8.2. Управління регіональним розвитком

Досить важливою сферою розмежування повноважень центральних органів влади й органів місцевого самоврядування є управління економікою, підвищення якості прогнозування і посилення керованості економічними процесами.

Визначення, розмежування і закріплення повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері управління економікою регламентується Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законодавчими та нормативними актами України.

Повноваження виконавчої влади складаються з повноважень органів виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети та інші органи центральної влади) та повноважень Ради міністрів АР Крим, місцевих органів виконавчої влади (обласні. Київська і Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські, районні і обласні ради і відповідні виконавчі комітети). Обсяг повноважень сільських, селищних і міських рад делегований їм Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні”.

Повноваження рівнів влади у сфері управління економікою ґрунтуються на трьох основних принципах:

— визначення і розмежування повноважень між органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування;

— підпорядкування в системі органів виконавчої влади і у сфері реалізації делегованих повноважень виконавчої влади;

— взаємодії та партнерства різних рівнів органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в областях, містах Києві і Севастополі, районах, районах міст Києва та Севастополя.

На сьогодні дуже важливою є проблема прав, обов'язків й відповідальності органів виконавчої влади, особливо центральних органів влади.

Започаткована адміністративна реформа в Україні спричинила багато проблем в управлінні економікою на рівні районів, міст, областей і країни в цілому. Варто зазначити, що центральні органи влади, володіючи повноваженнями щодо управління окремими сферами економіки, повинні нести особливу відповідальність за результати своєї діяльності.

Реалізація Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" дає змогу захистити інтереси регіонів, але відсутність затвердженої на законодавчому рівні концепції регіональної економічної політики стримує проведення економічних перетворень на мікрорівні, не дає чіткого уявлення про реформування влади на обласному і районному рівнях.

На сьогодні досить дискусійним питанням є розширення бюджетної автономії регіонів. Органи місцевого самоврядування прагнуть пріоритетності при розробці Державного бюджету [12].

Реалізація державної регіональної економічної політики передбачає поетапний перехід до збалансування доходів і витрат на всіх рівнях бюджетної системи з урахуванням рівня забезпеченості регіонів країни об'єктами соціальної інфраструктури та застосування системи фінансових нормативів забезпеченості потреб населення.

Зміцнення місцевих фінансів і розширення прав місцевих органів виконавчої влади у бюджетній політиці України здійснюватиметься шляхом:

— збільшення часток закріплених доходів у бюджетах на всіх рівнях бюджетної системи;

— розширення ролі місцевих податків і зборів;

— вироблення науково обґрунтованих критеріїв встановлення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів;

— визначення засад надання місцевим бюджетам дотацій, субсидій і субвенцій.

Складовою державної регіональної економічної політики має стати механізм бюджетного регулювання на основі створення загальнодержавних, регіональних та місцевих цільових фондів для вирівнювання доходів територій, зокрема і шляхом надання відповідних субсидій і субвенцій.

В умовах затяжної економічної кризи, загострення соціальних проблем і погіршення екологічної ситуації регіональні аспекти державної концепції розвитку і розміщення продуктивних сил передбачають послідовне вирішення таких завдань:

— реструктуризація економіки окремих регіонів, передусім промислових регіонів і центрів з надмірною концентрацією підприємств важкої промисловості і складною екологічною ситуацією. Особливо це стосується Донецького і Придніпровського економічного районів та міст Києва, Харкова, Одеси, Кривого Рогу, Маріуполя, Макіївки;

— розвиток експортних та імпортозамінних виробництв у регіонах, де для цього є сприятливі умови — вигідне транспортно-географічне положення, необхідний економічний і науковий потенціал;

— нарощування масштабів виробництва товарів народного споживання, продовольчих товарів, сільськогосподарського і транспортного машинобудування, товарів основної хімії і хімії органічного синтезу;

— інтенсифікація сільськогосподарського виробництва у регіонах з метою максимального продовольчого забезпечення та нарощування експортного потенціалу на основі реформування виробничих і земельних відносин, інтеграції переробних галузей з виробництвом сільськогосподарської продукції та сировини, організації ринків збуту;

— стримування вивільнення робочої сили зі сфери виробництва, створення нових робочих місць у галузях, що розвиваються, споживчих галузях та організаціях ринкової інфраструктури;

— поліпшення екологічної ситуації в Донецькому і Придніпровському економічних районах та на територіях, що потерпіли від аварії на Чорнобильській АЕС;

— створення в Україні індустрії відпочинку й оздоровлення за рахунок більш повного використання рекреаційних ресурсів Криму, узбережжя Чорного й Азовського морів, окремих районів Закарпатської, Львівської, Волинської, Івано-Франківської, Полтавської, Вінницької та інших областей, створення розгалуженої мережі транспортних комунікацій, об'єктів виробничої та соціальної інфраструктури;

— прискорений розвиток регіональної та міжрегіональної інфраструктури, що сприятиме підвищенню ефективності територіального поділу праці;

розроблення активної регіональної демографічної політики з метою припинення депопуляції населення, стримування масштабів його еміграції;

— поступове підвищення рівня життя населення шляхом розширення сфери його зайнятості, забезпечення гарантованого рівня доходів, доступу до безплатної освіти і медичного обслуговування, підтримка державою процесів збереження та відродження духовної культури населення регіонів [12].