31. Комунікативна філософія. Проблема субєкт - обєктної взаємодії. (Аппель, Хабермас, Ясперс, Бубер,

Історично вчення про комунікації з'явилось на противагу концепції громадського (суспільного, "общественного"-рос.) договору (Руссо та ін.). Ясперс та ін. підкреслює, що суспільний договір у своїй основі є домовленістю, тобто це контракт, учасники якого обмежені взаємними зобов'язаннями, а значить усвідомлюють один одного в рамках цих зобов'язань, тобто суспільний договір фактично роз'єднує людей. Комунікативна філософія пропонує контакт замість контракту. Основним засобом комунікації проголошується дискусія, в ході якої виявляється індивідуальність кожного. Основні поняття К.Ф. - інтерсуб'єктивність (міжлюдськість "межчеловечность"-рос.), комунікативна дія, діалог, розуміння, контакт, зустріч, дискурс, свобода, відповідальність, справедливість. Не можна чинити з людьми як з речами. Критик. Традиційну філософію за те, що залишала без уваги неповторність людини. Людина - частина світу, буття необхідно вивчати з людини. Теперішнє буття людини можливе лише у зв'язку з іншими людьми. К.Ф. широко представлена в працях екзистенціалістів, французських персоналістів (Муньє). Ясперс та ін. за вихідний пункт філософствування беруть міжлюдську комунікацію. Яспеср пише, що комунікація - взаємовідносини з іншими людьми. Муньє баче в комунікації основну відмінність людини від інших живих створінь. Вважає, що К. потрібно використовувати для вирішення основного соціального завдання: не змінювати світ, а самовдосконалювати людину. Хабермас (герменевтика) - головний метод комунікації - мова. Існує 2 форми: 1) комунікативна дія і 2)дискурс. В результаті комунікативної поведінки складається нормативне середовище, стійкі міжособистісні відносини.

Губерс: оскільки кожна людина, яка перебуває у спілкуванні, відноситься до іншої людини як до визначеної, звертається до неї не як до об'єкта, а як до свого супутника.В К.Ф. на першому місці суб'єктивно- суб'єктні відносини.

Самозавдання комунікативної філософії її засновники вбачають в дослідженні умов, що роблять можливою мовно - комунікативне спілкування, інтеракцію між людьми; виявленні загальних норм, що складають підвалини комунікативної практики і виникають у мовленевих взаємодіях людей, вироблення методології остаточного обгрунтування до реальної життевої практики, дослідження універсальної прагматики комунікативних актів, аналіз нормотворчого підгрунтя, намагання знайти мову, яка б всіх обєднувала. А також розробка комунікативної етики та вивчення можливостей вивільнення продуктивних сил комунікації. Витоки ком.філософії - філософія Вітгенштейна, який вбачав головним завданням філософії - прояснення значень слів та висловлювань нац.мов.

Основні поняття філософії:

1. Комунікація - це спілкування, з допомогою якого "Я" визначає себе в іншому. Розглядається, як свідомо встановлена взаємозалежність, останнє підгрунтя свідомості, пізнання, суспільного буття. Для встановлення комунікації оголошується дискусія, в ході якої люди розуміють, що їх розєднують загально - прийняті норми мислення і обєднує те, в чому вони є різними. В процесі комунікації значення та змісти розуміються наївно, некритично, з метою обміну інформацією.

2. Дискурс (роздуми) - логічне, розсудкове, опосередковане пізнання, що представляє собою практику комунікативних взаємин для досягнення згоди, через дискурс люди досягають єдності, темою стають проблематичні претензія та значення, допустимі лише логічно достеменні мовні висловлювання, тлумаченння перетворюється на інтерпретацію, твердження на приаущення, поясненння на теоретичне пояснення. (Хабермас розрізняв 5 випадків дискурсу - як засіб комунікативної дії(отримання інформації), ідеологічне виправдання, терапевтичний дискурс (розмова з лікарем), нормальний дискурс (напр. Наук.дискусія), нові форми дискурсу).

3. Комунікативна раціональність - вивчення проблеми життевого світу , оріентованого на результат, цілераціональної комунікаційної дії оріентованої на порозуміння. В процесі розвитку відбувається як раціоналізація продуктивних сил так і нормативних структур.

4. Комунікативна спільнота

Засадничими постулатами філософії є не субєктивні, а інтерсубєктивні, мовно - комунікативні структури. Ціль філософії - повернутися до життя, до практичної філософії, і завдяки тому, що комунікація передбачає субєкт-обєктний звязок, та визнання сувереності людини, комунікативну філософію її дослідники називають "Комунікативною етикою", або метаетикою( етика як і ком.філософія вивчає норми взаємовідносин між людьми).

Для філософії Аппеля характерно поєднання традицій прагматичної англо - американської філософії та континентальної (герменевтики, філософії Хайдеггера, трансцендентальної філософії). Людина приречена на інтерсубєктивне порозуміння, згоду, спілкування, оскільки пізнає світ на грунті попереднього порозуміння.

Висуває теорію остаточного обгрунтування(що таке істина і як це довести: істинне судження є тоді, коли заперечення перформативно суперечливо і його не можна довести без того, щоб воно вже не малося на увазі) і теорію аргументу в межах комунік.спільноти ( той хто аргументує завжди має на увазі, що в дискурсі він здобуде істинні результати). Для нормального спілкування висуває принципи "розумної згоди"(в випадку, коли інтереси збігаються з інтересами інших людей домагайся згоди з ними) та "подвійний регулятивний принцип відповідальності" - люди мають діяти так, щоб забезпечити виживання людського роду. Перформативна суперечність - філософія не може приймати не лише формальних, а й перфоративно суперечливих висловлювань.