
- •1.Філософія. Проблема предмету філософії. Специфіка філософських проблем.
- •Ортега-и-Гассет «Что такое философия»
- •2, Структура філософського знання.
- •3.Поняття світогляду та його історичні форми . Структура світогляду. Світогляд і філософія.
- •4.Міфологія як тип світогляду. Класичний та соціальний міф. Особливості міфологічного світогляду давніх слов’ян
- •5. Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії. Прийняття християнства в Київській Русі та його вплив на розвиток культури України. Релігійне життя в сучасній Україні.
- •6. Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні.
- •7. Основні риси давньоіндійської філософії. Брахманізм, буддизм, індуїзм.
- •8. Філософія Давнього Китаю. Даосизм і конфуціанство.
- •9. Антична філософія. Схожість та відмінності від східної філософської традиції. Основні періоди розвитку. Діалектика Сократа.
- •10. Філософія Платона: теорія ідей вчення про суспіство та державу.
- •11.Філософія Арістотеля: основні ідеї та їх вплив на світову філософію. Характеристика праці Аристотеля "Політика"
- •12. Особливості культури та філософії доби середньовіччя. Роль Біблії в європейській культурі. Теоцентризм. Основні праці Августина, Абеляра, Фоми Аквінського, у. Оккама
- •13.Особливості культури та філософії доби європейського Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм
- •14. Особливості філософії Нового Часу. Емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання у ф.Бекона і р.Декарта.
- •15. Філософія французького просвітництва 18 ст.
- •16. Філософія і.Канта. Ідея активнотворчої діяльності людини. Основні положення теорії пізнання. Філософія Канта і класична наука. Категоричний імператив Канта.
- •17. Філософія Гегеля. Діалектика, принцип тотальності мислення та буття, “панлогізм”, розуміння історії.
- •18. Філософія л. Фейєрбаха. Ідеї філософської антропології.
- •19. Філософія Маркса: основні ідеї та їх вплив на світову філософію і соціальну практику.
- •20. Діалектика. Основні історичні форми діалектики і їх місце в історії філософії.
- •21. Розвиток філософії в Україні: характеристика основних етапів.
- •21. Особливості культури Київської Русі. Зародження філософських ідей. Значення Християнства у становленні української культури. Праця Іларіона Київського “Слово про закон і благодать”
- •22.Основні теми філософських пошуків г.Сковороди. Поняття "серця" та "сродної праці". Вплив філософії Сковороди на українську та російську філософію
- •23.Києво-Могилянська академія - як осередок української і слов'янської культури. Внесок професорів Академії в філософську культуру України
- •24. Російська релігійна філософія 19-20 ст.
- •25.Соціально-філософські мотиви в творчості т.Г.Шевченка та їх значення для розвитку національної самосвідомості.
- •26. І.Я.Франко. Соціально - політичні та філософські погляди. Праця Франка "Що таке поступ"
- •27. Релігійні філософські течії хіх-хх ст. Характеристика одного з спрямувань.
- •28. Антропологічний рнесанс у філософській думці хх ст.
- •29. Людське існування як фундаментальна проблема екзистенціальної філософії
- •30. Філософська герменевтика. Проблема інтерпретації та розуміння. "Герменевтичне коло"
- •31. Комунікативна філософія. Проблема субєкт - обєктної взаємодії. (Аппель, Хабермас, Ясперс, Бубер,
- •Комунікативна філософія. Юрген Хабермас.
- •32. Проблема буттяв історії філософії. Уявлення про структуру буття. Монізм, дуалізм, плюралізм.
- •33. Материальное битие. Эволюция представлений о битии. Атрибуты материи. Битие, субстанция, универсум.
- •34. Діяльність як універсальний спосіб людського буття. Діяльність і культура.
- •35. Понятие культуры. Культура как реализация творческих сил человека (гуманизма). Культура и цивилизация. Массовая культура.
- •36. Модерн й постмодерн.
- •37. Проблема свідомості (марксизм, фрейдизм, феноменологія, екзистенціалізм про свідомість). Свідоме, несвідоме, підсвідоме.
