План
Вступ………………………………………………………………………………… 3
1. Суть і задачі економічного аналізу
1.1 Види і прийоми економічного аналізу…………………………………5
1.2 Організація економічного аналізу на підприємстві…………………..13
1.3 Розрахункові показники щодо оплати праці …………………………..16
2. Аналіз формування фонду оплати праці
2.1 Аналіз динамічних змін та структурних зрушень фонду оплати праці на підприємстві ТОВ «ВІНІСІН»…………………………………………21
2.2 Факторний аналіз формування фонду оплати праці…………………25
2.3 Завершальний етап аналізу формування фонду оплати праці……..29
Висновки……………………………………………………………………………30
Список використаної літератури………………………………………………….32
Вступ
У нових умовах формування ринкових відносин, функціонування підприємств із різними формами власності необхідно шукати нові шляхи підвищення ефективності суспільного виробництва, а також уміло використовувати економічні методи керування підприємством.
У цьому зв’язку зростає роль економічного аналізу, що є функцією керування. Такий аналіз дозволяє одержати нові характеристики досліджуваного об’єкта дослідження і застосувати обґрунтоване управлінське рішення, що веде до досягнення мети об’єкта.
Економічний аналіз як наукова дисципліна – це система спеціальних знань, пов’язана з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів, пропорцій, а також тенденцій розвитку, з виявленням глибинної їх суті і причин, що зумовлюють різні відхилення від запланованих показників, договірних зобов’язань, виробничих потужностей, та об’єктивною оцінкою їх виконання.
Метою роботи є аналіз і узагальнення теоретичних, методологічних і практичних проблем формування фонду оплати праці на конкретному підприємстві, а також вивчення економічного аналізу, його видів та прийомів. Поставлена мета вимагає рішення наступних задач:
− вивчення економічного аналізу;
− вивчення економічної сутності заробітної платні;
− проведення аналізу формування фонду оплати праці на підприємстві;
− розробка економічно обґрунтованих пропозицій по вдосконаленню формування фонду оплати праці для робітників підприємства.
У період фінансово-економічної кризи в Україні в 20010-2011 рр. актуальною проблемою на підприємствах всіх форм власності та всіх видів діяльності постає завдання розроблення ефективної системи оплати праці, оскільки вона спонукає працівників до високопродуктивної праці, підвищення ефективності виробництва та матеріального добробуту. Формування системи оплати праці повинно матеріально стимулювати розподіл і використання трудових ресурсів за видами економічної діяльності України з максимальною віддачею. Актуальність теми даної курсової роботи полягає в тому, що заробітна плата виступає одним з найважливіших факторів, що впливають на добробут людини, тому чим вище, тим краще.
Завданням роботи стало узагальнення теоретичної частини економічного аналізу, дослідження заробітної плати на конкретному підприємстві, аналіз її змін у процесі виробничої діяльності та шляхи підвищення оплати праці співробітникам.
Об’єктом дослідження є заробітна плата та спосіб формування її фонду на конкретному підприємстві. Для дослідження були взяті дані торговельної фірми ТОВ «ВІНІСІН».
Практичне значення зробленої роботи та одержаних розрахунків полягає в тому, що можна наочно побачити та зробити висновок викладених даних щодо формування фонду заробітної плати працівникам, оцінити запропоновані методи підвищення рівня оплати праці та, при можливості, здійснити необхідні заходи.
1. Суть і задачі економічного аналізу
Види і прийоми економічного аналізу.
Перехід до ринкових основ організації економічної системи України вимагає підвищення ефективності управління суспільним виробництвом на всіх його рівнях. Важливе місце у вирішенні цього завдання належить економічному аналізу. Від повноти та цілеспрямованості застосування всіх його видів в управлінні багато в чому залежить і ефективність самого управління.
Забезпечення максимальної ефективності використання аналізу вимагає чіткого розуміння завдань окремих його видів, їх змісту та особливостей.
Економічний аналіз є методом вивчення економічних об'єктів, процесів, явищ та взаємозв'язків між ними за допомогою економічних показників.
