2) Естетичне виховання. Мета, завдання, зміст, форми і методи.

Гармонійний, всебічний розвиток особистості неможливий без її естетичної вихованості.

Естетичне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси.

«Краса, — могутній засіб виховання чутливості душі, — писав видатний український педагог Василь Сухомлинський. — Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса — це яскраве світло, що осяває світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим і непримиренним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі, вона виправляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання. Краса — це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи інакше ставишся сам до себе».

Метою естетичного виховання є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності.

Естетична культура — сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потреба вносити прекрасне в оточуючий світ, оберігати природну красу.

ЇЇ рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, смаків, потреб, ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті, людських взаєминах.

Естетична свідомість — форма суспільної свідомості, яка є художньо-емоційним освоєнням дійсності через естетичні сприйняття, почуття, судження, смаки, ідеали і виражається в естетичних поглядах та мистецькій творчості.

Структуру естетичної свідомості формують:

—     естетичні сприйняття, що виявляються у спостережливості, вмінні помітити найсуттєвіше, що відображає зовнішню і внутрішню красу предмета, явища, процесу, відчувати радість від побаченого, відкритого;

—     естетичні почуття, а саме почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в оточуючій дійсності, творах мистецтва;

—     естетичні судження, які передають ставлення особистості до певного об'єкта, явища. У педагогічній практиці недопустиме нав'язування учням вчителем своїх міркувань. Навпаки, він повинен допомагати їм виявляти самостійність при з'ясуванні естетичної вартості предметів;

—     естетичні смаки, що постають як емоційно-оціночне ставлення людини до прекрасного. Мають вибірковий, суб'єктивний характер. Стандартних смаків не існує, вони пов'язані з індивідуальним баченням і сприйняттям;

— естетичний ідеал, який є своєрідним зразком, з позиції якого особистість оцінює явища, предмети дійсності і відображає уявлення про красу, її критерії.

Найважливішим завданням естетичного виховання с формування і розвиток естетичного сприйняття, яке складає основу естетичного почуття.

Зміст естетичного виховання конкретизується у програмах з літератури, музики, образотворчого мистецтва, основ наук, у різних самодіяльних об'єднаннях учнів (хори, оркестри, ансамблі, літературні, драматичні, хореографічні гуртки, кіно і фотогуртки), у роботі студій (художніх, спортивних тощо), під час факультативних занять з етики, естетики, різних видів художньої творчості, історії мистецтва тощо.

Джерелами естетичного виховання є художня література, музика, образотворче, театральне мистецтво, кіно, природа, естетика шкільних приміщень, зовнішній вигляд учителів та учнів, взаємини між учнями і вчителями та ін.

В естетичному вихованні учнів величезне значення має особистість педагога. Його поведінка, одяг, осанка, рухи, міміка, голос, тон — все має бути взірцем для учнів. Про естетичну вихованість учнів свідчать зовнішній вигляд, манера поводитися, уміння розмовляти, вигляд їх підручників, зошитів тощо.

Естетичне виховання є багатогранним процесом, що здійснюється за такими напрямами:

1) життя і діяльність дитини в сім'ї. Тут формуються основи естетичних смаків, почуттів, на що впливають організація побуту в оселі, одяг, взаємини в сім'ї, оцінювання старшими краси предметів, явищ, безпосередня участь в естетичній діяльності тощо;

2) виховна діяльність дошкільних закладів. Вона здійснюється через естетику побуту, систему спеціальних занять (музика, образотворче мистецтво, танці, ігри тощо);

3) навчально-виховна діяльність загальноосвітніх закладів. Ця діяльність передбачає залучення учнів до оволодіння змістом навчальних дисциплін (мови, літератури, історії, предметів природничого циклу, музики, образотворчого мистецтва), позакласної виховної роботи (танцювальні гуртки, хорові колективи, студії образотворчого мистецтва та ін.). У школах створюють спеціалізовані гуманітарно-естетичні класи, що сприяє естетичному розвитку учнів;

