2. Продуктивні розлади мислення.

Розлади мислення бувають формальними і продуктивними. Фор­мальні розлади мислення можна диференціювати за темпом, логічною стрункістю і цілеспрямованістю.

Серед продуктивних розладів мислення у клініці виділяють такі фор­ми: маячення, надцінні ідеї, резонерство, паралогічне мислення, сповільнене, в'язке, прискорене мислення.

• Маячення — це помилкові, неправдиві твердження, що не відповіда­ють реальній дійсності, виникають на хворобливій основі і не піддаються корекції.

Критерій практики для встановлення істинності, правильності тверджень при маяченні не має значення, хворі його повністю ігнорують. І. П. Павлов визначав маячення як «викривлене відношення думки до середовища». Наявність маячних ідей свідчить про глибокі психічні розлади, до речі, не тільки в сфері мислення. При цьому порушуються й інші психічні функції, зокрема, афективна і вольова. Від інших неправдивих думок, пере­конань, що базуються на неправильному вихованні, маячні ідеї відрізняються тим, що вони є симптомом психічного захворювання і підпадають під зако­номірності перебігу патологічного процесу.

За своїм змістом маячні ідеї бувають найрізноманітнішими, їх су­купність має назву маячення. Виділяють маячення значення, відношен­ня, переслідування, збитків, самоприниження, ревнощів, величі, впли­ву, підстроєності, інтерметаморфози та ін. Хворі стверджують, що багато з того, що діється довкола, має для них особливий зміст і особливе значення. Наприклад, зустрічний чоловік зняв бриля і оглянув його верх, а хворий це сприймає як те, що його власне головне вбрання заражене радіоактивними речовинами. Або вранці повз вікна проїхала машина з написом «Хліб», а для хворого це означає, що в цьому році буде неврожай і голод. Подібних прикладів маячних ідей значення можна навести безліч. Часто в психіатричній практиці трапляються маячення відношен­ня. Хворий уявляє, що розмови пасажирів у транспорті мають відно­шення до нього, випадкові жести зустрічного міліціонера вказують на­прямок, куди хворому треба тікати, та ін. Хворі з ідеями переслідування стверджують, що їх переслідують з наміром покарати, вбити, що вони є об'єктом стеження органів міліції, СБУ, рекетирів тощо. Проте найчас­тіше хворі стверджують, що існує група невідомих осіб, які діють секретними і часто магічними способами. Тут ідеї переслідування форму­ють маячення фізичного впливу, коли хворий впевнений, що перебуває під впливом апаратів, гіпнозу, космічних променів, радіаційно-проме­невих приладів. Ці прилади нібито вмонтовані в стіни, стелю, телевізор, радіоприймач або у внутрішні органи хворого, в зуби тощо. До цього виду маячення близьке за змістом маячення гіпнотичного впливу, коли хворі впевнені, що на них навіюють гіпноз, який керує їхніми діями, думками, викликає різні почуття, бажання, потяги.

Маячні ідеї збитків—пограбування, крадіжки— найчастіше виникають при психічних захворюваннях у людей похилого віку. Хворі стверджують, що в них украдено різні речі, взуття, гроші. Вони їх шукають звинувачують сусідів, часто перевіряють свої речі, ховають їх, скаржаться в міліцію на уявних злодіїв.

Маячні ідеї самозвинувачення за своїм змістом бувають різними.

Хворі звинувачують себе у нездійснених правопорушеннях, зараженні інших людей невиліковними хворобами, створенні страшних соціальних і природних катаклізмів. Хворі з маячними ідеями самоприниження принижують свої фізичні, моральні, інтелектуальні та інші якості.

Зустрічається також різновид маячення, що має безпосереднє відно­шення до стану внутрішніх органів хворого. Такі ідеї — хвороби внутрішніх органів, неповноцінності всього органу чи окремих його частин, смерті організму чи органів — одержали назву іпохондричних. Іпохондричне маячення теж буває різним за змістом. Хворі стверджують, що не мають шлунка, їжа кудись «провалюється», і тому у них немає випорожнень, їхні внутрішні органи давно згнили, немає дихання, пульсу: залишилась мертва шкіра (нігілістичне маячення); виказують ідеї ураження сифілісом, СНІДом та іншими тяжкими недугами, призначають дату своєї смерті. До різновидів іпохондричного маячення відносяться також ідеї дисморфофобії — зміни форми і величини тіла, частіше — обличчя. При іпохондричному маяченні хворі не допускають навіть можливості помилкового твердження. Вони впевнені в тому, що у них змінюється обличчя, зменшуються розміри статевих органів, мимовільно відходять гази. Описаний випадок, коли хворий був впевнений у тому, що у нього росте ніс; він його вимірював щодня, а потім відрізав.