Метою економічного аналізу є характеристика стану господарюючих суб'єктів, їх результатів діяльності та визначення і кількісна оцінка факторів, що на них впливають.
Основні завдання аналізу:
Визначення базових показників для планування майбутньої діяльності.
Оцінка результатів діяльності підприємства та окремих структурних підрозділів.
Визначення резервів та шляхів підвищення ефективності господарювання.
Підготовка матеріалів для вибору оптимальних управлінських рішень.
Процес управління.
Збір інформації.
Аналіз.
Розробка і прийняття управлінських рішень.
Економічний аналіз - це розчленування окремих складових економічних категорій (узагальнюючих показників) на складові частини (первинні показники) з метою їх подальшого вивчення і узагальнення. Особливого значення набуває економічний аналіз як інструмент пізнання у вивченні широкого кола питань виробничо-експлуатаційної діяльності підприємств і організацій міського господарства. У результаті цього формулюють певні висновки, узагальнення, розробляють пропозиції на основі відповідних суджень, які є основними формами аналітичного мислення.
Класифікувати аналіз на окремі види можна за багатьма ознаками. Основними з них є:
- види систем управління господарською діяльністю та виробництвом;
- об’єкти управління, що є і об’єктами аналізу;
- рівні та масштаби управління господарською діяльністю;
- методика вивчення об’єктів;
- суб’єкти;
- охоплення об’єктів вивчення;
- зміст програми аналізу.
За ознакою видів систем управління господарською діяльністю та виробництвом, у змісті якої переважають цикли управління чи відрізки часу здійснення господарських процесів, розрізняють оперативний, поточний та перспективний аналіз.
Оперативний аналіз здійснюється в оперативній або короткостроковій системі управління (за декаду, тиждень, добу, зміну). Він спрямований на вивчення первинних короткострокових причинно-наслідкових зв’язків в об’єкті управління, результати яких відображаються в основному оперативним обліком. Оперативний аналіз базується на широкому використанні натуральних показників, які характеризують первинні чинники технічного характеру, що впливають на економічні показники.
При оперативному аналізі виявляються та вимірюються не всі, а лише вирішальні чинники формування показників. Це пов’язано з необхідністю своєчасності отримання аналітичної інформації, а також частково з неможливістю або недоцільністю дослідження окремих чинників у даній системі управління.
Своєчасність отримання результатів є характерною рисою оперативного аналізу. Під нею розуміють відрізок часу, протягом якого прийняте за результатами аналізу рішення може впливати на короткострокові причини, які викликають відхилення від заданої програми. Необхідною умовою своєчасного й успішного аналізу є застосування швидкодіючої обчислювальної та організаційної техніки. Найбільш сприятливі умови реалізації особливостей аналізу створюються в автоматизованих системах управління.
Поточний аналіз застосовується в поточній або середньостроковій системі управління. Основним його завданням є детальне вивчення ходу виконання планових та програмних завдань поточних періодів (місяців і кварталів з наростаючим підсумком). Метою цього аналізу є виявлення та усунення негативних причин, характерних для даної системи, використання поточних резервів, які сприяють досягненню поставленої мети.
Головним джерелом інформації при поточному аналізі є періодична та річна звітність (бухгалтерська, податкова, статистична), у якій використовуються переважно вартісні показники.
Поточний аналіз порівняно з оперативним має й суттєвий недолік. Він пов’язаний з минулими господарськими процесами за відносно довгий період часу (місяць, квартал, рік). Виявлені резерви означають для даного періоду вже втрачені можливості покращання результатів діяльності. Однак для майбутніх періодів усунення викритих, але ще діючих негативних причин, дозволить уникнути їх негативного впливу на виконання програм.
Перспективний аналіз здійснюється у перспективній або довгостроковій системі управління. Він покликаний забезпечити обґрунтування прогнозованих результатів господарської діяльності, які відображені в довгострокових планах і програмах на 5, 10, 15 та більше років, давати оцінку очікуваного і фактичного виконання цих програм.