4) навчально-виховна робота позашкільних дитячих виховних закладів (будинки і палаци дитячої та юнацької творчості, студії, дитячі музичні та художні школи тощо). Ця діяльність спрямована на задоволення інтересів, розвиток здібностей дітей, залучення їх до активної естетичної діяльності;

5)  діяльність професійних навчально-виховних закладів. Навчаючись у них, майбутні фахівці отримують естетичні знання, беруть участь у діяльності мистецьких аматорських колективів, набувають вмінь естетичної діяльності;

6) вплив засобів масової інформації. Діяльність їх поєднує елементи багатьох видів мистецтва. Проте засилля в них «масової культури» ускладнює процес формування здорових естетичних смаків, потребує копіткої роботи вихователів, батьків, випереджуючого формування високих естетичних потреб, смаків, не сприйняття потворного.

Отже, естетичне виховання покликане навчити учнів розуміти і сприймати красу, формувати емоційну сферу учнів, естетичні смаки та ідеали.

ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКА – СКЛАДОВА

ГАРМОНІЙНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Світлана Костюк

Вінниця

В статті розкривається сутність естетичного виховання дітей

дошкільного віку. Висвітлені джерела та напрями естетичного виховання

дітей в дошкільному навчальному закладі.

Ключові слова: естетичне виховання, дитина дошкільного віку, краса,

сприймання, народна педагогіка, художня творчість.

Перші кроки у безмежному, складному і загадковому світі дитина робить у

дошкільному віці. За словами Януша Корчака, вона прагне створити у ньому

свій світ дитинства, добра і краси, своєрідний мікрокосм реального світу.

Дорослий допомагає їй знайти, відчути і зрозуміти красу поезії, музики,

живопису, а через мистецтво глибше усвідомити все, що її оточує: природу,

предмети, працю людини і її духовні надбання. Краса нерозривна з добротою,

вона облагороджує життя, надихає людину на добрі справи. Введення дитини в

світ краси і гармонії є важливим завданням естетичного виховання.

Краса нерозривно пов'язана з душею людини, її працею, поведінкою,

мовою, зовнішністю. Творча душа людства, в тому числі й українського народу,

витворила справжні шедеври виховання у дитини почуття прекрасного: від

маминої колискової пісні до складних видів мистецтва, якими може оволодіти

людина протягом життя, якщо їх основа закладена у дошкільному дитинстві.

Будучи спрямованим на формування творчої особистості, здатної адекватно

сприймати прекрасне і потворне, наділеної чуттям міри у творенні художніх

цінностей, естетичне виховання передбачає розвиток почуттєвої сфери

особистості, з якою тісно пов'язаний її моральний світ. Квінтесенцією

(сутністю) його є естетичний розвиток людини.

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю вирішення

проблем, пов'язаних з погіршенням загальної естетичної культури у суспільстві. Криза естетичної культури суспільства, що спостерігається, знаходиться в

безперечному зв'язку з кризовими явищами культурного і духовно-

орієнтаційного характеру. Виникає насущна необхідність в глибокому науково-

світоглядному переосмисленні уявлень, що склалися раніше, про методологічні

підходи до естетичного виховання дітей дошкільного віку як в умовах

дошкільного навчального закладу, так і в умовах сім’ї. В умовах зниження

естетичної культури дорослого і дитячого населення України, падіння

моральності і загальної культури, формування духовно здорової особистості,

яка має уявлення про естетику у всіх можливих проявах, набуває особливої

актуальності.

Питанням естетичного виховання в педагогіці завжди приділялося досить

багато уваги. Філософсько-естетичні аспекти розглядаються в наукових працях

Ю. Афанасьєва, М. Кагана, М. Киященка. Психологічні основи естетичного

виховання висвітлюються у дослідженнях Л. Божович, Л. Виготського, І. Кона,

Б. Теплова. Теорія естетичного виховання дошкільників сформована на основі

наукових висновків Є. Фльоріної, Н. Сакуліної, Н. Вєтлугіної, Т. Комарової, В.

