Підготовка грунту
Грунт повинен бути родючим, повітропроникним, вологоємним з щільністю не більш як 0,6 г/см3 .
Для складання земляної суміші використовують різні компоненти, які є в господарстві: верховий або низинний торф, польову або лісову землю, подрібнену кору сосни, пісок, тирсу, перліт. При цьому стежать, щоб вони не містили надлишку кальцію, марганцю, фосфору.
Оптимальний показник кислотності для пухких і багатих органічною речовиною рН 4,8—5,5 і для щільнішого субстрату — 5,5—6,0.
Для збалансування реакції грунтового середовища при низьких показниках рН застосовують вапнування, при високих — підкислення субстрату сірчаною та ортофосфорною кислотами (120 мл/м3 або 10—12 крапель на 10 л).
Полив гербер
Температура води для поливу 20—22°С, причому необхідно стежити, щоб вона не потрапляла на листки або усередину куща, особливо на кореневу шийку. Краще використовувати крапельне зрошення. Якщо немає інших можливостей, кожну рослину поливають із шланга в ємкості, а в грунті — по борознах. Поливати слід вранці, щоб вода, яка потрапила на листки, повністю випарувалась.
Влітку гербері потрібні добрий полив, при нестачі вологи в період цвітіння якість квіткової продукції знижується. В жаркі місяці теплицю слід притінювати.
Гербера вимоглива до умов живлення і дуже добре реагує на добрива. їх починають вносити через 6—12 тижнів після садіння. Якщо гербера посаджена у березні, то підживлювати її можна вже на початку травня. Слід враховувати, що рослини не виносять надлишку елементів живлення в рік садіння, тому при перших підживлюваннях загальна концентрація солей повинна бути не більше 0,15—0,20 %. Спочатку рослини підживлюють 2 рази на місяць, влітку 3 рази, поступово підвищуючи концентрацію розчину до 0,3 %.
Додаткове підживлення слід робити диференційовано залежно від розвитку рослин, пори року і запасу поживних речовин у субстраті.
У період масової бутонізації і цвітіння гербери підживлення слід провадити часто, не менш як 1 раз у тиждень з концентрацією поживних речовин у розчині 0,25—0,3 %. Для рослин 2- го року концентрацію поживного розчину можна збільшити до 0,4 %. Вміст азоту під час масового цвітіння у грунтовому розчині повинен бути на рівні 200—250 мг/л грунту, калію — 300—350, фосфору в межах 200—250 мг/л грунту.
Суцвіття знімають через 3—5 днів з моменту розпукування, оскільки до цього часу квітконос ще недостатньо здерев’янів і квітки в’януть. Квітконоси набувають міцності і довгий час зберігаються у воді. Їх не зрізують, а висмикують із розетки листків, під кутом, підтримуючи другою рукою біля основи. Роблять це звичайно ввечері. Стебла підрізують і ставлять у теплу воду (25— 30°С на глибину 10 см. Щоб запобігти викривленню квітконоса і в’яненню рослин, у воду додають нітрат срібла (0,03 %). Таку ж дію має підрізування стебел у воді до того місця, де починається порожнина.
Тривалість життя ,у воді — від 5 до 12 днів. Суцвіття з більш широкими пелюстками і жовтих відтінків зберігаються у зрізі довше, ніж з вузькими червоних і рожевих відтінків
Для зберігання якості на суцвіття гербери при транспортуванні одягають спеціальний трикутний пакетик з обрізаною основою, куди вставляють квітконос.