
- •Модуль з тп( описовий)
- •1.Поняття робочого часу та його види.
- •2.Правові ознаки нормального робочого часу
- •3.Скорочений робочий час: поняття, види, правове регулювання
- •4.Неповний робочий час
- •5.Надурочний робочий час
- •6. Режим робочого часу та його види
- •8.Спеціальний режим робочого дня.
- •2.Перерва для відпочинку і харчування: поняття та порядок її надання.
- •13. Правове регулювання вихідних днів
- •19. Поняття та гарантії права працівників на відпустку.
- •21.Поняття та види щорічної додаткової відпустки.
- •22. Додаткова відпустка за роботу у шкідливих і важких умовах праці.
- •23. Додаткова відпустка за особливий характер праці
- •24Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством України.
- •25. Порядок надання щорічних відпусток
- •26. Перенесення щорічної відпустки за ініціативою працівника, роботодавця та в інших випадках, передбачених Законом України «Про відпустки».
- •27. Порядок поділу щорічної відпустки на частини
- •28. Відкликання працівника з щорічної відпустки
- •29. Поняття, види та особливості додаткових відпусток у зв’язку з навчанням.
- •30. Творча відпустка: поняття, особливості та порядок надання.
- •43. Джерела коштів на оплату праці
- •44. Сфера державного регулювання оплати праці. Правові гарантії працівників на оплату праці
- •45. Мінімальна заробітна плата як державна гарантія оплати найманої праці
- •46. Порядок обчислення середньої заробітної плати
- •47. Індексація заробітної плати
- •48. Тарифна система оплати праці
27. Порядок поділу щорічної відпустки на частини
Закон передбачає право працівника використати щорічну відпустку повністю або частинами. Поділ щорічної відпустки на частини допускається на прохання працівника при наявності згоди роботодавця за умови, щоб основна безперервна її частина становила не менше 14 календарних днів.
28. Відкликання працівника з щорічної відпустки
Відкликати працівників зі щорічної відпустки допускається за законодавством лише у таких випадках:
1) для запобігання стихійному лиху, виробничій аварії і негайного усунення їх наслідків;
2) для запобігання нещасних випадків, простою, загибелі чи зіпсуття майна підприємства.
Відкликання працівника з відпустки, крім того, допускається за наявності згоди самого працівника. Закон також встановлює, що основна безперервна частина відпустки до відкликання має становити не менше 14 календарних днів.
Законом України «Про державну службу» передбачено особливі правила відкликання з відпустки державних службовців. Останні можуть бути відкликані за рішенням керівника державного органу незалежно від їх згоди.
Працівники митних органів за рішенням керівника цього органу можуть бути відкликані зі щорічної відпустки у виняткових випадках, коли подальше перебування службової особи у відпустці може негативно вплинути на нормальний хід роботи митниці. При цьому обов'язковою є згода самого працівника.
29. Поняття, види та особливості додаткових відпусток у зв’язку з навчанням.
Згідно із Законом України «Про освіту» працівники, що поєднують роботу з навчанням, користуються правом на додаткову відпустку за місцем роботи.
Працівникам, що здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, надається додаткова оплачувана відпустка на період складання випускних іспитів.
Окремо виділяються відпустки працівникам, які навчаються у вищих закладах освіти різних рівнів акредитації, згідно із Законом України «Про освіту».
Особам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки:
1) на період настановчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів;
2) на період складання державних іспитів у вищих закладах освіти незалежно від рівня акредитації — ЗО календарних днів;
3) на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам у вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації — чотири місяці.
Для працівників, які навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством встановлені інші правила надання відпусток у зв'язку з навчанням.
На час профспілкового навчання працівникам, які обрані до складу виборних профспілкових органів, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до шести календарних днів.
30. Творча відпустка: поняття, особливості та порядок надання.
Творчі відпустки надаються працівникам підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності за основним місцем їх роботи для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо (далі — наукова праця).
Ця творча відпустка надається на підставі заяви працівника та рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу про доцільність надання творчої відпустки.
Творча відпустка для написання підручника чи наукової праці тривалістю до трьох місяців надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою. Ця творча відпустка надається на підставі заяви працівника та довідки видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік.
Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.
Творчі відпустки надаються працівникам поряд з іншими відпустками, передбаченими законодавством, і оформлюються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації.
На час творчих відпусток за працівниками зберігається місце роботи (посада) та заробітна плата.
37) Законом України «Про відпустки» передбачено два види відпусток без збереження заробітної плати. На практиці вони більше відомі як «відпустки за власний рахунок». Отже, є відпустки, які надаються працівникам за їхнім бажанням в обов'язковому порядку внаслідок суб'єктивного права, що належить їм за законом; та відпустки без збереження заробітної плати, які надаються за погодженням сторін трудового договору, за сімейними обставинами.
Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку:
1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
2) чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, — тривалістю до 14 календарних днів;
3) матері або іншим особам, які здійснюють догляд за дитиною, у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет І типу, — не більше як до досягнення дитиною 16-річного віку;
4) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
5) особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, — тривалістю до 21 календарного дня щорічно;
6) пенсіонерам за віком та інвалідам III групи — тривалістю до ЗО календарних днів щорічно;
7) інвалідам І та II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно;
8) особам, які одружуються, — тривалістю до 10 календарних Днів;
9) працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер — тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних — тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;
10) працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, — тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ЗО календарних днів;
11) працівникам для завершення санаторно-курортного лікування — тривалістю, визначеною у медичному висновку;
12) працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, — тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;
13) працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, — тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;
14) сумісникам — на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;
15) ветеранам праці — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
16) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, — тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;
17) працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, — тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця знаходження навчального закладу та у зворотньому напрямку. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.
38) Статтею 26 ЗУ «Про відпустки» передбачено відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін. За сімейними обставинами та з інших причин працівникові може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. Тобто відпустку без збереження заробітної плати працівник може брати кілька разів протягом року (наприклад, взяти п'ять днів, потім сім, потім ще три), але загальна тривалість таких відпусток не може перевищувати 15 календарних днів.
Для одержання такої відпустки одного тільки бажання працівника замало – обов'язковою умовою тут є згода сторін. Працівник у заяві на ім'я роботодавця про надання зазначеної відпустки має зазначити сімейні обставини чи інші причини, що спричинили потребу в такій відпустці. Перелік цих причин законодавством не встановлено, оскільки поважність їх залежить від конкретних обставин в житті того чи іншого працівника. Тому рішення, надавати чи не надавати працівникові з тієї чи іншої причини зазначену відпустку, належить виключно до компетенції роботодавця.
39) Відповідно до ст. 21 Закону України «Про відпустки» за час щорічної відпустки, а також додаткових і творчих відпусток працівникам виплачується заробітна плата. Причому її виплата повинна бути здійснена не пізніше, ніж за 3 дні до початку відпустки.
Порядок обчислення заробітної плати за час відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів від 8 лютого 1995 року № 100).
Для цього береться заробітна плата за останні 12 місяців роботи, що передують місяцю, в якому працівник іде у відпустку. Якщо ж людина пропрацювала на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи (з першого числа місяця після оформлення на роботу і до першого числа місяця, в якому надається відпустка).
Період, протягом якого працівник з поважних причин не працював, але за ним не зберігалася заробітна плата, або зберігалася частково, виключається з розрахункового періоду.
При обчисленні середньої заробітної плати до її складу включаються:
- основна заробітна плата;
- доплати і надбавки;
- премії;
- винагорода за підсумками роботи і за вислугу років;
- виплати за час, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток (попередній відпустку, службові відрядження і т. п.);
- допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (лікарняні).
Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.
Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати в тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Для розрахунку розміру відпускних необхідно розділити сумарний заробіток за останні 12 місяців на кількість календарних днів року. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
Святкові і неробочі дні, які випадають на період відпустки, у розрахунок не приймаються і не оплачуються. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається. У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.
40) Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівнику за виконану ним роботу. Для заробітної плати як правової категорії характерними є певні ознаки. Передусім вона є винагородою за виконання працівником трудових обов'язків. Стаття 21 КЗпП України серед основних елементів змісту трудового договору містить обов'язок роботодавця виплачувати працівникові заробітну плату. Розмір її залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства
Заробітна плата — це така винагорода, розмір якої визначається за наперед встановленими нормами і розцінками. У трудовому договорі зазначається умова про систему заробітної плати працівника. Колективний договір або положення про оплату праці містять схеми посадових окладів і тарифні ставки для працівників. При цьому також встановлюються норми праці, які зобов'язаний виконувати працівник для того, щоб мати право на отримання заробітної плати у встановленому розмірі.
І нарешті, заробітна плата — це винагорода, що має гарантований характер. Гарантованість оплати праці випливає безпосередньо з Конституції України, яка у ст. 43 встановлює право кожного на заробітну плату не нижчу від визначеної законом. Це покладає на роботодавця обов'язок провести виплату відповідної суми заробітної плати, якщо працівником виконані необхідні умови. Заробітна плата повинна регулярно виплачуватися у строки, встановлені у колективному договорі. Розмір її не може бути нижчим за визначений законом мінімальний розмір оплати праці.
41) Структурно заробітна платня складається з трьох частин: основна, додаткова, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна платня — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок, а також посадових окладів.
Додаткова заробітна платня — це винагорода за працю понад установлені норми за трудові успіхи, за винахідливість і за особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, а також премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові Й матеріальні виплати, які не передбачені чинним законодавством або які виплачуються понад встановлені законодавством норми в силу ст. 91 КЗпП України.
42)Заохочувальні та компенсаційні виплати встановлюються у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премій за спеціальними системами і положеннями, це компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які непередбачені актами чинного законодавства або які виплачуються понад встановлені норми. До них належать: оплата простоїв не з вини працівника; надбавки і доплати, які не передбачені законодавством; винагорода за підсумками роботи за рік; одноразові заохочення; матеріальна допомога; суми наданих підприємством трудових і соціальних пільг; інші компенсаційні виплати.