Котляра, В. Ждан, Г. Підкурганної.

Внесок видатних вітчизняних освітян минулого у вирішення окремих

проблем естетичного виховання підростаючого покоління розкрито в роботах

Н. Дем’янко, О. Джус, Л. Іванової, С. Морозової, С. Процика, О. Пшеврацької,

Ш. Рзаєва, Н. Роман, В. Сергеєвої, А. Соколової, Є. Федотова, І. Фрайта та

інших. Питання естетичного виховання дітей і молоді у теорії та практиці

зарубіжної педагогіки розглянуто в дослідженнях П. Брайловської, О. Іонової,

М. Лещенко, Г. Ніколаї, І. Сташевської, О. Тимошенко. Різним аспектам

проблеми естетичного виховання дітей присвячено історико-педагогічні праці

З. Борисової, В. Ворожбит, Т. Грищенко, Л. Жербіної, І. Зарудної, А.

Калениченко, О. Котикової, Є. Марченка, О. Овчарук, А. Омельченко, Т.

Тюльпи, О. Федорової.

На початку 90-х років теорія естетичного виховання дошкільників

збагачується результатами наукових досліджень, здійснених В. Котляром, В. Ждан, Н. Кириченко, Г. Підкурганною, С. Науменко, Л. Шульгою, В.

Захаровою, Л. Макаренко, О. Трусовою, О. Дроновою, В. Пабат та іншими.

Помітною в цей час стає тенденція до оновлення змісту естетичного виховання

в дитячому садку.

При всій цінності наявних досліджень, що так або інакше стосуються

взаємодії дошкільного навчального закладу з сім’єю, теоретичний пошук

дозволяє дійти висновку, що досить обмежена кількість праць висвітлює

питання даної співпраці в рамках естетичного виховання.

Слід визнати, що, незважаючи на проголошену естетичну спрямованість

занять та інших форм роботи з дітьми в дошкільному закладі та в умовах сім’ї,

естетичне виховання так і не стало однією з головних цінностей виховання як в

суспільстві в цілому, так і відносно підростаючого покоління. Аналіз і

інтерпретація практичних проблем, пов'язаних з естетичним вихованням дітей,

вивчення деяких тенденцій взаємодії естетичного виховання з іншими

сторонами життя виявляють суперечності:

- між об'єктивною необхідністю розвитку естетичної культури людей і

суб'єктивною недооцінкою її ролі як в житті окремої людини, так і всього

суспільства в цілому;

- між можливістю формування естетичної культури дошкільника і

недостатньо розробленою педагогічною технологією реалізації цього процесу;

- між цілеспрямованими зусиллями освітньої установи в розвитку

естетичної культури дітей і слабкою взаємодією з сім'єю у вирішенні даної

проблеми.

Вирішення даних протиріч визначило проблему дослідження, спрямовану

на виявлення змісту, форм і способів педагогічного партнерства дошкільного

начального закладу і сім’ї у естетичному вихованні дітей старшого

дошкільного віку.

Естетичне виховання передбачає розвиток в людини почуттів прекрасного,

формування вмінь і навичок творити красу в навколишній дійсності, вміти

відрізняти прекрасне від потворного, жити за законами духовної краси. У процесі естетичного виховання важливо навчити дітей розуміти і сприймати

красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона

переживає, відчуваючи приязнь чи ненависть до спостережуваного. Тому дуже

важливо, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне.

Під час естетичного сприймання виникають певні емоції. Завдання

виховання – створення умов, які б сприяли формуванню емоційної сфери

дитини. Багатство емоційної сфери людини свідчить про її духовне багатство.