- •38. Сознание как общественный феномен. Колективное несознат (концепция архитипов Юнга).
- •39. Філософські категорії їх специфіка, функції, історичний характер.
- •40. Категорії рух і спокій, час і простір. Соціально-культурний та когнітивний/пізнавальний/ зміст і функції перелічених категорій.
- •41. Категорії “закон” і “хаос” в суспільній науці та культурі. Синергетика: основні філософські проблеми. Тотальність як динамічна цілісність.
- •42. Категорії сутність та явище, їх соціокультурний та когнітивний зміст та функції.
- •43. Принципи детермінізму й індетермінізму. Категорії детермінації. Сучасна наука та детермінізм і індетермінізм.
- •44. Категории формообразования: форма и содержание, стр. И элементы, система и функция. Структуруализм и постструктуруализм.
- •45. Поняття пізнання. Суб’єкт та об’єкт пізнання в класичній, некласичній та постнекласичній науці і методології.
- •Эволюционная эпистемология.
- •46.Соотношение абстракного и конкретного впознании (работа Гегеля «Кто мыслит абстрактно»),
- •47. Истина как гносеологическая и культурологическая категория.
- •48. Чуттєве та раціональне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм в науковому пізнанні. Емоції та наукова творчість. Проблема інтуїції
- •49. Поняття науки. Критерії науковості знання. Наука і псевдонаука. Соціокультурні функції науки.
- •50 Поняття наукового методу. Методологія, метод, методика. Філософія і науковий метод.
- •51. Основные формы научного познания: научный факт, проблема, гипотеза, концепция, теория.
- •53. Особенности технического познания. Наука, технология, культура: проблема гуманизации и социальной ответственности.
- •54. Класична, некласична і постнекласична наука (основні риси). Типи раціональності і ірраціональності.
- •55. Филос. Позитивизма. Постпозитивисткое толкование науки. (Кун "Структура научн. Революций")
- •56. Соціальне буття. Основні проблеми філософії соціального буття. Духовне і матеріальне в існуванні суспільства (теософські, марксистські та інші погляди).
- •57. Проблеми типологізації історії. Культура, цивілізація, епоха, формація як категорії соціальної філософії.
- •58. Поняття традиційного, індустріального та постіндустріального суспільства. Ідея інформаційного суспільства.
- •59. Суспільство і природа. Екологічні та демографічні проблеми.
- •60. Человек и общество.Проблема отчуждения (по).
- •61. Роль экономики в обществе. Истории, способы производства и закономерн. Их развития. Историцизм и критика его Поппером в труде "Откр. Общест. И его враги".
- •62. Наука и техника как причина общественного развития. Сциентистские и технократ, концепции...
- •63. Духовний фактор в історії. Суспільні ідеали (свобода, соц. Справедливість, солідарність та ін.), ідеології соціальні міфи та утопії в житті суспільства.
- •64. Духовно-практичні регулятиви суспільного життя. Мораль як соціокультурний феномен. Основні категорії моральної свідомості. Мораль та право.
- •65. Політики і Політична організація суспільства. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм.
- •66. Право і правосвідомість. Ідея правової держави. Право і закон
- •67. Громадянське суспільство. Держава, право, людина в умовах існування громадянського суспільства. Проблеми громадянського суспільства в сучасній Україні та Конституція України
- •68. Социальн. Структура с соц. Отношения. Роль интеллигенции. Проблема формирования национальной элиты.
- •69. Исторические формы человеческих общностей. Этнос и нация. Особенности формирования украин. Нации. Национальная идея.
- •70. Проблема суб’єктів в історії: особа, народні маси, класи, нації. (Одна з праць на вибір. Маркс....)
- •72. Проблема сенсу та спрямованості історії. Фукуяма ф. “Кінець історії”.
- •73. Людина як суб’єкт власного життя. Життєвий шлях людини: поняття, проблеми, цінність. (Фром э. Душа человека.)
