МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни „Регіональна економіка”

для студентів денної та заочно-дистанційної форм навчання,

напрямами галузі знань 0305 — "Економіка і підприємництво"

(друга частина)

Затверджено на засіданні кафедри

економіки промисловості

та організації виробництва

Протокол № 14 від 20.06.12.

Дніпропетровськ УДХТУ 2013

Конспект лекцій з дисципліни „Регіональна економіка” для студентів денної і заочно-дистанційної форми навчання, напрямами галузі знань 0305 — "Економіка і підприємництво" / С.О. Федулова. – Дніпропетровськ: ДВНЗ УДХТУ, 2013. – 50 с.

Укладач

С.О. Федулова

Відповідальний за випуск

О.А. Паршина, доктор екон. наук

Навчальне видання

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни „Регіональна економіка”

для студентів денної та заочно-дистанційної форм навчання,

напрямами галузі знань 0305 — "Економіка і підприємництво"

Укладачі:

ФЕДУЛОВА Світлана Олександрівна

Авторська редакція

Підписано до друку 08.08.13. Формат 60×84 1/16. Папір ксерокс. Друк різограф.

Умовн.-друк. арк. 2,28. Облік.-вид. арк. 2,33. Тираж 50 прим. Замовлення № 393.

С відоцтво ДК № 303 від 27.12.2000.

ДВНЗ УДХТУ, 49005, м. Дніпропетровськ–5 просп. Гагаріна, 8.

В идавничо-поліграфічний комплекс ІнКомЦентру

ЗМІСТ

	стр.
Тема 11 Наукові засади раціонального природокористування	4
11.1. Навколишнє середовищє як об’єкт пізнання	4
11.2. Сучасні масштаби впливу людини на навколишнє середовище та актуальність охорони природи і раціонального використання природних ресурсів	5
11.3. Теорія зовнішніх ефектів. Моделі глобального розвитку	8
Тема 12 Природні фактори та соціально – економічна оцінка стану навколишнього середовища	9
Класифікація природних факторів	9
12.2. Основні підходи до економічної оцінки природних ресурсів	11
12.3. Основні складові національної стратегії переходу до збалансованого розвитку. Стан навколишнього природного середовища в Україні	14
Тема 13 Організаційно – економічний механізм реалізації платного природокористування в Україні	17
13.1. Передумови та розвиток платного природокористування в Україні	17
13.2. Податкові збори та плата за спеціальне використання природних ресурсів	19
13.3. Функції екологічних податків та механізм їх стягнення	23
Тема 14 Економічна ефективність природоохоронних заходів	29
14.1. Види природоохоронних заходів і їхня роль у суспільному виробництві	29
14.2. Ефективність природоохоронних заходів. Обґрунтування нормативного коефіцієнта екологічної ефективності капітальних вкладень	31
14.3. Сутність еколого – економічного збитку	35
14.4. Фактори формування збитку	36
14.5. Методи визначення економічних збитків	37
Тема 15 Світовий досвід управління раціональним природокористуванням	41
15.1. Міжнародні стандарти екологічного менеджменту та аудиту	41
15.2. Екологічний моніторинг і екологічна інспекція	44
15.3. Міжнародні організації в області охорони навколишнього середовища. Угоди та програми міжнародного співробітництва	45
Список використаної літератури	49

Тема 11 Наукові засади раціонального природокористування

11.1. Навколишнє середовищє як об’єкт пізнання

Перед сучасним суспільством стоїть завдання не тільки зберегти природу, а й запобігти негативним наслідкам господарсь­кої діяльності людини в майбутньому. Для цього потрібно ви­вчення різноманітних процесів, які постійно відбуваються в на­вколишньому природному середовищі.