Проблема формування сприймання мистецтва дуже складна. Щоб

сприймати художній чи музичний твір, треба мати елементарну теоретичну

підготовку. Краще сприймається те, що зрозуміле, про що є певні знання. Цей

принциповий підхід слід взяти за основу при використанні в естетичному

вихованні музики, образотворчого мистецтва, скульптури. Сформовані

естетичні смаки та естетичний ідеал і розвинена здатність оцінювати прекрасне

дають людині змогу зрозуміти суть прекрасного. Тому роботу щодо

формування основ естетичного смаку та естетичного ідеалу слід починати з

перших років життя дитини і продовжувати і протягом дошкільного, і протягом

шкільного віку. І взагалі, цю роботу не слід полишати протягом усього життя.

Водночас з розвитком естетичного сприймання, формуванням основ

естетичного смаку у процесі естетичного виховання у дітей розвивають

естетичне ставлення до навколишньої дійсності. Людина повинна не лише

милуватись красою природи чи пам’ятками культури, а й берегти і захищати їх.

Важливе значення вже в дошкільному віці має виховання у дітей естетики

поведінки – охайності у одязі, гарної постави і манер, уміння триматися

невимушено, природно, культурно і естетично виявляти свої емоції. Ці якості

тісно пов’язані з моральністю особистості дитини.

В естетичному вихованні дітей дошкільного віку використовують різні

джерела:

а) твори образотворчого мистецтва. Під час розглядання картини або

скульптури, яка відображає життя людей, тварин чи природні явища, у дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія. Вона мислить, фантазує, уявляє,

бачить за картиною образи, долі, характери.

б) музику, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій,

тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу дитини, на її поведінку.

в) художню літературу. Головним виразником естетики в літературі є

слово. На думку К. Ушинського, слово як засіб вираження в літературному

творі набуває подвійної художньої сили. Словесний образ має ще й понятійну

основу і сприймається насамперед розумом. Тому література – важливий засіб

розвитку інтелекту дітей [5, 24].

г) театр, кіно, телебачення, естрада, цирк. Цінність їх у тому, що крім

змістовної частини, вони об’єднують у собі елементи багатьох видів мистецтв

(літератури, музики, образотворчого мистецтва, танцю тощо).

ґ) поведінку і діяльність дітей. Гідні вчинки дітей, успіхи в різних видах

діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій.

д) природу: її красу в розмаїтті та гармонії барв, , звуків, форм,

закономірній зміні явищ, які мають місце в живій і неживій природі.

е) факти і події суспільного життя. Героїчні вчинки людей, краса їх

взаємин, духовне багатство, моральна чистота духовна досконалість повинні

бути предметом обговорення з дошкільниками в ході бесід та розмов.

є) оформлення побуту (залучення дітей до посильної допомоги у створенні

естетичної обстановки у груповій кімнаті, дошкільному закладі, вдома).

Виняткову роль в естетичному вихованні дошкільників відіграють заняття

естетичного спрямування: малювання, ліплення, аплікація, конструювання,

музичні заняття). На таких заняттях діти не тільки здобувають теоретичні

знання з конкретних видів мистецтва, а й набувають конкретних практичних

умінь та навичок, розвивають свої мистецькі здібності. Вагомим доповненням

до цього циклу є заняття з розвитку мовлення, ознайомлення з навколишнім та

навчання грамоти та художньої літератури. В ході цих занять діти засвоюють

багатство і красу рідної мови, знайомляться з шедеврами рідної та світової

літератури, доступними для їхнього розуміння (казками та оповіданнями). На заняттях з ознайомлення з природою дітям відкриваються великі можливості

використання краси природи, формування дбайливого ставлення до неї. Певне

виховне значення має як естетика праці дітей і продуктів праці, так і вміння та

навички, набуті в процесі праці, що дають можливість особистості творчо

виявляти себе в майбутньому. На заняттях з фізичного виховання діти

знайомляться з красою рухів, естетикою правильного виконання вправ тощо.

На розв’язання завдань естетичного виховання спрямована також і вся та

робота, яка проводиться з дітьми в повсякденному житті. Часто в дошкільних

навчальних закладах створюються гуртки вишивання, живопису, орігамі,

хореографії, м’якої іграшки тощо. Вся їх робота також спрямована на

закріплення навичок, отриманих в ході спеціальних занять та формування

основ естетичного смаку.

