2. Види порушення пам'яті.

Посилення пам'яті (гіпермнезія) — звичайно короткочасне посилення пам'яті на тлі хворобливих станів, а зрідка й у здо­рових людей. Воно проявляється в легкості відтворення мину­лих вражень, неможливої при звичайному стані психіки. При цьому відбувається лише посилення наочно-образної пам'яті, тоді як логічно-смислова пам'ять і процеси запам'ятовування можуть навіть слабшати. Спостерігається гіпермнезія у маніа­кальних хворих, при гарячкових станах під час інфекційних за­хворювань, у сновидіннях, а також у гіпнотичному стані і в хви­лини смертельної небезпеки.

Ослаблення пам'яті (гіпомнезія) проявляється насамперед у погіршенні вибірної репродукції, утрудненому відтворенні того, що потрібне в даний момент, у зниженні здатності відтворення окремих подій, деталей минулого (дати, цифри, імена). Звичай­но спостерігається на схилі віку, при атеросклерозі, іноді при виражених астенічних станах.

Амнезія — відсутність спогадів, випадіння з пам'яті подій певного відрізка часу. Амнезія може бути загальною, коли ви­падають з пам'яті всі події того чи іншого періоду. Більшість станів порушеної свідомості (кома, сопор, паморочні й аментивні стани) характеризуються тим, що весь період хворобливого ста­ну охоплюється наступною повною амнезією. Амнезія може бути й частковою, що охоплює лише деякі події або певні системи зв'язків. Так, наприклад, у хворого-поліглота після травми спостерігалося випадіння з пам'яті всіх слів однієї з іноземних мов, якими він володів.

Окремим видом часткової амнезії є афектогенна вибірна ам­незія, яка поширюється лише на події негативного емоційного забарвлення, тоді як інші події того ж періоду часу, нейтральні за емоційним забарвленням, зберігаються в пам'яті. Цей вид амнезії часто спостерігається при істерії.

У відношенні до початку захворювання розрізняють ретро­градну амнезію, при якій випадають з пам'яті події, що переду­вали захворюванню, і антероградну амнезію, яка поширюється на події, що мали місце після початку хвороби. Очевидно, у виникненні останньої велике значення має порушення запам'ято­вування і відтворення. Ретроградна амнезія може бути зв'язана з порушенням репродукції, яке нерідко має тимчасовий харак­тер. Іноді після травми черепа пам'ять на події, що передували захворюванню, пізніше може частково (рідше повністю) віднов­люватися. Можлива антероретроградна амнезія, яка являє со­бою поєднання обох описаних вище різновидів амнезії. Близька до антероградної так звана фіксаційна амнезія, що проявляється в неможливості запам'ятовування, відсутності пам'яті на поточні події. Поряд з порушеннями репродукції фіксаційна амнезія є однією з ознак корсаковського синдрому. Ретардованою нази­вають запізнілу амнезію; вона характеризується тим, що відразу після захворювання, яке супроводилося, наприклад, порушенням свідомості, хворий може розповісти про минулі переживання (галюцинації, почуття страху тощо), але надалі настає амнезія цих переживань.

За динамікою амнезії можна поділити на три групи: а) загальна про­гресуюча; б) стаціонарна; в) регресуюча.

Прогресуюча амнезія по­чинається з гіпомнезії, має безперервний перебіг і може закінчитись корсаковським синдромом (в першу чергу втрачаються спогади про події недавнього минулого, зникає менш систематизований і менш організований матеріал. Найкраще зберігаються в пам'яті події дитинства, юності, а також рухові навички, хода, манера трима­тися. Таким чином, утрата матеріалу пам'яті відбувається у зво­ротній послідовності до його нагромадження:

від недавнього до давно минулого, від індивідуального до загального (закон Рібо).

Цей вид амнезії спостерігається при старечому недоумстві, вираженому церебральному атеросклерозі.

Стаціонарна амнезія характеризується незмінним перебігом. Регресуюча амнезія поступово зменшується у своїй вираженості.

