Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТЕМА 29.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
31.08.2019
Размер:
194.56 Кб
Скачать

7

Тема 29. Витрати виробництва і прибуток План

  1. Витрати виробництва і собівартість.

  2. Прибуток як економічна категорія.

  3. Ефективність використання факторів виробництва.

1. Витрати виробництва і собівартість

У процесі кругообігу й обороту капіталу витрати виробництва (c + v) відокремлюються від вартості W=(c+v+m) і починають функціонувати як автономна категорія.

Структура продукту:

М атеріальні витрати(c)

Необхідний продукт(v)

Д одатковий продукт(m)

Витрати підприємства

Витрати суспільства

Це пояснюється в основному, двома методами:

  1. тим, що підприємці для продовження процесу виробництва частину виручки, знову і знову повинні повертати у виробництво для відновлення спожитих факторів виробництва (засобів виробництва і робочої сили);

  2. витрати виробництва сприймаються підприємцем як його внутрішня вартість, відшкодування якої за рахунок виручки є неодмінною умовою його існування.

Падіння виручки нижче витрат веде:

а) до проїдання;

б) до банкрутства.

Витрати виробництва – це те, у що обходиться створення продукту підприємству.

Витрати окремого виробника не тотожні витратам суспільства. Тільки сукупні витрати суспільної праці на виробництво продукту набувають форми суспільно необхідних витрат, тобто виступають у формі вартості.

Вартісна структура продукту:

Вартість спожитих засобів виробництва (матеріальні витрати)

Заново створена вартість

Необхідною працею

Додатковою працею

Витрати підприємства(собівартість)

Витрати суспільства (вартість)

Відокремлюючись від вартості, витрати виробництва (затрати на знаряддя праці, сировину, матеріали, паливо, трудові і природні ресурси, енергію, затрати та реалізацію) набувають форми собівартості.

Собівартість – це виражені в грошовій формі поточні затрати підприємства на виробництво і

реалізацію продукції.

Залежно від повноти представлених затрат у вітчизняній господарській практиці розрізняють декілька видів собівартості:

  • індивідуальна;

  • цехова;

  • виробнича;

  • повна.

Індивідуальна – це затрати на виробництво одиниці певного виду продукції.

Цехова – це всі затрати виробництва в межах певного цеху, за винятком загальнозаводських.

Виробнича – це сума затрат на виробництво продукції, що включає виробничі й загально

управлінські витрати підприємства.

Повна – включає фактично – заводську, також затрати з реалізації продукції(поза виробничі

затрати).

За економічним змістом витрати, що входять у собівартість, ділять на:

  • організацію;

  • управління;

  • технічну підготовку й обслуговування виробництва;

  • проценти за кредит банку;

  • витрати на охорону праці;

  • оплату праці управлінського апарату;

  • канцелярські витрати.

Правтично такий поділ знаходить застосування при калькуляції собівартості, де витрати поділяються на:

ПРЯМІ – пов`язані з даним процесом виробництва (сировина, матеріали, знаряддя праці,

зарплата).

Вони відносяться на окремі види продукції.

НЕПРЯМІ – пов`язані з роботою підприємства в цілому.

Собівартість – це один з найважливіших показників ефективності роботи підприємства, її

зниження – прямий шлях до підвищення прибутковості.

Для того, щоб ефективно сприяти зниженню собівартості продукції, необхідно знати її структуру.

Структура собівартості – це співвідношення елементів витрат у повній собівартості на

виробництво продукції.

Структура витрат на виробництво промислової продукції (в % до підсумку)

Сировина і основні матеріали

64,8

Амортизація і відрахування на соцстрах

14,3

Амортизація

10,7

Паливо

5,1

Інші витрати

2,6

Енергія

2,5

На підприємствах різних галузей структура собівартості неоднакова так, у вугільній промисловості - на 1 місці витрати на зарплату, у легкій – витрати на сировину і матеріали.

У зниженні собівартості зацікавлені як окремий підприємець, так і суспільство цілому.

Для СУСПІЛЬСТВА низька СОБІВАРТІСТЬ означає:

  1. ефективне використання ресурсів, які завжди є обмеженими;

  2. ефективне використання вивільнених ресурсів для виробництва додаткових матеріальних благ;

  3. зниження собівартості окремими підприємцями створює передумову додаткових матеріальних благ;

  4. в цілому все веде до зростання прибутку суспільства.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]