Особливість іпохондричного маячення полягає в тому, що фоном для формування цих ідей є знижений або тривожний настрій.

Головна тема у маяченні ревнощів—це подружня невірність. Хворий переконаний у тому, що дружина зраджує його, він слідкує за нею, звинува­чує в таємних зустрічах з коханцями, шукає доказів цього: сліди поцілунків, плями на білизні, записки, трамвайні квитки. Не маючи «доказів», такий хворий вимагає від дружини зізнання в зраді, жорстоко знущаючись над нею. Цей вид маячення є одним із найбільш суспільне небезпечних.

Інші маячні ідеї, а саме: величі, могутності, багатства, винахідництва, відкриття, високого походження — виникають на фоні підвищеного на­строю, самовдоволення. Маячення величі найчастіше буває при органіч­них ураженнях головного мозку з порушенням пам'яті та інтелекту, через що маячні ідеї мають безглуздий характер. Є правило: чим нижчий інте­лект, тим безглуздіше маячення. Один із хворих з прогресуючим паралічем запевняв, що він флотоводець світу, командує усіма збройними силами зем­ної кулі, володар Всесвіту, піднімає сонце вранці й опускає його ввечері і може залишити людство без світла. Таким же безглуздим буває і маячення багатства—у хворого зібране все золото світу, він має тисячі вагонів кош­товностей, дарує мільйони випадковим знайомим і т. ін.

Маячення винахідництва і відкриття близькі за змістом. Хворі «ви­находять» різні машини, апарати, прилади, роблять «відкриття» в науці, техніці, різні «проекти» надсилають у науково-дослідні інститути, в Академію наук. При маяченні високого походження хворі впевнені, що їхні батьки — відомі в країні політичні діячі, вчені, актори, які при­ховують свої родинні зв'язки з хворим в ім'я якихось державних інте­ресів, військової таємниці.

Отже, маячення має такі властивості: 1) воно завжди є ознакою хво­роби; 2) не коригується, спроби коригувати тільки посилюють маячення; 3) в ньому присутня паралогічність — «крива логіка»; 4) виникає при ясній свідомості; 5) маячні ідеї міцно пов'язані з особистістю; 6) вини­кають при достатньому інтелекті.

За механізмом виникнення маячення буває первинним і вторинним. Первинне маячення виникає власне з розладів мислення, а вторинне— з розладів в інших сферах (настрою, сприйняття). Крім цього, виділя­ють такі два різновиди маячення.

1. Маячення чуттєве, образне, яке звернене до чуттєвих уявлень і образів, фантазії. Цим пояснюється наявність при чуттєвому маяченні емоційних розладів — страху, тривоги, моторного збудження і навіть галюцинацій. Наприклад, у хворого на вулиці спитали, котра година.

Він зрозумів, що це тільки привід його затримати. Через кілька хвилин його «здогад» підтвердився, бо інший чоловік сунув руку в кишеню, де був «револьвер». Тут же почувся «голос», щоб хворий тікав. Він зробив висновок, що ця сцена була підготовлена його колишньою дружиною, щоб заволодіти його житлом. Для чуттєвого маячення характерною є фрагментарність, раптовість виникнення, наглядність, конкретність.