Основою для розуміння цих процесів є вчення про біосферу Землі. Поняття «біосфера» з'явилось у другій половині XIX ст. і в буквальному розумінні означало вчення про життя живих істот на Землі. Засновником сучасних уявлень про біосферу є радянський природознавець В.І. Вернадський (1863-1945), пер­ший президент АН УРСР. Він розглядав біосферу як єдину тер­модинамічну оболонку, де зосереджене життя і здійснюється по­стійна взаємодія всього живого з неорганічними умовами сере­довища. Загальна маса живої речовини Землі, за розрахунками В.І. Вернадського, становить сотні більйонів тонн і включає 500 тис. видів рослин та близько 2 млн. видів тварин. Основою біологічної рівноваги і стійкості біосфери є кругообіг речовини і перетворення енергії. Елементарною первісною структурною оди­ницею біосфери є біогеоценоз. Під цим поняттям розуміють ді­лянку біосфери, через яку неможливо провести жодної істотної грунтово-геохімічної межі, тобто це однорідні за топографічни­ми, мікрокліматичними та біотичними умовами ділянки біосфе­ри. До складу біогеоценозу входять такі компоненти:

- рослинний світ (фітоценоз);

- тваринний світ (зооценоз);

- мікроорганізми (мікробіоценоз);

- ґрунти і ґрунтові води;

- ґрунтовий покрив разом із живими організмами (едафотоп).

Біосфера - сфера активного життя на земній кулі. У біосфе­рі живі організми і середовище їх існування органічно пов'язані одне з одним й утворюють пілісну динамічну систему. Біосфера поєднує нижню частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери.

Літосфера - зовнішня оболонка Землі, містить земну кору і частину верхньої мантії.

Моніторинг - постійне спостереження, аналіз і прогноз змін стану навколишнього середовища, як правило, у зв'язку з госпо­дарською діяльністю людини.

Розрізняють три головні ступеня моніторингу:

• глобальний (біосферний);

• регіональний (біосистемний), або природио-господарський;

• локальний (біоекологічний), або санітарно-гігієнічний.

Це один із головних елементів системи управління середови­щем. Моніторинг вимагає серйозного обґрунтування складу по­казників, місця, періодичності і засобів здійснення аналізу та прогнозу, узагальнення, зберігання і передачі інформації.

Під навколишнім середовищем розуміють цілісну систему взаємопов'язаних природних і антропогенних об'єктів і явищ, під впливом і при безпосередньому використанні яких відбува­ється праця, побутова діяльність, відпочинок людей. Поняття «навколишнє середовище» включає соціальні, природні і штучно створені фізичні, хімічні та біологічні фактори, тобто все те, що впливає на життя і діяльність людини. Складовою частиною навколишнього середовища є природне середовище.

Природокористування - задоволення потреб суспільства в елементах природи. Може бути прямим і непрямим. Прямим називається безпосереднє використання природних ресурсів як джерел сировини, енергії і простору. Непрямим - використання природних ресурсів, як правило, без їх вилучення (наприклад, використання водних ресурсів для потреб гідроенергетики та водного транспорту і риборозведення, рекреаційне використан­ня територій тощо). Воно може бути загальним - для задово­лення життєво необхідних потреб людини, безоплатно, без закрі­плення за окремими особами і надання спеціальних дозволів; а також спеціальним - надання в користування, володіння або оренду природних регурсів на підставі спеціальних дозволів, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.

Сучасну екологію прийнято поділяти на факторіальну, попу­ляційну і біогеоценологію.

Факторіальна екологія досліджує сукупність екологічних факторів, які діють на ізольовану особину, і реакцію - відповідь особини на їх дію.

Популяційна екологія вивчає формування структури і дина­міки природних угруповань особин одного виду - популяцій. Вона досліджує коливання чисельності різних видів і встановлює при­чини цих коливань, окремі представники популяції не є предметом дослідження. Цей підхід грунтується на здатності популяції регулювати свою чисельність унаслідок впливу різних факторів навколишнього середовища. Вчення про популяції дало змогу перейти до вивчення більш складних угруповань - біогеоценозів. Біогеоценологія - наука про взаємовідносини між живими істотами, представниками рослинного і тваринного світу, що нале­жать до різних популяцій одного угруповання, а також між цими живими істотами і навколишнім природним середовищем.