26. І.Я.Франко. Соціально - політичні та філософські погляди. Праця Франка "Що таке поступ"

І. Франко - видатний український письменник, поет, громадський та політичний діяч. В філософії Франка розвиваються революційно - демократичні та матеріалістичні тенденції. Під впливом революційного руху, в якому Франко приймав участь, він виявляє великий інтерес до марксизму (переводив "АнтиДюрінг" та "Капітал"), сприймає та пропагує окремі положення марксистської теорії: про матеріальну єдність світу, об'єктивність законів розвитку світу, невичерпність пізнання. Найбільш яскравим свідоцтвом його поглядів є праця "Що таке поступ". (поступ - прогрес) Поступ за ним означає, що все змінюється, але на краще чи ні? Не весь людський рід разом поступає наперед, поступ йде хвилями, йде з однієї країни до іншої. Є дикі та цивілізовані люди, головна різниця між ними - поділ праці (дика людина робить все без чого не може обійтися, і не робить того, без чого може), потім - поділ на верстви (розвиток держави та громади), прискорення та вдосконалення праці. Виникає нерівність. Хто щасливіший - дикун чи цивілізована істота? Навіщо потрібен поступ, який йде такими плутаними дорогами. Франко розглядає погляди інших мислителів на нерівність між людьми та поступ:

Л. Толстой - не противитися злу, раніше рівності також не було, людина жила в жаху перед природою;

Дарвін - витоком поступу вважає боротьбу за існування (Франко заперечує: в тваринному світі поступ наступає там де є здруження звірів, в людському суспільстві - перемагає людяність)

Анархісти - ядром поступу вважають владу однієї людини над іншою, влада робить людей жорстокими, обмежує свободи, викликає нерівність, тому має бути безвладдя (Франко каже , що держави мають існувати, оскільки людина - громадський звір і має віддавати частину своїх прав громаді; ідеал, якщо держава тримається силою спільних інтересів громадян)

Комуністи - виступають за поділ власності, власність - причина зла, надлишок плодів людської праці є причиною поступу, для справедливості треба, щоб спільній праці людей відповідало ї спільне вживання (але Франко каже, що існують певні межі спільності до предметів людського вжитку і до спільної праці кожна людина додає своє)

Соціалісти - виступають за те, що повна спільність неможлива, отже треба завести спільність там де вона потрібна - спільною має бути власність на знаряддя праці, тоді буде достаток та рівномірний поступ. Отже, поступ в тому, щоб справедливо розподіляти багатства та використовувати дари природи та техніки. (Але, зауважує Франко, зростання багатства, науки, техніки не можуть дати щастя).

Тому основна підвалина поступу - любов до інших людей, родини, громади, народу. Раю та щастя людина не досягне, але має намагатися. Сили поступу за Франко - перша - голод - матеріальні та духовні потреби людини, друга - любов - чуття, що зроджує людину з іншими людьми. Рухом поступу людина керувати не може, оскільки людський розум не є силою поступу. В літературній спадщині Франка по - філософськи звучать теми праці та трудової моралі. Праця - це єдине, що може творити людську душу, вселяти в неї почуття гідності, надавати сенс людському існуванню.

В праці живе громадська свідомість. Крім праці існує внутрішнє благо людини, духовне та матеріальні блага. Найбільшою цінністю на землі є правдива людина, носій духу, духовний світ - найдорожче надбання людини. Людина носить вічність в своїй уяві. В своїх художніх творах Франко відбив боротьбу народу з пригноблювачами, відображає народ як рушійну силу історії, створює образ суспільства в різних його прошарках та моментах. Великими є його заслуги як історика та теоретика літератури, фольклориста, економіста, історика, етнографа.