Київ

2017

Міністерство освіти і науки України

Національний університет фізичного виховання і спорту України

Кафедра східних єдиноборств та силових видів спорту

Фізична культура і спорт країн Сходу в епоху середньовіччя

Реферат

Студентка факультету

спорту та менеджменту

групи 12ЄС3

Афанасьєва Дар’я

зміст

Особливості розвитку країн Сходу в середні віки 3

Періодизація історії середньовічного Сходу 3

Східні цивілізації 4

Фізична культура народів Азії в середні віки 5

Фізична культура і спорт в середньовічній Індії 5

Фізична культура і спорт у середньовічному Китаї 7

Фізична культура і спорт в середньовічній Японії 9

Фізична культура і спорт народів Бурятії 11

Висновок 13

Література 13

Особливості розвитку країн Сходу в середні віки

Термін «середні віки» вживається для позначення періоду історії країн Сходу перших сімнадцяти століть нової ери. Природним верхнім кордоном періоду прийнято вважати XVI - початок XVII ст., Коли Схід стає об’єктом європейської торгової та колоніальної експансії, який перервав характерний для азіатських і північноафриканських країн хід розвитку. Географічно Середньовічний Схід охоплює територію Північної Африки, Близького і Середнього Сходу, Центральної та Середньої Азії, Індії, Шрі-Ланки, Південно-східної Азії і Далекого Сходу.

Перехід до середньовіччя на Сході в одних випадках здійснювався на основі вже існуючих політичних утворень (наприклад, Візантія, Сасанідський Іран), в інших він супроводжувався соціальними потрясіннями, як це було в Китаї, і майже повсюдно процеси отримували прискорення завдяки участі в них «варварських» кочових племен. На історичній арені в цей період з’явилися і повиростали такі безвісні досі народи, як араби, тюрки-сельджуки, монголи. Народжувалися нові релігії і на їх основі виникали цивілізації.

Країни Сходу в середні століття були пов’язані з Європою. Носителькою традицій греко-римської культури залишалася Візантія. Арабське завоювання Іспанії і походи хрестоносців на Схід сприяли взаємодії культур. Однак для країн Південної Азії і Далекого Сходу знайомство з європейцями відбулося лише в XV–XVI ст.

Становлення середньовічних суспільств Сходу характеризувалося зростанням продуктивних сил — поширювалися залізні знаряддя, розширювалася штучне зрошення та вдосконалювалася іригаційна техніка, провідною тенденцією історичного процесу як на Сході, так і в Європі — було затвердження феодальних відносин. Різні ж підсумки розвитку на Сході та Заході до кінця XX ст. обумовлювалися меншим ступенем його динамізму.

Серед факторів, що обумовлюють «запізнювання» східних товариств, виділяються наступні:

• збереження поряд з феодальним укладом первісно-общинних і рабовласницьких відносин, що вкрай повільно розпадаються;

• стійкість общинних форм гуртожитку, що стримували диференціацію селянства;

• переважання державної власності і влади над приватним землеволодінням та приватної владою феодалів;

• неподільна влада феодалів над містом, послаблюються антифеодальні прагнення городян.

Періодизація історії середньовічного Сходу

З урахуванням цих особливостей і виходячи з уявлення про ступінь зрілості феодальних відносин в історії Сходу виділяють наступні етапи:

I–VI ст. н.е. — Перехідний період зародження феодалізму;

VII–Х ст. — Період ранньофеодальних відносин з властивим йому процесом натуралізації економіки й занепаду стародавніх міст;

XI–XII ст. — Домонгольський період, початок розквіту феодалізму, становлення станово-корпоративного устрою життя, культурний злет;

XIII ст. — Час монгольського завоювання, перервала розвиток феодального суспільства і звернулися деякі з них назад;

XIV–XVI ст. — Післямонгольський період, що характеризується уповільненням суспільного розвитку, консервацією деспотичної форми влади.

Східні цивілізації

Строкату картину являв собою Середньовічний Схід і в цивілізаційному відношенні, що також відрізняло його від Європи. Одні цивілізації на Сході виникли ще в давнину: буддійська і індуська — на півострові Індостан, даосько-конфуціанська — у Китаї. Інші народилися в середні століття: мусульманська цивілізація на Близькому і Середньому Сході, індо-мусульманська — в Індії, індуська і мусульманська — в країнах Південно-східної Азії, буддійська — в Японії і Південно-східній Азії, конфуціанська — в Японії і Кореї.