
- •Тема №1. Предмет, задачі, методологічні основи патопсихології
- •Тема №2. Принципи побудови патопсихологічного дослідження.
- •1. Принципи патопсихологічного дослідження.
- •2. Патопсихологічний експеримент
- •4. Тести
- •5. Опитувальники
- •6. Проективні методики
- •Тема: Синдроми раннього дитячого аутизму
- •1. Клінічні прояви синдрому
- •2. Форми раннього дитячого аутизму.
- •3. Етіологія раннього дитячого аутизму
- •«Внутрішня картина хвороби» в патопсихології
- •Тема: Епілепсія.
- •1. Визначення епілепсій, її види і причини.
- •2. Пароксизмальні прояви епілепсії.
- •Психічні еквіваленти.
- •4. Зміни особистості при епілепсії
- •Епілептичним припадками Перша допомога при епілепсії.
- •Тема: Затримка психічного розвитку
- •Тема: Аутогенне тренування. Початковий етап.
- •1. Поза «кучера»
- •§ 20. Аутогенна модифікація
- •§ 21. Вищий ступінь аутогенного тренування
- •§ 22. Аутогенне тренування і музика
- •§ 23 Аутогенне тренування в повсякденному житті
- •Тема: Порушення особистості
- •1. Порушення особистості.
- •2. Формування патологічних потреб і мотивів.
- •3. Порушення смислоутворення.
- •4. Порушення підконтрольності поведінки
- •5. Аномалії характеру і акцентуації індивідуально-психологічних властивостей особистість.
- •6. Взаємозв'язок особистісної акцентуації з відхиленнями поведінки
- •Тема: Способи подолання стресу
- •Неефективні та ефективні способи подолання стресу
- •Успішні способи подолання стресу
- •Активний вплив на проблему
- •3. Зміна погляду на проблему
- •Прийняття проблеми і зменшення фізичного ефекту стресу
- •В основу першої класифікації закладена природа антистресового впливу: психологічна, фізіологічна, біохімічна та фізична:
- •2. Друга класифікація методів нейтралізації стресу побудована в залежності від способу застосування антистресового впливу:
- •5. Комплексні способи подолання стресу
- •Порушення вольової (ефекторної) діяльності
- •Порушення цілеспрямованої діяльності
- •Воля и ее нарушения
- •Порушення емоцій (почувань)
- •Порушення емоцій.
- •3. Синдроми емоційних порушень
- •Тема: Порушення мислення.
- •Природа мислення.
- •1.1 Форми мислення
- •2. Продуктивні розлади мислення.
- •Формальні порушення мислення.
- •Тема: Порушення мовлення
- •Розвиток мовлення
- •2. Порушення мовлення
- •Тема: Порушення пам'яті
- •1. Визначення пам’яті, процеси і види пам’яті.
- •2. Види порушення пам'яті.
- •3. Корсаковський синдром.
- •4. Механізми порушення пам’яті.
- •Тема: Порушення свідомості. Типи і синдроми порушеної свідомості.
- •Тема: Основні психопатологічні синдроми
- •3. Синдроми емоційних порушень
- •4. Синдроми розладів пам’яті
- •5. Синдроми порушень моторної сфери
- •6. Психоорганічні синдроми
- •7. Невротичні синдроми
- •Тема: Порушення сприйняття
- •Порушення сприйняття
- •Синдром Кандинського-Клерамбо (синдром психічного автоматизму).
- •Увага та її порушення.
- •Психологічна травма та посттравматичні стресові розлади (птср)
- •Тема: Психопатії як патохарактерологічний розвиток особистості.
- •1. Визначення і класифікація психопатій.
- •2. Етіологія і патогенез психопатій.
- •3. Патопсихологічні види психопатій експлозивна форма психопатії
- •Астенічна форма психопатії
- •Психастенічна форма психопатії
- •Істерична форма психопатії
- •Паранойяльна форма психопатії
- •Перверзна форма психопатії
- •4. Сомато-неврологічні прояви психопатій
- •5. Динаміка і діагностика психопатій.
- •6. Диференціальна діагностика
- •Тема: Основні методики самонавіювання
- •Загальні|спільні| положення|становища|
- •Довільне самонавіювання (метод Куе)
- •Прогресивна м'язова релаксація (метод Джекобсона)
Тема: Порушення пам'яті
1. Визначення пам’яті, процеси і види пам’яті.
Пам'ять — це здатність до збереження і наступного відтворення минулого досвіду. Пам'ять має величезне значення в житті і діяльності людини. Завдяки пам'яті відбувається нагромадження досвіду, внаслідок чого зміст свідомості людини не обмежується сприйняттями і переживаннями теперішнього, а й включає в себе минулий досвід, утворюючи синтез того і другого. І. М. Сєченов вважав пам'ять «основною умовою психічного життя», «наріжним каменем психічного розвитку».
Фізіологічною основою пам'яті є умовні рефлекси, оскільки запам'ятовування звичайно зводиться до утворення нового умовно-рефлекторного зв'язку. За І. П. Павловим, процес збудження і виниклі умовнорефлекторні зв'язки лишають більш або менш тривалий слід, який може оживлятися під впливом подразників.
Тепер висловлюють припущення, що процес утворення слідів пам'яті є двофазним. Першу фазу становлять функціональні зміни тимчасового характеру. До них належать зміни збудливості, виникнення ревербераційних кругів із замкнутих систем нейронів, по яких збудження циркулює деякий час і після припинення дії подразника (кільце Лоренто де Но). Це так звана короткочасна пам'ять.
