3. Корсаковський синдром.

Нерідко у хворих спостерігається одночасна наявність різ­них типів порушення пам'яті. Одним з таких закономірних поєднань є амнестичний синдром (його вперше описав С. С. Корсаков) або Корсаковській синдром – для якого характерним є порушення здатності до запам'ятовування і відтворення, антероградна і, рідше, ретроградна амнезія в сукупності з несправжніми спогадами (псевдоремінісценціями і конфабуляціями). Даний вид порушень пам'яті часто поєднується з конфабуляціями (заповненням провалів в пам'яті неіснуючими подыями) відносно поточних подій і їх дезорієнтацією в місці і в часі. Хворі з такими порушеннями пам'яті не пам'ятають подій недавнього минулого, але фотографічно відтворюють ті події, які відбулися з ними багато років тому.

Часто корсаковський синдром може виявитися в неточності відтворення почутого і побаченого або в неточному орієнтуванні. При цьому іноді виникає помилкове відтворення, без грубих конфабуляцый: хворі помічають пропуски в своїй пам'яті і намагаються їх заповнити, придумуючи неіснуючий варіант подій. Порушення пам'яті на недавні події поєднуються з недостатнім орієнтуванням в оточуючому, реальні події можуть то виразно виступати в свідомості хворого, то химерно переплітатися з подіями, що не мали місця. Таким чином, неможливість відтворення інформації теперішнього моменту не дозволяє організувати майбутнє, порушується взаємозв'язок окремих періодів життя.

Особливу форму набувають розлади пам'яті при корсаковському синдромі, якщо вони розвиваються на фоні вираженої аспонтанності, тобто грубих порушень мотиваційної сфери у хворих з поразками лобово-базальних відділів мозку. Такі порушення пам'яті виявляються на фоні апатичного або ейфоричного стану.

При апатичному стані діяльність хворих позбавляється довільності, цілеспрямованості, а вони самі - вибору. Вони спонтанно перемикаються з одного виду діяльності на іншій. При ейфоричному стані спостерігаються разгальмованість, придуркувата поведінка і розлади критики.

4. Механізми порушення пам’яті.

Механізми різних порушень пам'яті ще достатньою мірою не вивчені. Протягом тривалого часу порушення пам'яті намагали­ся пояснити з позицій психоморфологічного напряму. Вважало­ся, що пам'ять є функцією лише певних ділянок мозку (за Гампером — corpora mammilaria).

Порушення пам'яті зв'язували з ураженням спеціальних центрів її в корі головного мозку (Клейст). В міру нагрома­дження клінічних і фізіологічних даних ці психоморфологічні по­гляди було відкинуто.

Експерименти свідчать про те, що утворення слідів пам'яті зв'язане з діяльністю всього мозку. Однак особливої ролі в про­цесах консолідації сліду (переходу його з фази короткочасної пам'яті у фазу довгочасної) ряд авторів надає певним структу­рам мозку (гіпокамп, склепіння, мамілярні тіла, таламічні ядра, поясна закрутка, яка функціонально включається в систему кола Папеца).

Для того, щоб умовнорефлекторні зв'язки відтворювалися з достатньою легкістю, необхідно, щоб збудження мало опти­мальну силу і залишало досить виражений слід. Це залежить від збудливості кіркових клітин і від сили подразника. В разі зниження кіркової реактивності утруднюється замикання нових і відтворення старих умовнорефлекторних зв'язків. Це має місце й при процесах старечого одряхління нервової тканини, різкому ослабленні кори під впливом різних чинників (травми, інтоксикації) і проявляється в гіпомнезії й амнезії. Порушення відтво­рення в цих випадках може бути також зумовлене виникненням негативної індукції в астенізованій корі, яка викликається са­мою спробою пригадування за поставленими хворому запитан­нями (Є. О. Попов).

Явища ретроградної амнезії, очевидно, зв'язані з малою стій­кістю свіжих слідів (у короткочасній пам'яті) до шкідливих впливів (церебральні травми, інфекції).

Псевдоремінісценції, що виникають у хворих на тлі амнезії, в ряді випадків, можливо, зв'язані з неповним гальмуванням (парадоксальною фазою), оскільки попередні спогади, слабкі сліди відтворюються з більшою сталістю й яскравістю, ніж сві­жіші враження.

Явища гіпермнезії, певно, зумовлені оживленням слідів, зв'я­заним з.генералізованим посиленням процесу збудження (мані­акальні'хворі) або із сприятливими умовами для реалізації слабких слідів, які можуть виникнути на тлі неповного гальму­вання (парадоксальна фаза).