59.Теоретизація та діалектизація науки.

60. Діяльність як спосіб існування соціального

Суспільство – виокремлена з природи частина мат світу, історично змінна форма життєдіяльності й спілкування людей. Поль Анрі Гольбах висловив думку про те, що сутність природи полягає в тому, щоб діяти, Г.Фіхте додав, що діяти слід для того, щоб існувати.

Діяльність є основним способом становлення і розвитку людського суспільства, цивілізації та культури, основою самоорганізації та самоуправління еконмоічною, соціальною, політичною та духовною сферами життя, джерелом і причиною виникнення та функціонування сусп законів.

Філософія Нового часу акцентує увагу на діяльності людини. Тільки активна, діяльна людина, тобто та, яка володіє знаннями і науковим методом, може панувати над силами природи.

Гегель вважав, що діяльність та її продукти є «суть духу». Діяльність – діалектичний проуес пізнання предметного світу, практика, повязана зі створенням людиною життєво необх умов існування, ітсоричний процес, розвиток культури.

Матеріаліст теорія сусп розвитку Маркса: діяльність грунтується на матеріальному виробництві, пояснює суттєву відмінність людини від тварини і способи її життя. На основі діяльності форм ставлення до природи.

Предметом діяльності є світ, частиною якого є людина.

Умови діяльності: 1) рух, розвиток, діалектика матеріального світу, 2)нерозривний зв'язок, взаємозалежність активності та її системна організація, 3) ускладнення форм і рівнів матеріальних систем, форм і способів їх активності, 4)безпосередньою умовою виникнення діяльності є біологічна організація природи, рефлекторна поведінка тваринного світу.

Причини виникнення і розвитку діяльності:

1.мат практична взаємодія людини і рпироди

2.виникнення та розвиток свіодомості

3.розвиток активного перетворювального ставлення людини до природи

4.виникнення системи матеріального вироб, еконмоічних і сусп-іст відносин

5.створення матеріальної та духовної культури

6.необхідність засвоєння культурно-історичного досвіду людини.

7.виникнення соц інститутів

Структура діяльності:

субєкт –особа, соціальна група, суспільство, які здійснюють практичну або пізнавальну діяльність на основі необхідності цілей, потреб.

Обєкт – предмет, напрям люд діяльності – джерело пізнав та практичної діляьності.

За типами: матеріальна та духовна діяльність.

61.Проблема історичного процесу в філософії

Іст процес – це процес розвитку всіх сусп відносин і явищ, в яких перебуває людина.

Основні погляди на іст процес: 1.Історія – хаотичний і випадковий процес. 2.Історія- ціленаправлений закономірний процес.

Діалектичний підхід. Гегель: історія розвиваться по колу, а не по спіралі. Історія – розвиток людського духу, а першоджерело історії – світовий розвиток.

Формаційний підхід. Маркс, Енгельс: історичний процес розвива в бік суспільного прогресу.ключовим є поняття сусп-економ формація. Вся історія сприймалась як законмоірний процес зміни сусп-ек формацій. Сусп-ек форм має два компоненти: базис і надбудова. Критерієм іст процесу став панівний спосіб виробництва. Основні переваги підходу: розуміння історії як закономірного історичного процесу, глибока розробка економічних механізмів розвитку, реалістичність, систематизація.

Позитивістський підхід. О.Конт: виділив стадії розвитку сусп: традиційне, доіндустріальне, індустріальне.

Цивілізаційний підхід. Тойнбі: ідея цивілізації як домінанти іст процесу була висунута рос істориком Данилевським. Розвиток проходить паралельно соці-істр організаціям, в основі яких лежить соц культура. Цивілізації є замкнутими і обмеженими.

Тойнбі – цивілізація – стійка спільнота людей, обєднана духовними традиціями, подібністю способу життя, гаограф та істор межами. Історія- нелінійний процес, це процес зародження життя, самознищення одних цивілізацій у різних куточках землі. Виділяв два типи цивілізацій: основні та локальні.

Стадії розвитку цивілізації: зародження, зростання, надлом.

Культурологічна концепція.Шпенглер: поняття культура близьке до поняття цивілізація. Культура є автономною, самодостатньою, замкнута реальність. Кожний культурний організм існує певний срок, після чого перероджується в цивілізацію і гине. Виокремив 8 культур:єгипетська, індійська, китайська, вавилонська, греко-римська, візантійсько-арабська, західноєвропейська, культура народу майя.