22. Спеціальні методи наукового пізнання.

Спеціальні наукові методи — це сукупність принципів пізнання дослідження, що використовуються в тій чи тій науковій дисципліні. У соціально-гуманітарних науках (історії, соціології, політології тощо) крім філософських і загальнонаукових методів використовують специфічні методи: історіографічний (опис індивідуальних особливостей історичних фактів і подій), діалог, питання та відповіді, розуміння, інтроспекція (самоспостереження), емпатія, емоційне відчуття інших — сприйняття внутрішнього світу інших людей, тестування, опитування та інтерв’ю, біографічні та автобіографічні методи, соціальний експеримент і моделювання, ролеві та імітаційні ігри.

Наукове пізнання:

Класифікуючи методи за ступенем їх загальності, як правило, виділяють такі групи методів: всезагальні методи (діалектика і метафізика); загальні методи; спеціальні методи, які застосовуються в окремих науках (скажімо, лише в біології).

Приватні або спеціальні методи, характерні для окремих наук або областей практичної діяльності. Це методи хімії або фізики, біології чи математики, методи металообробки або будівельної справи.

Методи:	Рівні	Форми
сходження від абстрактного до конкретного, історичний і логічний, аксіоматичний, системно-структурний, математичний та ін.	теоретичний	наукова картина світу, теорія, система законів, теоретичні поняття, ідея
моделювання, аналогія, порівняння, індукція, дедукція, аналіз-синтез, абстрагування		факт, гіпотеза, проблема, концепція
опис, вимір, експеримент, спостереження	емпіричний	емпіричні закони, емпіричні поняття, факти

Загальнонаукові методи використовуються в теоретичних і емпіричних

дослідженнях. До них належать:

аналіз і синтез;

індукція і дедукція;

аналогія і моделювання;

абстрагування і конкретизація;

системний аналіз.

22. Загальнонаукові методи наукового пізнання.

Використовує більшість наук, але, на відміну від філософських методів, не на всіх етапах пізнання, а тільки в певних випадках, для розкриття тих чи тих властивостей, боків предмета чи явища. Згідно з логікою пізнавального процесу вони поділяються на три групи: емпіричні, теоретичні та загальнологічні.

Емпіричні методи — цілеспрямоване вивчення предметів та явищ, яке у своїй основі має факти органів чуття. Початковим етапом емпіричного дослідження зазвичай стає спостереження

методів теоретичного дослідження належать: метод формалізації — віддзеркалення змістовного знання в знаково-символічному вигляді.

Загально логічний-аналіз, ситез, абстрагування, узагальнення.

Методи наукового пізнання включають так звані загальні методи, тобто загальнолюдські прийоми мислення, загальнонаукові методи і методи конкретних наук. Методи можуть бути класифіковані і по співвідношенню емпіричного знання (тобто знання отриманого в результаті досліду, дослідного знання) і знання теоретичного, сенс якого - пізнання сутності явищ, їх внутрішніх зв'язків.

У науковому пізнанні головна роль належить раціональному мисленню, яке перебуває у взаємодії з чуттєвим пізнанням.

Методи наукового пізнання :

- Спостереження – цілеспрямоване сприйняття предметів дійсності для одержання безпосередніх чуттєвих данних про об’єкт пізнання (обмежений метод).

Цілеспрямованість спостереження обумовлена наявністю попередніх ідей, гіпотез, які становлять задачі спостереження. Наукові спостереження здійснюються для збору фактів, що підтверджують або спростовують ту або іншу гіпотезу і є основою для певних теоретичних узагальнень.

- Експеримент – це спосіб чуттєво-предметної діяльності, коли явища вивчають за допомогою спец. умов, що забезпечують перебіг у чистому вигляді тих процесів.

Отже, на відміну від звичайного спостереження в експерименті дослідник активно втручається в протікання процесу, що вивчається, з метою отримати про нього певні знання. Активне втручання і створення умов взаємодії не означає, що експериментатор свавільно створює властивості предметів, приписуючи їх природі.

Експеримент, як правило, здійснюється на основі теорії або гіпотези, що визначає постановку задачі і інтерпретацію результатів. Розрізняють декілька видів експерименту. 1) Найпростіший вид експерименту - якісний, в якому встановлюють наявність або відсутність пропонованих теорією явищ. 2) Другим, складнішим видом є вимірювальний або кількісний експеримент, що встановлює чисельні параметри якої-небудь властивості (або властивостей) предмету, процесу. 3) Нарешті: специфічним видом експерименту є соціальний експеримент, здійснюваний з метою впровадження нових форм соціальної організації і оптимізації управління.

- Аналіз – розчленування предмета на його складові частини з метою їх всебічного вивчення

- Синтез – об'єднання отриманних в результаті А. частин об'єктів, їх сторон або властивостей в єдине ціле

- Абстрагування – відволікання від несуттєвих властивостй предмета, зосередження уваги на його глибинній сутності

- Індукція – метод, коли на підставі про окреме робиться висновок про загальне

-Дедукція – метод, коли на підставі про загальне робиться висновок про окреме