6. Оцінка ефективності мід міжнародних корпорацій

ПІІ, що плануються, реалізуються та вже здійснені, набувають форм інвестиційних проектів. Розробка та реалізація інвестиційного проекту (насамперед виробничого характеру) проходить довгий шлях від ідеї до вироблення продукції. Цей період можна розглядати як цикл інвестиційного проекту (інвестиційний цикл), який охоплює три фази:

1) передінвестиційну;

2) інвестиційну;

3) виробничу.

Упродовж передінвестиційної фази вивчаються можливості майбутнього проекту, проводяться допоміжні дослідження, здійснюється техніко-економічне обґрунтування, оцінка проекту та приймається рішення щодо доцільності реалізації інвестиційного проекту, після чого складається бізнес-план.

Інвестиційна фаза охоплює такі стадії, як створення юридичного, фізичного, фінансового та організаційного базису, придбання та передачу технологій, будівництво, передвиробничий маркетинг, набір та навчання персоналу, введення в експлуатацію.

Третя фаза - виробнича - включає господарську діяльність підприємства.

Одним з найвідповідальніших етапів передінвестиційних досліджень, який дозволяє прийняти інвестиційне рішення, є оцінка ефективності інвестицій. У міжнародній практиці вона базується на порівнянні прибутковості інвестицій у різні проекти та на широкій системі показників. При цьому як альтернатива до вкладення коштів у зарубіжний інвестиційний проект розглядаються інвестиції у вітчизняні проекти, депозити у банку, портфельні вкладення.

Розглянемо базові принципи і методичні підходи, що використовуються у міжнародній практиці для оцінки ефективності реальних інвестицій.

Першим принципом є оцінка повернення інвестованого капіталу на основі показника грошового потоку (cash flow), який формується як сума чистого прибутку і амортизаційних відрахувань в процесі експлуатації інвестиційного проекта. При цьому показники грошового потоку можуть бути як диференційованими по роках, так й однаковими (приймаються як середньорічні).

Другим принципом є обов'язкове приведення до теперішньої вартості як капіталу, що вкладається в проект (оскільки часто проект інвестування здійснюється не одномоментно, а проходить низку етапів, які відображаються в бізнес-плані проекту, до теперішньої вартості повинні зводитися усі інвестовані суми, крім першої), так і сум грошового потоку.

Третім принципом оцінки є вибір диференційованої відсоткової (дисконтної) ставки в процесі дисконтування грошового потоку для різних інвестиційних проектів. Величина доходу від ПІІ формується з врахуванням таких чотирьох чинників: середньої реальної депозитної ставки, темпу інфляції (або премії за інфляцією), премії за ризик, премії за низьку ліквідність. Тому при порівнянні двох різних проектів вища відсоткова ставка повинна встановлюватися до проекту з вищим рівнем ризику та/або з тривалішим періодом реалізації.

Четвертим принципом оцінки є варіація форм відсоткової ставки, яка використовується залежно від мети оцінки. Можуть бути застосовані: середня депозитна або кредитна ставка; індивідуальна норма доходності інвестицій з врахуванням інфляції, рівня ризику і рівня ліквідності інвестицій; норма доходності по поточній господарській діяльності тощо.

Приклад 1: Інвестор розглядає два альтернативних проекти. Дані, що характеризують ці проекти наведені в табл. 6.1.

Таблиця 6.1