62. Сфери життєдіяльності сусп.

1.економічна: економічний простір, діяльність інститутів управління економікою, спосіб вироб матеріальних благ

2.соціальна: класи, страти, стани, соці-демограф групи

3.політична:держава, політ партії, проф союзи, сусп організації.

4.духовна:духовна культура, духовне спілкування, духовне виробництво, духовні цінності.

Економічна сфера сусп – охоплює процеси мат виробництва, розподілу, обміну, споживання мат благ, продуктивні сили та вироб відносини.

Соці сфера – система внутрішньої будовисуспільства, що грунтується на поділі праці, власності на засоби виробництва т анац ознаки.

Політична сфера – сукупність соц інститутів та організ, що виражають інтереси соц груп і здійсн.управління сусп.

Духовна – містить духовне вироб форм індивід та сусп свідомості, способи створення й використання духовних цінностей та форми комунікації між людьми.

64.Проблема суспільства в філософії

Суспільство – виокремлена з природи частина мат світу, історично змінна форма життєдіяльності й спілкування людей.

Існує два боки сусп: 1)обєктивний – те, що існує незалежно від свідомості та волі людей (умови життя, потреби людей, стан мат вироб) 2)субєктивний – свідомість, воля людей, їх ставлення до сусп, прагнення, погляди.

Філософіське уявлення про сусп розпочинається з аналізу головних сфер сусп життя, гармонійна взаємодія між ними забезпечує цілісність сусп, і навпаки, дисгармонія між ними призводить до перманентної кризи, в межах якої розвиток сусп зупиняється або стає взагалі неможливий. Існують сфери життя:

1.економічна: економічний простір, діяльність інститутів управління економікою, спосіб вироб матеріальних благ

2.соціальна: класи, страти, стани, соці-демограф групи

3.політична:держава, політ партії, проф союзи, сусп організації.

4.духовна:духовна культура, духовне спілкування, духовне виробництво, духовні цінності.

65. Структура і функції наукової теорії. Закон як її засадовий елемент.

Найголовнішою формою пізнання є теорія – система узагальнених знань, наукових ідей, законів і принципів, що віддзеркалюють діяльність людей.

Є три типи наукових теорій:

1)емпіричні або описові (узагальнення емпіричних фатків)

2)математизовані (відтворення мат моделей)

3) дедуктивні ( спеціальні формально-логічні мови).

Дедуктивні поділяються на аксіоматичні (очевидні аксіоми), конструктивні (створення абстрактних обєктів) гіпотетичні (інтуїтивні чинники, неопераційні визанчення).

Структура теорія:

1)вихідні положення – фундаментальні поняття, принципи, азкони, аксіоми, філософські категорії

2)ідеалізований обєкт теорії

3)логіка та методологія, що лежить в основі побудови теорії

4)сукупність законів і тверджень, що є засадовими теорії.

Закон – обєктивний, суттєвий, необхідний, стійкий, загальний зв'язок матеріальних та духовних явищ, що визначає характер і спрямованість руху.

66.Закони діалектики

Закони охоплюють всі сфери дійсності. Розкривають першоджерела руху, механізму переходу від старого до нового, звязки старого з новим.

Закон єдності та боротьби протидежностей – визначає внутрішнє джерело руху та розвитку в природі, суспільстві, пізнанні, всі явища, предмети і процеси обєективного світу містять протилежні сторони, взаємодія між якими (діалектична суперечність) є причиною руху та розвитку.

Закон заперечення заперечення – визначає поступальний характер розвитку, який здійснюється прогресивно та спіралеподібно, через заперечення старої якості новою із збереженням найхарактернішого та сутнічного й відносним повторенням на вищому рівні.

Закон переходу кількісних змін в якісні – закон розвитку явищ обєктивної дійсності, який відображає взаємозвязок кількісних і якісних боків предмету, явищ, зумовленість якісних змін кількісними, завдяки чому безперервне нагромадження кількінсих змін, що порушують міру або певну якість, викликає якісні зміни, що визначає характер подальших якісних змін.