3. Прогресивна м'язова релаксація (метод Джекобсона)

Метод запропонований лікарем Чикаго|Чікаго| Джекобсоном в 1922 р., тобто|цебто| за 10 років до того, як Шульц запропонував|уявляв| на суд медичної спільноти| свій метод, викладений їм в монографії «Аутогенне тренування — зосереджене саморозслаблення|» (Schultz|, 1932). Слід зазначити, що в 20—30-х роках ці методи не розділялися і розглядалися|розглядували| як варіанти «лікування за допомогою деконтрактації|».

Джекобсон виходив із загальновідомого факту, що емоційна| напруга|напруження| супроводжується|супроводжується| напругою|напруженням| поперечно-смугастих м'язів, а заспокоєння — їх релаксацією. Природно було припустити|, що розслаблення мускулатури повинне супроводжуватися|супроводжуватися| зниженням| нервово-м'язової напруги|напруження|.

Займаючись реєстрацією об'єктивних ознак емоцій, Дже­кобсон помітив, що різному типу|типу| емоційного|емоціонального| реагування| відповідає напруга|напруження| відповідної групи м'язів. Так, наприклад, депресивний стан|статок| супроводжується|супроводжується| напругою|напруженням| дихальної мускулатури; страх — спазмом м'язів артикуляції і фонації|.

На думку Джекобсона, знімаючи за допомогою довільного са­монавіювання| напруженість певної групи м'язів («дифе­ренційована| релаксація»), можна вибірково впливати на негативні| емоції.

Джекобсон вважав|гадав|, що кожна область мозку функціонує у зв'язку з периферичним нейромускулярним| апаратом, утворюючи церебронейромускулярне| коло|коло|. Довільна релаксація дозволяє впливати не лише|не тільки| на периферичну, але і на центральну частину|частку| цього кола|кола|.

Під релаксацією Джекобсон розумів не лише|не тільки| релаксацію м'язів, але і стан|статок|, протилежний до психічної активності

Техніка лікування.

Лікування починається з бесіди з|із| пацієнтами, в про­цесі| якої психотерапевт пояснює|тлумачить| механізми лікувальної дії| м'язової релаксації, підкреслює, що основною метою|ціллю| методу є досягнення довільного розслаблення попереч­но-смугастих| м'язів у спокої.

Умовно виділяють три етапи освоєння техніки прогресивної м'язової релаксації.

Перший етап. Хворий лягає на спину, згинає руки в ліктьових| суглобах і різко напружує м'язи рук, викликаючи|спричиняти| тим самим явне| відчуття м'язової напруги|напруження|. Потім руки розслабляються і вільно падають. Так повторюється кілька разів. При цьому потрібно зафіксувати увагу на відчутті м'язової напруги|напруження| і розслаблення.

Друга вправа — скорочення і розслаблення біцепсів. Скорочення і напруга|напруження| м'язів має бути спочатку максимально сильним, а потім все більше і більше слабким|слабим| (і навпаки). При цій вправі необхідно зафіксувати увагу на відчутті найбільш| слабкої|слабої| напруги|напруження| м'язів і повного|цілковитого| їх розслаблення.

Після|потім| цього клієнт вправляється в умінні напружувати і розслабляти м'язи згиначів| і розгиначів тулуба, шиї, плечового поясу, нарешті|урешті| м'язів обличчя|лиця|, очей, мови|язика|, гортані, що беруть участь в міміці і акті мови|промови|.

Другий етап (диференційована релаксація). Клієнту в по­ложенні| сидячи вчиться напружувати і розслабляти мускулатуру, що не бере участь в підтримці тіла у вертикальному положенні|становищі|; далі — розслабляти при письмі, читанні, розмові|промови| м'язи, що не беруть участь в цих актах.

Третій етап. Клієнту пропонується шляхом самоспостереження вс­тановити|, які групи м'язів у нього понад усе напружуються при різних негативних|заперечних| емоціях (страх, тривога, хвилювання|) або хворобливих|болючих| станах|статках| (болі в області серця, підвищення| артеріального тиску|тиснення| і т. п.). Потім за допомогою релакса­ції| локальної м'язової напруги|напруження| можна навчитися попереджати| або купірувати негативні|заперечні| емоції або хворобливі|болючі| про­яви|.

Вправи прогресивної м'язової релаксації по Джекобсону освоюються клієнтами зазвичай|звично| в групі з|із| 8—12 чоловік під керівництвом психотерапевта або |досвідченого|інструктора. Групові заняття проводяться 2—3 рази в тиждень. Крім того, сеанси самонавчання людина проводить самостійно 1—2 рази в день. Кожен сеанс продовжується|триває| від 30 хвилин|мінут| (індивідуальний) до 60 хвилин|мінут| (груповий). Весь курс навчання займає|позичає| від 3 до 6 місяців.