- •74. Феномен сучасної глобалізації. Концепція сталого розвитку
- •75. Наука в контексті формування нової моделі світу сучасної цивілізації. Інформаційний простір.
- •Техника и технология в системе культуры.
- •77. Тоффлер. Третья волна.
35. Понятие культуры. Культура как реализация творческих сил человека (гуманизма). Культура и цивилизация. Массовая культура.
Понятия История(И), Культура(К), Цивилизация(Ц) являются одними из характеристик Социального Бытия(СБ). СБ (или общество, или каким-либо образом организованная группа людей)— обособившаяся от природы часть бытия, представляющая собой исторически развивающуюся жизнедеятельность людей.
Общество(О)—некая объективная история, реализуемая через деятельность людей. Развитие общества связано с развитием К. К—объективное, развивающееся средство самореализации человека и человечества, либо —специфический способ организации и развития человеч. жизнедеятельности (жд). И—процесс жд, развития общества во времени. Изучением СБ занимается Фил. Истории (ФИ). Современное понятие Ц примерно таково—социально-культурное формообразование, локализованное в социальном окружении и времени. То есть, как бы определённый этап развития О в связи с его предисторией, пространственной локализацией и социальным окружением, доминир.целями общества и в определённое время.
Культура (К)- буття суспільства націлене на відтворення досвіду історії. Поняття К має довгу історію, виникає в давній філософії, в філософії Відродження усвідомлюється, що людина є творцем К, К розглядається в значенні освіти, вихованості людини. В 18 ст. формується натуралістична модель розуміння К: завдяки К людина утворює вищу ланку розвитку природи, ідеали людини обгрунтовуються, виходячи з її природних потреб. Класична модель К (19 ст.) передбачає, що людина є розумною істотою, творцем культури, формулюються принципи гуманізму, раціоналізму та історизму. В 20 ст. оформлюється некласична (модерністська) модель, яка розглядає К особистості, етносу, соціуму як такі, що сприймаються людиною в процесі переживання, а не раціональним усвідомленням. Для моделі характерні песимізм, ідея абсурдності світу, відчуття кризи людського буття. (Шпенглер)
В рамках цих моделей формуються такі підходи до визначення К
а) аксіологічний (ціннісний) розглядає К як підсумок діяльності людини, сукупність матеріальних та духовних цінностей, результат реалізації ідеально - ціннісних цілей.
б) діяльний підхід розглядає К як діалектичний процес в єдності об’єктивних та суб’єктивних моментів, передумов та результатів. К стає “технологією” людської діяльності;
в) семіотичний підхід розглядає знаки та символи як засоби реалізації цінностей та змістів культури, вивчає комунікаційну природу культури.
д) соціологічний підхід розглядає її як соціальний інститут, що дає суспільству системну якість, дозволяє розглядати його як цілісність відокремлену від природи, механізм передачі соціального досвіду.
є) гуманітарний підхід представляє ціллю К удосконалення людини як духовного суб’єкта культури. К - міра людяності в людині, відтворення людиною своєї родової суті.
ж) неаксіологічний підхід передбачає, що культури уявляють собою сукупність способів регуляції і координації взаємовідносин індивідів між собою та зовнішнім середовищем, будь - який існуючий спосіб людської діяльності має бути визнаний культурним. (Є.Тейлор, Б.Маліновський)
К розглядається як сукупність соціальних елементів: К життєвих потреб, К процесу виробництва, К суспільних відносин, К суспільної свідомості, сферу свободи та творчості. Функції культури: змістоутворююча, соціалізуюча, породжуюча, транслююча, комунікативна
Данилевский (Д) рассматривает временное движение человеч. общества как ряд автономных, последовательных и сосуществующих социальных организмов—культурно-исторических типов, которые на этапе зрелости становятся Ц. На определённом И этапе определённый тип становится господствующим. Каждый тип исторически самопроявляется в 4-х разрядах: религиозном, культурном, политическом и социально-эконом.. Тип имеет такие этапы становления: этнографическое г.остояние->государственное состояние->Ц. Ц—пик самопроявления типа. Д выделял такие типы, в соответствии хронологией: 1)египетский, 2)китайский, З)асиро-вавилоно-финикийский(древнесемитичный), 4)индийский, 5)иранский, 6)европейский, 7)греческий, 8)римский, Э)новосиметический(аравийский), Ю)германо-романский(европейский). Эти типы вступили в эпоху цивилизации. На подходе к Ц находится славянский тип (как обладающий в полной мере 4-мя разрядами).
