24. Російська релігійна філософія 19-20 ст.
- •25.Соціально-філософські мотиви в творчості т.Г.Шевченка та їх значення для розвитку національної самосвідомості.
- •26. І.Я.Франко. Соціально - політичні та філософські погляди. Праця Франка "Що таке поступ"
- •27. Релігійні філософські течії хіх-хх ст. Характеристика одного з спрямувань.
- •28. Антропологічний рнесанс у філософській думці хх ст.
- •29. Людське існування як фундаментальна проблема екзистенціальної філософії
- •30. Філософська герменевтика. Проблема інтерпретації та розуміння. "Герменевтичне коло"
- •31. Комунікативна філософія. Проблема субєкт - обєктної взаємодії. (Аппель, Хабермас, Ясперс, Бубер,
- •Комунікативна філософія. Юрген Хабермас.
- •32. Проблема буттяв історії філософії. Уявлення про структуру буття. Монізм, дуалізм, плюралізм.
- •33. Материальное битие. Эволюция представлений о битии. Атрибуты материи. Битие, субстанция, универсум.
- •34. Діяльність як універсальний спосіб людського буття. Діяльність і культура.
- •35. Понятие культуры. Культура как реализация творческих сил человека (гуманизма). Культура и цивилизация. Массовая культура.
- •36. Модерн й постмодерн.
- •37. Проблема свідомості (марксизм, фрейдизм, феноменологія, екзистенціалізм про свідомість). Свідоме, несвідоме, підсвідоме.
- •38. Сознание как общественный феномен. Колективное несознат (концепция архитипов Юнга).
- •39. Філософські категорії їх специфіка, функції, історичний характер.
- •40. Категорії рух і спокій, час і простір. Соціально-культурний та когнітивний/пізнавальний/ зміст і функції перелічених категорій.
- •41. Категорії “закон” і “хаос” в суспільній науці та культурі. Синергетика: основні філософські проблеми. Тотальність як динамічна цілісність.
- •42. Категорії сутність та явище, їх соціокультурний та когнітивний зміст та функції.
- •43. Принципи детермінізму й індетермінізму. Категорії детермінації. Сучасна наука та детермінізм і індетермінізм.
- •44. Категории формообразования: форма и содержание, стр. И элементы, система и функция. Структуруализм и постструктуруализм.
- •45. Поняття пізнання. Суб’єкт та об’єкт пізнання в класичній, некласичній та постнекласичній науці і методології.
- •Эволюционная эпистемология.
- •46.Соотношение абстракного и конкретного впознании (работа Гегеля «Кто мыслит абстрактно»),
- •47. Истина как гносеологическая и культурологическая категория.
- •48. Чуттєве та раціональне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм в науковому пізнанні. Емоції та наукова творчість. Проблема інтуїції
- •49. Поняття науки. Критерії науковості знання. Наука і псевдонаука. Соціокультурні функції науки.
- •50 Поняття наукового методу. Методологія, метод, методика. Філософія і науковий метод.
- •51. Основные формы научного познания: научный факт, проблема, гипотеза, концепция, теория.
- •53. Особенности технического познания. Наука, технология, культура: проблема гуманизации и социальной ответственности.
- •54. Класична, некласична і постнекласична наука (основні риси). Типи раціональності і ірраціональності.
- •55. Филос. Позитивизма. Постпозитивисткое толкование науки. (Кун "Структура научн. Революций")
- •56. Соціальне буття. Основні проблеми філософії соціального буття. Духовне і матеріальне в існуванні суспільства (теософські, марксистські та інші погляди).
- •57. Проблеми типологізації історії. Культура, цивілізація, епоха, формація як категорії соціальної філософії.
- •58. Поняття традиційного, індустріального та постіндустріального суспільства. Ідея інформаційного суспільства.
- •59. Суспільство і природа. Екологічні та демографічні проблеми.
- •60. Человек и общество.Проблема отчуждения (по).
