6. Диференціальна діагностика

Необхідно попередити про гіпердіагностику психопатії. Особливо часто помилково трактують як психопатії подібні до них психопатоподібні стани і початкові прояви шизофренії. Один із важливих диференціально-діа­гностичних критеріїв для відмежування психопатій по­лягає в тому, що на відміну від психопатій психопатоподібні стани мають етіологічною передумовою несприят­ливі екзогенні впливи: черепно-мозкові травми, інфекції, інтоксикації, що були у хворого в ранньому дитячому, шкільному віці чи пізніше. Поява психопатоподібних розладів співпадає в часі з екзогенною Шкідливістю. іншою важливою особливістю психопатоподібних станів є переважання в їх клінічній картині симптомів астенії, які особливо чітко виступають після афективних вибухів. Нерідко спостерігається зниження пам'яті, інтелекту.

Психопатологічні симптоми при психопатоподібних станах характеризуються стереотипністю (одноманітні­стю); афективно-моторне збудження тривале, що вказує на застійність (інертність) нервових процесів Психопа­тологічні стани супроводжують таксис характерні для них симптоми органічного ураження нервової системи, що виявляються в основному за допомогою параклінічних методів дослідження.

Психопатоподібна симптоматика при шизофренії по­єднується з наростанням млявості, емоційної холодності по відношенню до близьких людей, збідненням інтересів.

Тема: Основні методики самонавіювання

Питання:

1. Загалні положення самонавіювання;

2. Мимовільне самонавіювання (Метод Куе);

3. Прогресивна м’язева релаксація (Метод Джекобсона).

Компетенції:

Розуміти загальні положення самонавіювання, мимовільне самонавіювання (Метод Куе), прогресивну м’язеву релаксацію (Метод Джекобсона).

Література:

1. Клиническая психология. Хрестоматия. – СПб., 2000.

2. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. – М., 1999.

3. Общая психотерапия: Рук. для врачей. В.Т. Кондратенко, Д.И. Донской, С.А. Игумнов. – 5-е изд., исправленное – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2001. – 464 с.

4. Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник.- К.: Либідь, 1999.- 536 с.

5. Роджерс К. Консультирование и психотерапия. Новейшие подходы в области практической роботы. - М.: ЭКСМО-ПРЕС, 1999.- 421 с.

6. Малкин-Пых И.Г. Справочник практического психолога. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 784 с.

7. Психотерапия на практике. – СПб., 2000.

8. Тодд Дж., Богарт А.К. Основы клинической и консультативной психологии. – М., 2001.

1. Загальні|спільні| положення|становища|

Самонавіювання, так само як і навіювання, — категорія психологічна. Сюди в певному значенні можна віднести і такі поняття, як самовиховання, саморегуляція, самовплив і тому подібне.|тощо|

Існує багато визначень самонавіювання. Так, А. М. Свядощ (1982) під самонавіюванням розуміє «посилення впливу уявлень|подань| на вегетативні або психічні процеси, викликані|спричиняти| психічною активністю особи|лиця|, яка здійснює самонавіювання». М. Е. Бурно вважає|лічить|, що самонавіювання — це методика навіювання якихось думок, бажань, образів|зображень|, відчуттів, станів|статків| самому собі. А. С. Ромен під самонавіюванням розуміє «складний вольовий процес, що забезпечує цільове формування готовності організму до певної дії і при необхідності, — до його реалізації».

Механізми навіювання і самонавіювання вивчені ще недостатньо. Передбачається|припускається|, що в основі як навіювання, так і самонавіювання лежать ослаблені дії свідомого контролю, який здійснюється відносно сприйманої інформації. Якщо при навіюванні вогнище|осередок| концентрованого збудження в корі головного мозку виникає в результаті|внаслідок| дії зовнішніх подразників, то при самонавіюванні він може утворюватися внаслідок|внаслідок| пожвавлення|оживлення| і тренування внутрішніх асоціативних зв'язків.

Самонавіювання може бути мимовільним і довільним. Мимовільне самонавіювання зазвичай|звично| опосередковане додатковими, підсилюючими|посилювати| аутосугестію| чинниками|факторами| і несе в собі потужний|могутній| емоційний|емоціональний| заряд. Довільне самонавіювання можливе, якщо зосередити думки і увагу на якому-небудь одному уявленні|поданні|. Шляхом самонавіювання можна впливати не лише|не тільки| на психічні процеси, але і на деякі вісцеральні функції організму.

Самонавіювання, так само як і навіювання, можливо в стані неспання|статку| (метод Куе) або в стані|спроможний| аутогіпнотичного| трансу|транс-конфігурації| (метод Шульца).

Слід зазначити, що сам Шульц (Schultz|, 1932, 1960) розглядав|розглядував| розроблений ним метод аутогенного тренування як самонавіювання, що проводиться в стані саморозслаблення|, як «концентроване саморозслаблення|».

В даний час|нині| розроблена велика кількість психотерапевтичних методів, заснованих на самонавіюванні. У лікувальній практи­ці| частіше інших застосовуються методи Куе, Джекобсона, Шульца.