- •3. Кількісні обмеження: ліцензування та квотування
- •9. Антидемпінгові заходи та антидемпінгові мита
- •2. Використання нетарифних обмежень в сучасних умовах
- •3. Кількісні обмеження: ліцензування та квотування
- •4. Порівняльний аналіз ефективності застосування імпортного тарифу та імпортної квоти
- •5. Перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню
- •6. Види і способи розподілу ліцензій
- •7. Механізм оформлення документів для отримання ліцензій
- •8. Фінансові засоби нетарифного регулювання: експортні субсидії, експортні кредити, спеціальні імпортні процедури
- •9. Антидемпінгові заходи та антидемпінгові мита
- •10. Технічні бар'єри. Вимоги про вміст місцевих компонентів. Внутрішні податки і збори
- •11. Сертифікація та стандартизація імпортних товарів
- •12. Вимоги до пакування та маркування товарів
- •13. Сутність політики державних закупівель
13. Сутність політики державних закупівель
Державні закупки - прихований метод торговельної політики, який вимагає від державних органів та підприємств придбати певні товари лише у національних фірм, незважаючи на те, що ці товари можуть бути дорожчі за імпортні. Застосування такої політики збільшує урядові витрати, що лягають тягарем на платників податків. Використання політики державних закупівель деякою мірою дискримінує іноземних постачальників. Обсяги таких закупівель часто сягають 10-15% ВНП країни. [83]
Найчастіше політика державних закупівель пояснюється вимогами національної безпеки. Наприклад, американський уряд за законом 1933 р., який отримав назву "Акт "Купуй американське", платив на 12 % більше, а для оборонних товарів - на 50% більше американським постачальником порівняно з іноземними. У країнах ЄС, де донедавна засоби зв'язку були державними, практично не було торгівлі обладнанням зв'язку, оскільки від державних фірм вимагалось купувати таке обладнання лише у своїх виробників. Ще один приклад, у 1998 р. уряд Росії прийняв рішення, щоб усі державні чиновники "пересіли" з іномарок на автомобілі російського виробництва.
Велика кількість товарів і послуг, безпосередньо закуповуваних національними урядами, а також вплив, який вони здійснюють за допомогою цієї політики закупівель на державні і приватні фірми, зробили преференційну державну закупівлю однією з найбільш характерних ознак торгівлі в даний час, особливо у випадках високотехнологічних товарів і послуг. Міжнародні правила по здійсненню державних закупівель відображені в Угоді про державні закупівлі, яка прийнята у рамках СОТ.
Угода про державні закупівлі встановлює узгоджений комплекс прав і обов'язків її членів щодо їх законодавства, процедур і практики у сфері державних закупівель. Основоположним принципом угоди є принцип недискримінації, тобто, товарам, послугам і постачальникам іншого члена угоди надається режим не менш сприятливий, ніж вітчизняним товарам, послугам і постачальникам.
З вступом до СОТ Україна набула статусу спостерігача у багатосторонній Угоді про державні закупівлі та розпочала переговори про приєднання до цієї Угоди.