11.Філософія Арістотеля: основні ідеї та їх вплив на світову філософію. Характеристика праці Аристотеля "Політика"

384-322рр.до н.е. Арістотель зробив звід всіх відомих вчень про буття, фізику, етику, політику, є засновником логіки. В філософії (він її називає теологією) Арістотель розрізняє теоретичну частину (вчення про буття, його причини, основні частини та початки), практичну частину - про людську діяльність, поетичну частину - вчення про творчість.

Арістотель чітко розрізняє філософію та сфери науки, фізику та метафізику. Предметом науки є загальне, що осягається розумом. Умова пізнання - індуктивне узагальнення на основі чуттєвого сприйняття. Остання ціль науки - визначення предмету, а умова - поєднання дедукції з індукцією. Вважає, що немає такого поняття, яке могло би бути предикатом всіх інших понять, тобто різні поняття не можуть бути об об'єднані в одному, тому об єднав поняття в вищі роди понять - категорії(сутність, якість, кількість, відношення, місце, час, причина, стан, дійсність)

Центральна проблема фізики - це рух - вплив одного предмету на інший. Рух здійснюється в обмеженому просторі і передбачає спрямованість тіл до свого місця. Аристотель визнає 4 причини: 1) Матерію (або пасивну можливість становлення); 2) Форму (суть буття сутність, дійсність того, що в матерії закладено як можливість). Предмет таким чином є сукупність речі та форми.; 3) Початок руху (те що дає поштовх, залишаючись нерухомим) 4) 4. Ціль

Арістотель критикує Платонівські ідеї, вважає що матерія і форма єдині. Природа - це постійний перехід від матерії до форми і навпаки. Матерія - це пасивний початок, форма - активний, кінцеве джерело руху - Бог. Логіка Арістотеля зв'язана з вченням про буття, оскільки логічні форми є формами буття.

В етиці - В основі моральної діяльності лежить об'єктивна доцільність, ціль, до якої прямують люди - вище благо, життя, що прямує до нього має бути діяльним, добрі якості, що не визначені в дії, не дають задоволення. Досягнути цілі можна маючи доброчесність, яка є вмінням вірно орієнтуватися - обирати середину. Доброчесності є етичні (характер) та інтелектуальні, їх можна вони виховати. Досягнути моральної досконалості важко, оскільки, якщо дії - у владі людини, то властивості душі отримуються поступово і людина сама не помічає, як утворюється її характер. Вища форма діяльності - споглядальна(оскільки вона має значимість та цінність заради себе самої), моральний ідеал - споглядання істини, передумова філософської діяльності - відпочинок, вищий зразок філософа - це Бог, мислення, що мислить самого себе, вищий теоретик, розум.

Значення для європейської філософії: аналіз розвитку античної філософії; розвиток логіко-спекулятивного, абстрактного мислення, спроби аналізу методології наукового дослідження; категоріальний аналіз існуючого, тобто закладення основ діалектики; філософія Арістотеля стала основою розвитку середньовічної філософії (етика, політика); аналіз економічних факторів, що впливають на розвиток суспільства (Політика, Етика); створення геоцентричної системи;

Праця "Політика" задача - теоретична побудова ідеальної держави. Визначає поняття держави, людина - істота політична. Раб та вільна людина. Ціль держави - жити щасливо, загальна корисність. Роль економіки (власність та розподіл праці) в створення держави, обгрунтовує необхідність рабства. Питання влада та її вплив на людину. Аналізує та критикує теоретичні джерела присвячені проблемі державотворення, та класифікує існуючі типи устроїв. Найкращим з них є аристократія. Розподіл влади (судова, виконавча, законодавча), якості правителя. Практичні рекомендації побудови держави.

