2. Вирощування на зріз гербери

Родина складноцвітих (Asteraceae). Рід нараховує більш як 80 видів. Багаторічна трав’яниста рослина з вкороченим і злегка потовщеним стеблом. Кореневище вкорочене, з довгими мало розгалуженими коренями, що глибоко проникають у грунт. Листки подовжені, зібрані у розетку.

У промислових квітникарських господарствах, культивують в основному сорти селекції Німеччини та Голландії. Гербери об’єднані у 6 технологічних груп:

Вузько-пелюсткові велико-квіткові:

Суцвіття діаметром 10—13 см, довжина квітконоса — 60—70 см. Сорти: Алгол (Algol) — темно-вишневий, Beгa (Wega) — оранжево-жовтий, Мігар (Migar) — рожевий, Юпітер (Jupiter) — яскраво—жовтий.

Середньо-пелюсткові велико-квіткові :

Суцвіття діаметром 11—13 см, довжина квітконоса — 65—70 см. Сорт Марс (Mars) —  ніжно-червоний.

Широко-пелюсткові велико-квіткові :

Суцвіття діаметром 10—15 см, довжина квітконоса — 40—70 см. Сорти: Аламак (Alamak) — яскраво-червоний, Вєра (Wera) — рожевий, Деліос (Delios) —    червоний, Маркал (Магсаl) — оранжево-жовтий, Петер (Peter), Ромео (Romeo) — червоний, Сатурн (Saturn) — оранжевий.

Вузько-пелюсткові напівмахрові і махрові :

Суцвіття діаметром 10—11 см, довжина квітконоса — 40—50 см. Сорти: Віола (Viola) — рожевий, Калинка (Kalinka) — жовтий, Соня (Sonja) — яскраво-червоний.

Широко-пелюсткові напівмахрові і махрові :

відрізняються від попередньої групи більшою міцністю рослин. Суцвіття діаметром 11—14 см, довжина квітконоса — до 70 см. Сорт Іскра(Iscra) — напівмахровий, темно-червоний. Крім того, відомі такі латвійські сорти.

Вузько-пелюсткові напівмахрові :

Лієга (Liega) — рожевий і Яутрите (Jautrite) —  жовтий.

Розмноження гербер

Герберу розмножують насінням та вегетативно. Насіннєвий спосіб має ряд переваг порівняно з вегетативним, оскільки забезпечує одержання в короткий строк великої кількості здорового садивного матеріалу. Недоліком є висока варіабельність по декоративності та продуктивності.

Насіння достигає через 3—4 тижні. Вони різні за величиною, формою і забарвленням, у середньому 200—400 шт. насінин важать 1 г. Сіють одразу після збору, оскільки при зберіганні схожість значно знижується. Для сівби використовують пікірувальні ящики, наповнені верховим торфом. Витрата насіння на 1 пікірувальний ящик — 2 г. Зверху насіння загортають просіяним торфом, перлітом або промитим річковим піском. При температурі повітря 18—20°С сходи з’являються через 5—8 днів. Через 2—2,5 тижня, при появі першого справжнього листка, проводять пікірування у ящики на відстані 5 х 5 см з подальшим пересаджуванням у 8- сантиметрові горщики або пластмасові стаканчики.

При сівбі у травні—червні рослини готові до садіння на постійне місце у серпні, цвітіння починається у січні — лютому (через 6—7 міс), а масове цвітіння — у березні—квітні.

Вегетативне розмноження забезпечує одержання однорідного садивного матеріалу без втрати властивостей і якостей сортів та клонів і здійснюється поділом рослини або живцюванням.

Поділ рослин проводять навесні (березень—квітень). Рослини гербери розрізають ножем на частини з 1—2 пагонами.. Корені вкорочують до 20 см, а листкові пластинки обрізують на 1/3. Підготовані таким чином поділки прикопують у верховий торф, притінюють. Протягом місяця відбувається укорінення, після чого рослини можна пересаджувати на постійне місце.

Живцювання найбільш перспективне для промислового вирощування. Метод полягає у такому. Маточні рослини викопують з грунту, відмивають верхню частину ризоми від грунту, зберігаючи кореневу грудку, а надземні листки й точку росту зрізують. Місця зрізу дезинфікують (0,2 %-ний бенлат тощо). Рослини висаджують у парник з торфовим субстратом, на 5 см вище якого розміщують ризому.

Через 7—9 днів при температурі 22—25°С і вологості повітря 80—90 % із сплячих бруньок рослин відростають пагони. Після відростання пагонів рослини загартовують: знижують температуру, посилюють повітрообмін. Із зміцнілих рослин заготовляють живці: скальпелем або окулірувальним ножем зрізують молоді пагони разом із шматочками кореневища (5—10 мм) і двома листками.

Живці дезинфікують і висаджують у субстрат. Як субстрат використовують перліт (фракції 0,2—0,3 см) шаром 10 см або торф, вкритий 2—3-сантиметровим шаром перліту.

На постійне місце укорінені живці висаджують через 2—3 міс. Вихід укорінених живців 85—95 %. Для прискорення коренеутворення застосовують порошкову суміш стимулятора (на 100 г талька — 30—50 мг а-НУК, 5— 10 г вітаміну С і 0,5—1 г вітаміну В). Залежно від особливостей    маточників живці знімають 4—5 разів з інтервалом 20—ЗО днів. Із однієї маточної рослини одержують 25—30 здорових рослин. Масове цвітіння рослин настає через 5—6 міс.