Тема: Основні психопатологічні синдроми

Розлади різних психічних функцій найчастіше проявляються в клініці не ізольовано, не у вигляді окремих симптомів, а у формі синдромів. Останні являють собою закономірне поєднан­ня симптомів, які зв'язані між собою і постійно спостерігаються разом.

Будь-який психопатологічний синдром, не будучи абсолютно специфічним для того чи іншого психічного захворювання, в той же час найчастіше визначається при психозах певного типу. Так, наприклад, синдроми порушеної свідомості найчастіше спостерігаються при екзогенних, судинних і соматичних психозах, а синдром органічного, недоумства — при захворюваннях з де­структивним характером процесу. Тому вивчення синдромів має велике значення для. вирішення питань діагностики і лікування психічнохворих.

Синдроми порушеної свідомості: оглушеність, аментивний, деліріозний, паморочний стан свідомості, онейроїдний синдром, синдром деперсоналізації і дереалізації. Найчастіше вони спостерігаються при екзогенних психозах.

1. Синдроми порушення сприйняття включають синестезії, метаморфопсії, ілюзії, галюцинації. Виділяють синдром галюцинозу, суть якого полягає в наявності багатьох тривало існую­чих галюцинацій.

Розрізняють:

а) вербальний галюциноз, який містить слухові словесні галюцинації, що безпосередньо стосу­ються самого хворого або якось інакше зв'язані з ним, причо­му поведінка й емоції хворого звичайно відповідають змістові галюцинацій, рідше на певному етапі з'являється критичне став­лення до них; синдром спостерігається переважно при алкоголь­них, а іноді й при інших екзогенних психозах;

б) зорові галюци­нації індиферентного змісту, які стереотипно повторюються; вони відмічаються рідше, переважно при органічних ураженнях мозку.

Синдроми розладу сприйняття виявляються найчастіше при порушенні свідомості, шизофренії, гострих і хронічних алко­гольних психозах та ін.

2. Синдроми порушення мислення. До них належать галюцинаторно-маячні синдроми.

Синдром гострого параноїду. Проявляється маячен­ням переслідування, одинокими слуховими галюцинація­ми, афектом тривоги, страху. Маячні ідеї мають за дже­рело факти реальної обстановки. Невірна інтерпретація навколишнього світу, афективна насиченість переживань відбиваються на поведінці хворого. Рятуючись від уяв­них переслідувачів, хворі кидаються тікати, звертаються до органів влади у пошуках порятунку. Синдром вини­кає гостро, частіше в умовах відриву від звичної обста­новки при втомі, вимушеному безсонні, вживанні алко­голю.

Параноїдний синдром. Характеризується поєднанням маячення переслідування, вербальних галюцинацій (час­то псевдогалюцинацій), симптомів психічного автома­тизму. Маячення чуттєве, має систематизо­ваний характер. У структурі параноїдного синдрому нерідко зустрічаються явища дереалізації, деперсоналі­зації, тривоги, депресії. Переважання афективних симптомів дозволяє виділити клінічні варіанти параноїдного синдрому: депресивно-параноїдний, тривожно-параноїд-ний та ін,

Відмічається цей синдром при багатьох психічних захворю­ваннях, найчастіше при шизофренії, пресенільному маячному психозі, сифілісі мозку, прогресивному паралічі, деяких формах судинних психозів, хронічному алкоголізмі.

Галюцинаторно-параноїдний синдром складніший і включає в себе галюцинації та маячні ідеї. Галюцинації переважно бу­вають слухові і зорові, рідше нюхові, смакові та ін. Вони можу|ь бути повними (справжніми) і неповними (галюциноїдами), звичайно без критичного ставлення до них, значно рідше — з критичним. Маячні ідеї різні за змістом (ідеї переслідування, стосунку, впливу, ревнощів, шкоди, величності тощо); частіше вони бувають несистематизовані, нерідко зв'язані з галюцина­ціями, але такого зв'язку може й не бути (наприклад, у хворих на шизофренію).

Галюцинаторно-маячний синдром може бути при багатьох психічних захворюваннях, найчастіше при шизофренії, атеро­склерозі головного мозку, пізніх посттравматичних психозах, хронічному алкоголізмі, сифілісі мозку та ін.