Парамнезії (омани пам'яті) — несправжні спогади. Сюди належать псевдоремінісценції — несправжні спогади реального змісту. Це — спогади про події, яких не було у відрізок часу, згадуваний хворим, але вони мали місце чи могли бути в мину­лому. Наприклад, хворий хірург, що перебуває кілька тижнів у лікарні, каже, що сьогодні вночі він оперував кількох тяжко­хворих.

До парамнезій належать псевдоремінісценції, конфабуляції і криптомнезії

Конфабуляції — спогади про події, яких не тільки не було», але й не могло бути в житті хворого, бо вони мають фантастич­ний зміст. Наприклад, хворий твердить, що він спускався в якесь підземелля, де лежали купи золота. Псевдоремінісценції, а іно­ді й конфабуляції нерідко заповнюють наявні у хворого прога­лини пам'яті.

Крім описаних вище, так званих мнестичних, конфабуляцій, які виникають на тлі порушень пам'яті (головним чином, амнезій), виділяють також онейричні конфабуляції, що спостеріга­ються при сновидних змінах свідомості; зміст їх може визнача­тися пережитим у делірії. Відомі також маячні конфабуляції, які поєднуються з фантастичним маяченням величності, що по­ширюється й на минуле.

До порушень пам'яті відносять розлади почуття знайомості. При них спостерігається симптом «уже баченого» (deja vu), коли те, що сприймає людина вперше, викликає в неї таке по­чуття, наче вона вже з цим зустрічалася. Симптом «ніколи не баченого» (jamais vu) полягає в тому, що раніше бачене і на­віть звичне здається незнайомим. Ці порушення звичайно короткочасні і можуть спостерігатися при епілепсії, шизофренії, іноді навіть у здорових в стані неповного сну або втоми.

Редуплікуюча парамнезія відмічається при амнестичних роз­ладах, зумовлених екзогенними органічними ураженнями, і про­являється в тому, що події, які відбуваються в даний момент, здаються такими, що вже відбулися раніше. Хворий вважає, що він уже був один або кілька разів в іншій, але такій же клініці, бачив іншого, але такого ж лікаря. На відміну від симптому «вже баченого» тут попереднє переживання було таке ж, як і теперішнє, але не те саме.

Криптомнезією називають таке порушення пам'яті, при яко­му побачене ввісні, прочитане, почуте здається пережитим насправді. Сюди належать і ті випадки, коли факти чи думки, запозичені в інших або вичитані з книжок, при згадці про них вважаються за свої власні. Такі помилки пам'яті слід відріз­няти від плагіату (свідомого привласнення чужих ідей).

Екмнезії— «життя в ми­нулому», коли з пам'яті випадають події кількох десятків років, а спога­ди далекої юності залишаються, і людина поводиться як у тому віці, спогади про який залишились.

Окремим видом розладів пам'яті є анекфорія — відтворення тих чи інших фактів при підказуванні.

Порушення мотиваційного компоненту пам'яті

Мотиваційний компонент є невід'ємним в будові і протіканні процесів пам'яті, його порушення особливо виявляються у хворих з ендогенними захворюваннями (шизофренією). У хворого порушується особове ставлення до навколишнього світу. Він запам'ятовує тільки те, що вважає потрібним і важливим. У хворих на шизофренію порушення мотиваційної сторони виражаються в запам'ятовуванні одягу, форми, кольори. Здорові люди запам'ятовують вигляд людини. Змінене ставлення до оточуючого і своїм можливостям призводить до розпаду структури психічної діяльності (А. Р. Лурія, З. Л. Рубинштейн і ін.). Дослідження показують, що у хворих з різними формами патології змінюється і закономірність відтворення завершених і незавершених дій. Так, у хворих на шизофренію, в психічному стані яких наголошувалася емоційна млявість і спотворення мотивів, не виникав ефект кращого відтворення незавершених дій. В нормі він рівний коефіцієнту 1,9; у хворих на шизофренію - 1,1. Навпаки, хворі з епілептичною хворобою, страждаючі гіпертрофічною ригідністю емоційних установок, продемонстрували переважання незавершених дій над завершеними (1,8). Ці дані доводять, що в порушеннях мнестичної діяльності знаходить своє віддзеркалення по-різному змінена структура мотиваційної сфери хворих.