За допомогою перспективного аналізу визначаються можливі у перспективі економічні та соціальні результати розвитку науки і техніки, розробляються науково обґрунтовані програми соціального, економічного і технічного розвитку галузей народного господарства, оптимальні управлінські рішення, які забезпечують досягнення стратегічних цілей.
На рівні підприємств такий аналіз являє собою вивчення чинників розвитку підприємства, їх взаємозв’язку та впливу на результативні показники в динаміці за довгий період часу.
У перспективному аналізі головна увага приділяється з’ясуванню можливих причинно-наслідкових зв’язків, які у майбутньому будуть обумовлювати формування результативних показників, тобто аналіз проводиться до здійснення господарських процесів, попередньо.
Залежно від об’єктів управління, що є і об’єктами аналізу, розрізняють техніко-економічний, фінансово-економічний, соціально-економічний, економіко-статистичний, економіко-екологічний та маркетинговий види аналізу.
Техніко-економічний аналіз – це вивчення взаємодії технічних і економічних процесів, що встановлюється в процесі виробництва, та з’ясування їхнього впливу на економічні результати діяльності підприємства.
Фінансово-економічний аналіз – це дослідження фінансових результатів діяльності підприємства, тобто прибутку, рентабельності, ефективності використання капіталу, фінансового стану та платоспроможності.
Соціально-економічний аналіз – це вивчення взаємопов’язаних соціальних та економічних процесів, які справляють вплив на економічні результати діяльності.
Економіко-статистичний аналіз – це вивчення масових суспільних явищ на різних рівнях управління.
Економіко-екологічний аналіз – це дослідження взаємодії екологічних та економічних процесів, пов’язаних зі збереженням довкілля та затратами на екологію.
Маркетинговий аналіз – це вивчення ринків сировини та готової продукції, попиту та пропозиції, формування цін, конкурентного середовища і т. ін.
Залежно від рівня та масштабів управління існують наступні види аналізу: внутрішньогосподарський, галузевий, міжгалузевий (регіональний, територіальний), народногосподарський.
Внутрішньогосподарський включає аналіз роботи об’єднання, підприємства, цеху, дільниці, бригади.
Галузевий вивчає діяльність галузей і підгалузей.
Регіональний досліджує функціонування комплексу галузей, зосереджених в одному регіоні.
Народногосподарський вивчає господарську діяльність у країні в цілому.
За методикою вивчення об’єктів розрізняють аналіз: порівняльний, факторний, маржинальний, економіко-математичний, стохастичний, функціонально-вартісний.
Порівняльний аналіз - це просте порівняння звітних показників з показниками плану поточного року або звітними даними минулих періодів.
Факторний аналіз спрямований на розрахунок величини впливу окремих чинників на величину результативних показників.
Маржинальний аналіз – це метод обґрунтування управлінських рішень та їх оцінки на підставі визначення граничних значень величин, що характеризують причинно-наслідкові взаємозв’язки обсягу продаж, прибутку, постійних та змінних витрат.
Економіко-математичний аналіз призначений для обрання розрахунковим шляхом варіанта рішення економічної задачі, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва за рахунок більш повного використання наявних ресурсів.
Стохастичний аналіз (кореляційний) використовується для вивчення стохастичних залежностей між явищами і процесами господарської діяльності.
Функціонально-вартісний аналіз призначений для виявлення та попередження надлишкових затрат. З його допомогою знаходять кращі варіанти створення конкретних продуктів праці за формою, структурою, простотою, надійністю та іншими технічними ознаками.
Залежно від суб’єктів (користувачів аналітичної інформації) розрізняють аналіз внутрішній та зовнішній.
Внутрішній проводиться силами самого підприємства або аудиторськими організаціями на замовлення підприємства для задоволення власних потреб управління економічною діяльністю.
Зовнішній аналіз проводиться на основі всіх видів звітності державними органами господарського управління та регулювання економіки, банківськими установами, акціонерами, інвесторами.
За ступенем охоплення об’єктів вивчення аналіз поділяється на суцільний (щодо всіх без виключення об’єктів) та вибірковий (щодо частини об’єктів).