Важливу роль у естетичному вихованні дітей відіграє сім’я. Належне

естетичне оформлення квартири, наявність бібліотеки, мистецьких журналів,

телевізора, сімейних традицій обговорення телепередач, прочитаних книжок,

сімейний відпочинок на природі, відвідування театру – все це створює

сприятливі умови для прищеплення основ естетичного смаку дітям

дошкільного віку.

Естетичному вихованню дітей велику увагу приділяла також і народна

педагогіка. У поглядах на красу вона глибока і багатогранна. Про це свідчать

хоч би й ті численні оцінні порівняння, які широко побутують в обігу живого

мовного спілкування. Народна практика родинного виховання виробила чимало

засобів розвитку у дітей емоційних відчуттів, розширення їхнього естетичного

світогляду й досвіду з метою вироблення смаку, потягу до прекрасного й

негативного ставлення до поганого, пробудження власних творчих естетичних

здібностей у різних видах діяльності.

Народна педагогіка прагне навчити дитину відчувати і розуміти красу, де б

вона не виявлялася, забезпечити єдність між естетичним розвитком дитини і її

моральним, фізичним вихованням і трудовою підготовкою, збудити потяг до

художньої творчості, бажання вносити красу в навколишнє життя, працю, поведінку, виробити непримиренне ставлення до потворного, здатність

ненавидіти зло й боротися з ним. З цією метою вона мобілізує всі можливі

засоби і методи, на які має змогу сператися сім’я, щоб прилучити дітей до

прекрасного.

У практиці родинного виховання залучення дітей до прекрасного

починається дуже рано, з маминої колискової пісні, в якій народ опоетизовує

природу, любов і ніжність, людяність і добро, а також з ладок-потішок, дитячої

іграшки і казки. В українському фольклорі чимало таких дитячих пісеньок, які

розвивають у дітей почуття ритму, привчають малят виконувати прості ігрові і

танцювальні рухи під мелодію пісні : плескати в долоні, переступати з ноги на

ногу, притупувати ніжкою, помахувати ручкою, повертати долоньки, ставити

руки на пояс тощо. І чим далі, тим коло пісень і танцювальних рухів поступово

розширюється. Та й ситуацій для їх виконання стає більше, вони

урізноманітнюються. Такий спосіб прилучення дітей до пісні й танцю виявився

досить результативним і передавався з покоління у покоління. Це й дало

підстави одному з мандрівників відзначити особливий нахил українського

народу до пісень, музичного й хореографічного мистецтва. Роль батьків у

прилученні дітей до пісні велика. Задушевна мамина пісня благословила в світ

мистецтва не один талант.

Значний вплив на формування естетичних уподобань дітей у сім’ї мають

дитячі іграшки, особливо ті, що відзначаються художньою досконалістю. До

цього здебільшого й прагнули народні умільці, виготовляючи гарні й

привабливі іграшки. Шляхів залучення молодого покоління до прекрасного в

народній педагогіці багато, і всі вони мають одне призначення – будувати щирі

й доброзичливі взаємини між дітьми. Випробуваними засобами залучення дітей

до прекрасного, як і при здійсненні всіх інших напрямів родинного виховання, є

природа і праця. Правильно роблять ті батькі, які розвивають у дітей любов до

краси незалежної України, її міст і сіл. Завжди під час перебування з дітьми на

лоні природи трапляється нагода хоча б побіжно привернути їх увагу до краси

лісу і саду, до життєдайної сили сонця, все оживляючого впливу дощу тощо. такі бесіди про прекрасне дуже корисні. Дитина стає спостережливою. Вона

бачить, як змінюється вигляд поля і саду кожної пори року, водночас не

залишається байдужою до тих гарних змін, які тут відбулися завдяки праці.

Мало того, вона теж охоче прилучається до праці і захоплюється її

результатами разом з дорослими.