2. Маячення систематизоване, інтерпретативне, словесне. Невірні міркування підкріплюються доказами із практики реально існуючим відносин, але їх вибір односторонній, протилежні аргументи не визна­ються. Маячна система має певну стрункість у доборі фактів, обґрунту, ванні тверджень, суб'єктивну логіку. Систематизоване маячення є віднос­но автономним до інших психічних процесів, хворі деякий час зберігають професійну працездатність, не потрапляють у поле зору психіатрів, мої жуть переконати в правильності своїх ідей родичів чи приятелів, котрі потім теж можуть включитися в боротьбу за реалізацію цих ідей. Систе­матизовані маячні ідеї буває дуже важко розпізнати. Особливо це сто­сується паранояльного маячення, що виникає з надцінних ідей і мас в своїй фабулі реальні факти, пов'язані в патологічну систему тлумачення, коли на базі правдивих явищ робиться маячний висновок (в одній із ланок логічного ланцюга виникає похибка, і далі діють закони «кривої логіки»).

При зворотному розвитку маячення спочатку втрачається акту­альність маячних ідей і, відповідно, пошуків шляхів до їх реалізації, а далі маячні ідеї зникають, до них з'являється критичне ставлення. Проте нерідко спостерігається так зване резидуальне маячення, коли хворий після приступу гострого психозу в даний час не має маячення, але впев­нений, що його переживання в психотичний період були реальними і частково переносить їх у нинішню ситуацію.

• Надцінні ідеї виникають як патологічне перетворення природної реакції на реальні події — це помилкові міркування, що виникають на реальній основі, але переоцінені щодо їхньої значимості. Вони посідають у свідо­мості і діяльності людини незаслужено велике місце. Надцінні ідеї супро­воджуються високою емоційною напругою і визначають напрямок інших психічних процесів і поведінки. Саме інтенсивність емоційного тону про­цесу мислення є основною причиною переоцінки значення цих ідей. Зміст надцінної ідеї складає впевненість хворого, наприклад, у несправедливому ставленні до нього, ущемленні його інтересів, подружній невірності, у на­явності соматичних захворювань, у своїх особливих заслугах, високих здіб­ностях, винахідливості і т. ін. Звідси і назви надцінних ідей: ставлення, ревнощів, винахідливості, реформаторства. Надцінні ідеї можна скоригувати за допомогою зовнішнього впливу з часом вони самі згасають.

• Невідчепні (нав'язливі) ідеї — це думки, які з'являються у хворого незалежно від його волі і утримуються всупереч його бажанню. Хворий ставиться до них критично і бореться з ними. Найчастіше нав'язливі ідеї проявляються такими станами: невідчепне мудрування, невідчепне рахування, невідчепні спогади, невідчепний страх, невідчепні сумніви, невідчепні потяги та ін.

Відомо кілька форм нав'язливих станів. Значну гру­пу серед них складають фобії:

• агорафобія — страх перед широким простором,

• клаустрофобія — боязнь закритих приміщень. Іноді виникає боязнь чужого погляду, боязнь почервоніти.

До нав'язливих станів належать також хво­робливий сумнів, коли хворі весь час перевіряють свої вчинки (кілька разів перевіряють, чи замкнули вони квартиру, виходячи з дому, і часто повертаються, щоб упевнитися в цьому). У випадку хворобливого мудруван­ня хворий ставить безглузді запитання, наприклад, чому стіл має чотири ніжки, а не вісім.

Особливі зміни мислення особистості відбуваються при маніях. Хворі перебувають у стані нав'язливої по­треби рахувати, згадувати прізвища. Якщо вони опираються цій потребі, то в них псується настрій, вони не в змозі виконувати свої професійні обов'язки.

У психіатричній клініці часто у хворих спостеріга­ється порушення здатності висловлювати правильні суд­ження, їхні умовиводи випливають не із суджень, на яких вони грунтуються. Цей розлад називають парало­гічним мисленням. Наприклад, на запитання: «Яка си­ла піднімає літак у повітря?» — хворий відповідає: «Лі­так летить тому, що пасажирів чекають їхні родичі».

При символічному мисленні одне поняття стає симво­лом .іншого, іноді на підставі випадкових, другорядних ознак. Це порушення є найхарактернішим для шизофренії. Хвора заявила, що вона спить нескінченність, тобто 8 годин. Цифра 8, розміще­на горизонтально, означає нескінченність.

Деталізація — патологічна ґрунтовність — порушення мислення, яке полягає в тому, що хворий не може виділити го­ловне, істотне. В процесі розмови хворий наводить дуже багато другорядних деталей, подробиць, які заступають основне, хоч воно й не випускається з уваги. Спостерігається переважно при епілепсії.