Аристотель (384-322 гг. до н.э.) - ученик Платона. Он провел в платоновской Академии 20 лет, вплоть до смерти Платона, развил и критически переосмыслил философию своего учителя. Аристотель оставил после себя 150 трудов, которые позже были систематизированы и разделены на 4 основные группы: 1. " Метафизика ". 2. Труды по общей философии, проблемах природы и естествознания: "Физика", " О небе ", " Метеорология ". 3. Политические, эстетические трактаты: "Политика", "Риторика", "Поэтика" 4. Работы по логике и методологии: " Органон ".

Основой всякого бытия Аристотель считает первоматерию. Она образует потенциальную предпосылку существования. И хотя она основа бытия, ее нельзя отождествлять с бытием. Далее следуют земля, воздух и огонь, которые представляют собой промежуточную ступень между первоматерией и миром, который мы чувственно воспринимаем. Все реальные вещи являются соединением материи и образов или форм, следовательно: действительное бытие есть единство материи и формы. По Аристотелю - движение - это переход от возможного к действительности, т.е. движение универсально. Основа всякого явления - некая причина.

У Платона, считал Аристотель, на первый план выдвигались идеи вещей, существующие где-то в недосягаемых небесах, а вещи оказывались брошенными в мир без всякого их идейного наполнения. По мнению Аристотеля, в реальном бытии совершенно невозможно оторвать одно от другого и устанавливать резкое противопоставление вещей и идей. Таким образом, Аристотель сам не отрицал роли идей в осмыслении материального мира, но своё учение об идеях пытался использовать исключительно ради жизненных целей.

Основные положения философии Аристотеля.

Если вещи действительно существуют, то необходимым образом существуют и идеи вещей; так что без идеи вещь не существует или сама вещь остается непознаваемой. Нет принципиального отрыва идеи вещи от самой вещи. Идея вещи находится внутри самой вещи.

Идея вещи, будучи чем-то единичным, как единична и сама вещь, в то же время является и обобщением всех частей вещи, является некоей общностью. Общность вещи обязательно существует и в каждой отдельной вещи, и существует каждый раз по-разному; но это значит, что общность вещи охватывает все её раздельные части и потому является целостностью вещи.

Целостность вещи, когда с удалением одной части вещи, гибнет и вся вещь, есть организм вещи в отличие от механизма вещи, когда вещь остается целостной, несмотря ни на какое удаление отдельных её частей и замену их другими частями.

Аристотель выдвинул систему четырехпринципной структуры каждой вещи. Согласно этой системы, вещь есть, во-первых, материя, во-вторых, форма, в-третьих, действующая причина, и, в-четвертых, определенная целесообразность, или каждая вещь есть овеществленная форма с причинно-целевым назначением.

Система политических взглядов изложена у Аристотеля более богато и развернуто, чем у Платона. В трудах Аристотеля можно найти описание около 420 существовавших в его время законодательных систем и государственных устройств. Аристотель, в отличии от Платона, не замыкается на построении какого-то наилучшего государственного устройства, а рассматривает основные принципы функционирования государства, описывая при этом несколько типов как положительных, так и отрицательных, по его мнению, государственных систем.

Основные политические взляды Аристотеля, обоснованные им в его работе "Политика":

Государство есть политическое общение. Общение, возникшее естественным путем для удовлетворения повседневных надобностей, есть семья. Государство принадлежит к тому, что существует по природе, как и человек есть по природе своей существо политическое. Кто по природе своей принадлежит не самому себе, а другому и при этом все-таки человек, тот по своей природе раб. В наилучшем государстве лучше, чтобы собственность была частной, а пользование ею - общим. Государственное устройство - это распорядок верховной власти. Правильное законодательство должно обладать верховной властью, а должностные лица должны иметь решающее значение только в тех случаях, когда законы не в состоянии дать точный ответ. Государство, состоящее преимущественно из людей среднего достатка, будет иметь и наилучший государственный строй. Во всяком государственном устройстве должны быть три основные части: законосовещательный орган, должности, судебные органы. Причиной возмущений является неравенство. Самым важным способом сохранения государственного строя является воспитание в духе соответствующего государственного устройства.