Паранойяльним синдромом (від грецького paranoja— безумство). Характеризується розвитком систематизова­ного маячення переслідування, ревнощів, винахідництва, реформаторства тощо. Зміст маячення часто включає реальні факти і події, що трактуються хворим непра­вильно. Хворі мають добру пам'ять, особливо на факти і події, що стосуються маячення і всіх перипетій, пов'я­заних зі спробами реалізації маячних ідей. При паранойяльному синдромі найчастіше зустрічаються постійне афективне напруження, наполегливість, підвищена актив­ність в усьому, що стосується здійснення задуманого, переоцінка своїх можливостей і здібностей, а також ін­ших якостей особистості. Галюцинації при цьому від­сутні. Порушень свідомості також не спостерігається.

Спостерігається паранойяльний синдром при паранойї, яка є патологічним розвитком особистості, менш чітко він виражений у осіб, що перенесли шизофренію, травму черепа, у епілептиків, хворих на церебральний атеро­склероз та ін. Окремі паранойяльні реакції можуть виникнути у здорових людей, а також у різних хворих під впливом психо-травматизуючої ситуації.

Галюцинаторно-параноїдний синдром (синдром Кандинського — Клерамбо, синдром психічного автоматиз­му). Він найскладніший за своєю структурою і включає маячення переслідування, впливу, психічні автоматизми, псевдогалюцинації.. Маячення чуттєве, політематичне, хворий, наприклад, стверджує, що невідомі люди впли­вають схованим десь апаратом на його думки, емоції, відчуття, настрій, поступки; діють гіпнозом — узнають думки, впливають на бажання, присипляють. Великою різноманітністю відрізняються явища психічного авто­матизму: думки виникають усупереч волі хворого, те­чуть безупинно, їх багато (ментизм), стають відомими стороннім людям (симптом відкритості). Характерним є також відчуженість власних психічних процесів — дум­ки, почуття, бажання, уявлення втрачають належність особистості: настрій зроблений, бажання, думки наве­дені, рухи здійснюються мимоволі, слова злітають з язи­ка без участі хворого. Голоси всередині голови, в груд­нині, в животі, часто неприємного змісту, імперативного характеру.

Синдром психічного автоматизму зустрічається в роз­горнутому вигляді при шизофренії. Окремі симптоми бу­вають і при інших психозах.

Коли у структурі синдрому є маячення переслідуван­ня, маячення впливу, психічні автоматизм (ідеаторні — вкладання думок, луна-думок, віднімання думок; сенестопатичні — вплив на відчуття; кінестетичні — вплив на дії: хтось змушує рухати кінцівками), то говорять про тотальний синдром оволодіння.

Коли ж хворий стверджує, що він сам є джерелом впливу на інших, може читати думки людей, викликати у них хороший настрій, направляти їхні думки, впливати на психічний стан, то це — інвертований синдром Кандинського — Клерамбо.

Парафренний синдром. Проявляється безглуздим маяченням, вербальними галюцинаціями чи псевдогалюцинаціями, помірними афективними розладами у вигляді легкої ейфорії, почуттям задоволення. Maячні ідеї різно­манітні, частіше фантастичного змісту з нахилом до систематизації. Хворі виказують ідеї величі, всесилля, стверджують зв'язки з жителями інших світів, керівни­ками держав, знаменитими людьми, голоси яких доно­сяться з космічного простору, з інших планет чи держав; через хворих передається вплив на долю Всесвіту, полі­тику держав, економічний розвиток тощо. Форми пара-френного синдрому розділяють залежно від переважан­ня в клініці тих чи інших порушень:

1) систематизована парафренія — коли в психічному стані переважають систематизовані маячні ідеї величі, могутності;

2) фан­тастична дорафренія — переважають маячні ідеї фан­тастичного змісту;

3) конфабуля горна парафренія — на передньому плані конфабуляції;

4) галюцинаторна па­рафренія — багато галюцинацій;

5) експансивна пара­френія — головним є експансивний афект, а інші парафренні порушення відходять на задній план.