21. Головні напрями сучасної філософії та її основні риси.

Сучасна філософія, відображаючи складний, динамічний, суперечливий, але єдиний світ, підійшла до необхідності нового погляду на проблеми співвідношення загальнолюдського і національного, суспільного і індивідуального, загального і особливого у суспільному розвитку.

Герменевтика. (направление в философии XX века, выросшее на основе теории интерпретации литературных текстов. С точки зрения герменевтики задача философии заключается в истолковании предельных значений культуры, поскольку реальность мы видим сквозь призму культуры, которая представляет собой совокупность основополагающих текстов.)

Структуралізм. ( методологія гуманітарних наук, яка намагається аналізувати певну специфічну галузь, наприклад, міфологію, як складну систему взаємопов'язаних частин. Цей підхід виник в лінгвістиці завдяки роботам Фердинанда де Сосюра. Французькі інтелектуали знайшли для цього методу ширшу область застосувань, пристосувавши його до антропології, психоаналізу, літературознавства й архітектури. Таким чином структуралізм став не просто методом, а інтелектуальним рухом, який в 60-х роках XX-го століття прийшов на заміну екзистенціалізму.)

Екзистенціалізм.(фр. existentialisme від лат. exsistentia — існування), Філософія існування — напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.) К'єркегор, Ніцше,Достоєвський, Кафка

Неотомізм. (головний напрям неосхоластики, що вбачає у вченні Фоми Аквінського (1225–1274) найбільш досконале вираження "вічної філософії"; неотомізм різко протиставляє себе як матеріалізму, так і суб'єктивному ідеалізму; він претендує на універсалізм, на синтез віри і розуму, умогляду і емпірики, споглядальності та практицизму, індивідуалізму і соборності.

Неотомізм один з найпоширеніших різновидів сучасного ідеалізму; офіційна філософія католицизму, сучасна версія томізму, який є християнською адаптацією філософіїАристотеля. Бог сприймається як першопричина, речі – як поєднання матерії і форми, процеси – як перехід потенції в актуальність.

Ірраціоналізм. (лат. irrationalis — несвідоме, нерозумне) — філософські течії, що проголошують верховенство почуттєвого начала і роблять його основною характеристикою як самого світу, так і світосприйняття. Особливо яскраво ірраціоналістична філософія була представлена в цей час філософією життя — Дільтей, О.Шпенглер, Бергсон)

Фрейдизм (Основатель фрейдизма – известный австрийский психиатр, философ З.Фрейд. В работе «Я и Оно» Фрейд предлагает оригинальную психоаналитическую концепцию, основой которой становится новое понимание структуры человеческой психики. Согласно взглядам З.Фрейда, структура психики включает в себя 3 слоя: оно (глубинный слой бессознательных влечений – бессознательное), я или ego (посредник между бессознательным и внешней реальностью (собственно сознательное) и сверхъЯ или superego (олицетворяет установки общества, культуры в целом – слой сверхсознательного, надындивидуального начала человеческой психики).

Неофрейдизм.( Неофрейдизм, критикуя ортодоксальные взгляды своего учителя, стремится преодолеть идеи пансексуальности, отказывается от учения о либидо, сублимации, вводит понятие коллективного бессознательного (К.Г.Юнг). У Э.Фромма центральным понятием стал «социальный характер», в котором выражается совокупность фундаментальных потребностей человека. Одни из них обусловлены биологически, другие – детерминированы социальной средой.