Серед основних чинників естетичного виховання дітей у сім’ї, за народною

педагогікою, є краса побуту, вироблення в дитини здатності розуміти і

відчувати мистецтво, прилучення її до активної художньої творчості. До краси

побуту народна педагогіка відносить манеру поведінки і щоденні звички членів

родини, оздоблення житла, родинні свята й обряди, участь у трудовій

діяльності. Гарний той, хто працює. Краса створюється людською працею.

Цурання праці, байдикування – явище потворне. Доброї народної традиції

дотримуються у сім’ї батьки, коли дбають, щоб їхні діти росли чемними,

охайними, зібраними, організованими, дисциплінованими, працьовитими, коли

стежать за поставою дітей, їх ходою, поведінкою за столом, привчають

правильно одягатися тощо. всі ці та інші естетичні риси виробляються змалку.

Народ-педагог у душі своїй ще й великий художник. Він завжди прагне

поставити на службу естетичному вихованню все те найкраще, що створюється

людським розумом і трудовими руками, в тому числі й здобутки народної

архітектури.

Естетичному вихованню дітей сприяє також і участь їх у вирощуванні

квітів, садівництві, оскільки збуджує різні емоційні переживання. Досить

інтенсивно прилучає дітей до прекрасного народне декоративно-прикладне

мистецтво з його різноманітними формами, які органічно вплітаються в

повсякденне життя родини. Правильно роблять ті батьки, які у спадок своїм

дітям передають знання, уміння й навички художнього килимарства і ткацтва,

кераміки, настінного розпису, художньої обробки дерева, скла і металу,

вишивки. Усі діти дуже люблять малювати. Потяг до малювання в них

виявляється дуже рано і його слід підтримувати. Як бачимо, засобів, методів і прийомів естетичного виховання, які

пропонує народна педагогіка, дуже багато. Уміле їх застосування дає змогу

дитині змалку засвоювати начала естетичного виховання, навчитися бачити

прекрасне, розуміти і цінувати твори мистецтва, прилучатися до художньої

творчості, жити і творити за законами краси.

Література:

1. Богуш А. М., Лисенко Н. В. Українське народознавство в дошкільному

закладі. — К., 2002. – 407 c.

2. Кокоткина О. Формирование личности ребенка в процессе ознакомления с

искусством // Дошкольное воспитание.— 2004.— № 2. – С.14-16.

3. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" / АПН

України / О.Л. Кононко (наук.ред.та упоряд.). — 2-ге вид., випр. — К. :

Світич, 2008. — 430с.

4. Огурцова С. Формування естетичної культури у дошкільному дитинстві //

Дитячий садок. — 2004.— №8. – С.23-26

5. Ушинський К.Д. Рідне слово. Вибрані педагогічні твори: у 2 т. – т.1. – С.

123-124.