- •61. Роль экономики в обществе. Истории, способы производства и закономерн. Их развития. Историцизм и критика его Поппером в труде "Откр. Общест. И его враги".
- •62. Наука и техника как причина общественного развития. Сциентистские и технократ, концепции...
- •63. Духовний фактор в історії. Суспільні ідеали (свобода, соц. Справедливість, солідарність та ін.), ідеології соціальні міфи та утопії в житті суспільства.
- •64. Духовно-практичні регулятиви суспільного життя. Мораль як соціокультурний феномен. Основні категорії моральної свідомості. Мораль та право.
- •65. Політики і Політична організація суспільства. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм.
- •66. Право і правосвідомість. Ідея правової держави. Право і закон
- •67. Громадянське суспільство. Держава, право, людина в умовах існування громадянського суспільства. Проблеми громадянського суспільства в сучасній Україні та Конституція України
- •68. Социальн. Структура с соц. Отношения. Роль интеллигенции. Проблема формирования национальной элиты.
- •69. Исторические формы человеческих общностей. Этнос и нация. Особенности формирования украин. Нации. Национальная идея.
- •70. Проблема суб’єктів в історії: особа, народні маси, класи, нації. (Одна з праць на вибір. Маркс....)
- •72. Проблема сенсу та спрямованості історії. Фукуяма ф. “Кінець історії”.
- •73. Людина як суб’єкт власного життя. Життєвий шлях людини: поняття, проблеми, цінність. (Фром э. Душа человека.)
- •74. Феномен сучасної глобалізації. Концепція сталого розвитку
- •75. Наука в контексті формування нової моделі світу сучасної цивілізації. Інформаційний простір.
- •Техника и технология в системе культуры.
- •77. Тоффлер. Третья волна.
42. Категорії сутність та явище, їх соціокультурний та когнітивний зміст та функції.
Явище і сутність. Це категорії, які визначають різні ступені пізнання, кожна з яких відображає реальний рівень глибини осягнення об'єкту. Сутність — це філософська категорія для позначення внутрішньої, відносно прихованої й стійкої сторони об'єктивної дійсності, яка визначає природу предмета, процесу і властиві їм закономірності розвитку. Явище — це категорія для позначення в предметі, процесі того, що знаходить свій вияв безпосередньо, з'являється перед нами.
Діалектичний взаємозв'язок між сутністю і явищем виявляється в тому, що:
а) сутність і явище нерозривно пов'язані між собою. Явище не може існувати без того, що в ньому є, тобто без сутності. В сутності немає нічого, що не виявлялося б так чи інакше;
б) єдність сутності і явища не означає того, що вони збігаються, є тотожними. Сутність завжди прихована за явищем. Якби форма виявлення і сутності речей безпосередньо збігалися, то наука була б непотрібна;
в) явище більш динамічне, мінливе, ніж сутність, а сутність стійка, менш мінлива. Вона зберігає себе у всіх змінах. Але, будучи стійкою щодо явища, сутність не залишається абсолютно непохитною;
г) явище більш багате, ніж сутність. Воно має в собі не тільки виявлення внутрішнього змісту; суттєвих зв'язків об'єкта, але й будь-які випадкові відношення, особливі риси цього об'єкта.
Специфічною формою взаємовідношення сутності і явища, що фіксує їх суперечливий зв'язок між собою, є видимість. Це однобічне неадекватне відображення нашими відчуттями прояву сутності речей, точніше, певних сторін сутності. Мета наукового пізнання і полягає в тому, щоб за видимістю розкрити сутність речей і явищ.
Развитие познания есть движение мысли от поверхностного ко все более глубокому, скрытому - к сущности. Сущность же обладает подлинной действительностью только вследствие определенных форм своего самообнаружения (листья, цветы выражают во внешнем виде сущность растения). Явление, как правило, выражает лишь некую грань сущности, один из ее аспектов.