О. Шпенглер (1880—1936) (Ш) главный труд "Закат Европы".
По Ш Ц не пик, а омертвение определённой исторической К. К, по Ш, это организм, который обладает жёстким сквозным единством, и однозначно идентифицируем, обособлен от всех других К. Единой, общечеловеч. К нет и быть не может. Ш насчитывает 8 К:1)египетская, 2)индийская, 3)вавилонская, 4) китайская, 5)"аполлоновская" (греко-римская), 6)"магическая"(византийско-арабская), 7) "фауставская"(западноевропейская), 8)К майа. В стадии становления находится русско-сибирская К. К, подобно живому организму, ограничена временем жизни и обладает этапами развития. Срок развития, жизни К около 1000 лет. В конце жизни, умирая К перерождается в Ц, что есть закат этой К. Переход К к Ц—это переход от творчества к бесплодию, от становления к окостенению, от героических деяний к механической работе. При переходе от К к Ц исчерпывается источник творчества, исскуство превращается в спорт, философия и этика концентрируется на скептицизме и нигилизме. Для греко-римской К этот переход произошёл в эпоху эллинизма, для западного мира в XIX в. А.Тойнби (1889—1975) (Т) главный труд "Исследование истории".
Т первоночально насчитывал 30 Ц-ий, из которых в наше время существуют 6:1)западная, 2)византийско-ортодоксальная, 3)российско-ортодоксальная, 4)арабская, 5)индийская, 6)дальневосточная(китайская, японо-корейская).
Каждая Ц проходит в своём развитии стадии: возникновение->рост->надлом->разложение, после чего, как правило, гибнет, уступая место другой.
Считая Ц-ии сравнимыми, сходными в части процессов, происходящих в них, Т пытался вывести "эмпирические законы" их жизни. Движущей силой Ц является "творческое меньшинство", которое удачно отвечая на различные И-ские "вызс?ч" увлекает за собой "инертное большинство". Своеобразие этих "вызовов" и "ответов" и определяет специфику каждой Ц. Оказавшись неспособной решить очередной социально-И-ский "вызов" "творческая элита" превращается в господствующее меньшинство, навязывающее свою власть силой; отчуждённая же масса населения становится "внутренним пролетариатом", который, в конечном счёте, разрушает эту Ц.
Таким образом, К—это движущая, творческая сила. Развитие К в О в конце концов приводит к Ц. Ц— крайняя, предельная точка развития той К, из которой к эта Ц вышла. Следующим этапом развития Ц является её смерть.
По Д Ц—высшая точка развития К, по Ш наличие Ц уже свидетельство того, что К мертва. Бердяев "акже отождествлял Ц с бездуховностью и отсутствием творчества, веры.
Антикультура - це те, що не створює цінностей, не виконуються функції культури.
Массовая культ. (МК) - обобщенно выражает состояние буржуазной К с сер 20 в. Механизмы МК: развитие средств массовой коммуникации - радио, кино, телевидение, газеты, дешевые брошюры, журналы, кассеты; относительная демократизация К, повышение уровня образованности масс; увеличение времени досуга и затрат на досуг в бюджете средней семьи. Использ. средств массовой коммуникации преобразует К в отрасль экономики, превращая ее в МК. Через систему мае. коммуник. МК охватывает подавляющее большинство; через единый механизм моды ориентирует, подчиняет все стороны человеч. существования: от стиля жизни и одежды до хобби, от выбора идеологич. ориентации до форм и ритуалов интимных отношений; претендует на охват и подчинение К всего мира, его культурную "колонизацию".