Зміст естетичного виховання дітей дошкільного віку

   Естетичне виховання передбачає формування знань, умінь, навичок, почуттів, інтересів, потреб, оцінок і смаків, які реалізуються в естетичній діяльності дошкільника. Попри певні особливості, зумовлені специфікою дошкільних закладів, належністю дітей до певної вікової групи, його зміст вибудовується за такими напрямами:    1. Формування знань про прекрасне в житті, природі, вчинках людей. У процесі естетичного виховання у дітей формуються загальні уявлення про прекрасне у повсякденному житті, природі та мистецтві, його антагонізм із потворним, аморальним, антигуманним. Вони отримують найпростіші уявлення про види мистецтва: графіку, скульптуру, живопис, декоративно-прикладне мистецтво, літературу, музику та їх жанри, засвоюють основні естетичні поняття, загальні категорії, наприклад “прекрасне”, “потворне”. Зміст категорій, понять естетики стає для них зрозумілим, якщо дорослі розкриватимуть багатоманітність краси як феномену через предмети побуту, іграшки, явища природи, поведінку людини, твори мистецтва, знайомлячи пізніше їх з різними видами мистецтва — звертатимуть увагу на те, що всі вони мають специфічні, властиві тільки їм виражальні засоби, а в кожного митця є своя творча лабораторія.    У старшому дошкільному віці педагог підводить дитину до розуміння важливості морального чинника в мистецтві, який унеможливлює використання таланту в антигуманних помислах, наслідком чого є расова, релігійна ворожнеча, жорстокість, агресивність, використання сили, нерідко — збройної, у вирішенні складних проблем взаємодії народів, людей.    Отже, до змісту естетичного виховання входять різноманітні знання про прекрасне в житті, природі, вчинках людей.    2. Розвиток естетичних умінь і навичок. З ранньої дошкільної пори дітей привчають спостерігати за явищами і предметами навколишнього світу, бачити їх загальні та специфічні властивості, з використанням різних матеріалів створювати прості предмети, сюжети, композиції, слухати музику — опановувати навички співу, гри на музичних інструментах, ритмічних рухів.    3. Формування естетичного ставлення. Різноманітні предмети і явища навколишньої дійсності збуджують у душі дитини емоційний відгук на прекрасне, добрі почуття, прагнення до творчої діяльності. Компонентами естетичного ставлення є здатність до емоційного переживання, активного засвоєння художнього досвіду, самостійних пошукових дій, художні та творчі здібності.    4. Розвиток творчої діяльності. Важливою складовою естетичного виховання дітей дошкільного віку є формування у них самостійних творчих дій. Прагнення до творчості вони виявляють передусім у провідній своїй діяльності — у грі. Всі близькі до гри види творчості зумовлені потребою дітей у діяльному, образному освоєнні вражень. Поява самостійної художньої діяльності є ознакою поступального розвитку дитини.    Елементи творчості спостерігаються вже тоді, коли діти обирають тему зображення і знаходять способи здійснення задуманого. Поступово вони вчаться комбінувати їх у відображенні дійсності. На цьому шляху дошкільнят весь час переслідуватиме проблема відсутності знань, нерозвиненості навичок. Тому обов'язково поруч з ними має бути обізнаний, дбайливий педагог, здатний своєчасно підказати і показати дітям способи подолання труднощів.    Неабияке значення має створення можливостей для прилучення дітей до різноманітних видів художньої діяльності, що дасть їм змогу розширити діапазон естетичного пізнання світу, спробувати свої сили у різних сферах, зосередитися на найпривабливішій і найперспективнішій для себе. Найчастіше у закладах дошкільного виховання дітей прилучають до таких видів художньої діяльності: — зображувальна діяльність (сприймання творів образотворчого мистецтва, малювання, ліплення, виготовлення аплікацій); — музична діяльність (сприйняття музики, співи, ігри, танці, хороводи, гра на музичних інструментах); — художньо-мовленнєва діяльність (слухання казок, розповідей, читання віршів, творчі розповіді тощо); — театралізована діяльність.    Непідробний інтерес до такої діяльності, наполегливе, терпляче намагання пізнати й опанувати її таємниці є першими сигналами творчого начала особистості, наявність якого діагностують за такими критеріями: — ставлення, інтереси, здібності, які знаходять утілення у художній творчості; — способи творчих дій; — якість продуктів дитячої художньої діяльності.    Творчі здібності дітей у художній діяльності формуються на тлі загального розвитку і завдяки спеціальному навчанню. При цьому важливо пам'ятати, що художні можливості дітей диференційовані, а про результати їхнього навчання свідчить не лише те, наскільки вміло вони малюють, співають, читають вірші, а й глибина і сила інтересу, ставлення до якості виконання завдання, прагнення і намагання вдосконалювати навички художньої діяльності.    Поліпшенню змісту естетичного виховання сприяють створення у дошкільних закладах розвивального виховного середовища, модернізація засобів і методів роботи з дітьми, спрямованої на розвиток їхнього творчого ставлення до естетичного освоєння дійсності, відображення його у власній творчій діяльності.