Сущность есть нечто сокровенное, глубинное, пребывающее в вещах, их внутренних связях и управляющее ими, основание всех форм их внешнего проявления. В понятии сущности заключено единство всех глубинных, закономерно связанных элементов содержания объекта в их противоречиях, причинно-следственных отношениях, в их зарождении, развитии и тенденциях к будущему. И в этом случае она есть нечто внутреннее, некий организующий принцип. Понятие сущности таким образом соотносительно с понятием содержание, выражая однако не все содержание, а только главное, основное в нем. Сущность соотносится и с категорией качества, кот выражает однако лишь какой-то аспект ее. Понятие сущности связано и с понятием закона, но закон и сущность не совпадают: мы знаем закон гравитации, не ведая ее физической сущности.
Сущность внутри себя динамична и подвержена принципу развития. Вскрыть сущность чего-либо - значит проникнуть в глубины вещи, в ее основные свойства, выявить причины возникновения и принципы развития. При этом сущность обладает разной степенью глубины. Она имеет свои степени или порядки. И познание движется от сущности одного порядка к сущности другого, более глубокого. Порядок сущностей уходит в бесконечность. Следует подчеркнуть, что сущность всегда конкретна, нет сущности вообще.
Сущность нерасторжима с формами своего проявления. Явление это проявление сущности: если сущность нечто общее, то явление - единичное, выражает какой-то момент сущности, если сущность есть нечто глубинное, то явление - внешнее, более богатое и красочное...Явление есть то, как сущность проявляет себя вовне: во взаимодействии со всем иным, в том числе и с нашими органами чувств.
Явление -это непосредственно воспринимаемые свойства объекта, то или иное видение кот зависит от строения и действия органов чувств, а сущность - то качественное своеобразие предмета, определяет его характерное лицо, которое может скрываться за его непосредственно наблюдает проявлениями (зеленый цвет травы - явление. Сущность - физические свойства отражать свет)
И сущность и явление существуют объективно, это атрибуты объекта. Но явление есть функция, зависящая от объекта и его данности субъекту, а сущность есть собственно объективное качество объекта.
Диалектика сущности и явление - процесс не однозначно простой, т.е. в нем нет такой связи: одна сущность одно явление. Само явление достаточно неоднозначно и не всегда скрывает за собой истинную сущность. Вполне реальной оказывается для философская проблема кажимости, видимости.
Мы можем видеть мираж в пустыне, однако на его месте ничего нет, т.е. то, что мы видим лишь кажущееся. Однако с другой стороны мираж - явление природы, а не зрительный фантом порождают обманом органов чувств, мы можем его сфотографировать. Следов видимость есть сущность в одном из своих проявлений. Феномен “быть-казаться” выражает прежде всего факт несоответствия сущности и ее внешнего проявления.
Итак, если явление обнаруживает сущность, то видимость, как правило, закрывает ее, и задача разума заключается в том, чтобы проникнуть сквозь покров видимости и заглянуть в истинное лицо сущности.
Движение познания есть всегда движение от внешнего к внутреннему. Категория внешнего раскрывает свойства предмета как целого, и не только предметом самого по себе, но и способа его взаимодействия с окружающей средой. Кат внутреннего раскрывает строение предмета и выявляется благодаря теоретическим процедурам познания, связанным с допущением идеалдопущением идеалктов.
В истории познания проблема внешнего и внутреннего подчас смыкалась с проблемой сущности и явления. Но очевидно, что полного отождествления здесь нет. В самом деле даже если мы познаем внутреннее строение объекта... мы не сможем сказать, что познали его сущность. Ведь последняя предполагает знание каких-то принципов своего функционирования и развития, она исключает наличия в ней случайного, несущественного. Внутреннее может содержать и случайное и несущественное. Явление как правило ничего не говорит нам о связях объекта с другими, внешнее же предполагает рассмотрение объекта именно со стороны его связей, так, что внешнее становится для объекта существенным, в этом смысле внешнее раскрывает нам существенные связи объекта, т.е. обнаруживает какой-то аспект сущности его.