Другу фазу утворюють процеси, в основі яких лежать стійкі зміни, що забезпечують тривалу фіксацію слідів. Можливо, довгочасна пам'ять є наслідком структурних або фізико-хімічних змін у синапсах. На можливість того, що фіксація слідів є функцією «розділювальної мембрани» між нейронами, тобто функцією синапсів, указував І. П. Павлов. Вважають також, що утворення слідів пам'яті зумовлене зміною складу рибонуклеїнових кислот у нейронах під впливом нервових імпульсів.
Такий поділ пам'яті на короткочасну і тривалу спирається на клінічний досвід (ретроградна амнезія при травмах, токсичних ураженнях охоплює лише події, що передували захворюванню) і експериментальні дані. Звичайно нові рефлекторні зв'язки значно менш стійкі до впливу різних патогенних чинників, ніж старі.
Поряд з важливістю проблеми утворення слідів для теорії пам'яті не менш важливим є й з'ясування того, які чинники утруднюють або сприяють виявленню (зчитуванню) слідів. Нерідко одні й ті самі сліди по-різному проявляються в різних умовах і, особливо, залежно від стану основних нервових процесів (наприклад, посилення здатності до репродукції в стані гіпнозу, утруднена репродукція в стані стомлення), а також від структури фіксованих зв'язків. Особливе ускладнення структури пам'яті зв'язане з діяльністю другої сигнальної системи, з її узагальнюючими сигналами.
Через другу сигнальну систему, яка є, за І. П. Павловим, «вищим регулятором поведінки» у людини, відбувається відбір матеріалу для фіксації і організація його для найкращого відтворення. Відомо, що у людини набувають великого значення різної складності способи опосередкованого запам'ятовування, різні мнемотехнічні прийоми, з допомогою яких людина може навіть до певних меж свідомо компенсувати недостатність свого безпосереднього запам'ятовування, первинних фізіологічних механізмів слідоутворення.
Процесами пам'яті є:
1) фіксація – здатність запам'ятовувати нові враження, в основі яких лежить можливість утворення нових тимчасових зв'язків;
2) ретенція – здатність зберігати сприйняте;
3) репродукція – відтворення збереженого в пам'яті, включення нагромадженої інформації в сферу свідомості.
Близьким до відтворення є впізнавання того, що сприймалося раніше. Звичайно при цьому відбувається звіряння діючого подразника з його збереженим образом.
Серед різноманітних індивідуальних відмінностей пам'яті можна виділити деякі типи її залежно від співвідношення сигнальних систем.
Розрізняють наочно-образну пам'ять, яка оперує уявленнями (безпосередніми зоровими, слуховими, нюховими та іншими образами), і словесно-логічну, яка оперує поняттями. Хоча людині властиві обидві форми пам'яті, однак словесно-логічний тип є вищим типом, який у процесі розвитку людини набуває дедалі більшої керівної ролі. Оживлення слідів звичайно настає під впливом різних подразників, підлягаючи законам асоціації. В основі механічної пам'яті лежать випадкові, одиничні неузагальнені зв'язки. Смислова пам'ять грунтується на узагальненнях і систематизованих зв'язках, які встановлюються активно при осмисленому запам'ятовуванні.
Розрізняють зоровий, слуховий, руховий і комбінований типи пам'яті. Індивідуальні відмінності пам'яті є природженими, але їх розвиток безпосередньо залежить від характеру діяльності людини і вправляння (тренування) його аналізаторів. Описують так звану професійну пам'ять: багато художників мають високорозвинуту зорову пам'ять, у композиторів, музикантів нерідко розвинута слухова пам'ять і т. д. У деяких хворих з органічними ураженнями центральної нервової системи і вираженими інтелектуальними порушеннями професійна пам'ять зберігається.
Є також вікові особливості пам'яті: у дітей переважає наочно-образна і почасти механічна пам'ять, пізніше, в міру нагромадження життєвого досвіду, дедалі більшого значення набуває смислова пам'ять.
Забування в певних межах є фізіологічним явищем. Забувається насамперед те, що не має для людини життєво важливого значення. На обсяг і міцність запам'ятовування впливає багато чинників. Велике значення має зміст матеріалу, який запам’ятовується (змістовний матеріал запам'ятовується і зберігається довше, ніж беззмістовний), можливість повторення. Важливу роль відіграє також стан уваги (зосередженість), емоційне ставлення до того, що запам'ятовується (жвавий інтерес чи байдужість).
Диференціювати враження тієї чи іншої функції пам'яті досить важко, бо оцінка стану пам'яті звичайно визначається за репродукцією. Відсутність здатності запам'ятовування спостерігається при втраті свідомості, а зниження цієї здатності відмічається при органічних ураженнях мозку, оглушеності після різних видів коми, сопору, при травмах, інтоксикаціях. Розлади репродукції нерідко важко відрізнити від уражень ретенції, тобто знищення слідів пам'яті. Грубі деструктивні процеси можуть викликати ураження ретенції (руйнування зв'язків). Розлади репродукції належать до найчастіших порушень пам'яті. Звичайно вони оборотні й особливо легко проявляються під час хвилювання і втоми, коли людина не може пригадати потрібні їй дані. Такі швидкоминущі порушення репродукції можуть спостерігатися й у практично здорових людей. Звичайно вони зумовлені динамічними змінами стану основних нервових процесів (негативною індукцією, позамежним гальмуванням).