Залежно від змісту програми аналіз може бути комплексним (тобто повністю охоплювати діяльність підприємства) і тематичним (тобто охоплювати лише окремі сторони діяльності підприємства).
Всі названі види економічного аналізу різняться між собою за змістом, організацією та методикою проведення. Але у сукупності вони спрямовані на досягнення однієї мети.
Повнота і глибина вивчення діяльності підприємства значною мірою досягається застосуванням різноманітних технічних прийомів обробки джерел інформації, що використовуються в економічному аналізі. Найважливішими з них є прийоми порівняння, групування, елімінування, балансовий та ін.
Прийом порівняння – це один із самих розповсюджених прийомів в економічному аналізі, він застосовується для зіставлення показників роботи підприємства з показниками аналогічних підприємств, підприємств-конкурентів, і середніми по галузі, що дозволяє визначити конкурентоспроможність підприємства і оцінити його слабкі і сильні сторони. В економічному аналізі розрізняють наступні види порівняльного аналізу:
горизонтальний - використовується для визначення абсолютних і відносних відхилень показників, що досліджуються, від базових.
вертикальний - вивчається структура економічних явищ і процесів шляхом визначення питомої ваги частин у загальному цілому або співвідношення частин цілого між собою.
трендовий - застосовується для вивчення відносних показників, темпів росту або приросту показників за ряд років до рівня базового року, тобто при дослідженні рядів динаміки.
Прийом групування. Групування широко використовуються для підготовки первинного матеріалу до аналітичної обробки. Вони дозволяють із усієї сукупності даних виділити найбільш характерні моменти, фактори або тенденції. У залежності від цілей розробки групування підрозділяються на:
типологічні - призначені для розподілу всієї сукупності первинних даних суцільного або вибіркового спостереження на одноякісні групи або класи;
структурні - використовуються для наступного вивчення внутрішніх складових досліджуваної сукупності;
факторні - служать для встановлення причинно-наслідкових зв'язків між досліджуваними ознаками явищ.
Прийом деталізації показників. Аналітичний прийом розкладання загальних показників на складові частини називається деталізацією. У практиці економічного аналізу деталізація явищ, процесів, показників проводиться по декількох основних напрямках:
по утворюючим факторам - здійснюється для виявлення найважливіших причин зміни показників;
по підрозділам - являє собою розкладання якого-небудь загального показника по місцях здійснення відповідних операцій;
по періодах (часу) - являє собою розкладання загального показника по календарних періодах.
В практиці економічного аналізу широко використовується комбінування цих видів деталізації. При аналізі фонду оплати праці може бути проведена деталізація фонду оплати праці по підрозділах, категоріях працюючих, елементах виплат і по періодах.
Прийом відносних величин (індекси, коефіцієнти, відсотки) застосовується для характеристики ступеня виконання плану, виміру темпів розвитку виробництва в порівнянні з планом і в динаміці, порівняння показників одного підприємства з даними іншого і т.ін. Найбільш простим видом відносної величини є індекси.
Індекси бувають:
базисні - являє собою порівняння даних за ряд періодів з одним показником, прийнятим за базу;
ланцюгові - являють собою почергове порівняння даних звітного періоду з попередніми.
Балансовий прийом використовується для визначення забезпеченості підприємства кадрами шляхом ув’язки фактичної чисельності персоналу і необхідної чисельності по професіях, кваліфікації, освіті і т. ін. Якщо такої відповідності немає, баланс досягається за рахунок додаткового набору робочої сили, підвищення кваліфікації, перепідготовки персоналу.
Прийом ланцюгових підстановок застосовується для визначення роздільної дії кожного з факторів, що впливають на зміну величини узагальнюючого показника, і полягає в послідовній заміні базової величини кожного з взаємодіючих факторів його величиною, що досліджується, і зіставленні результатів, одержуваних при кожній такій заміні.
Величина зміни узагальнюючого показника під впливом даного окремого показника залежить від прийнятої в розрахунку послідовності підстановок. Ця послідовність не може бути довільною, а повинна бути обґрунтована попереднім якісним аналізом взаємозв'язку факторів у процесі їхньої спільної дії.
Прийом розширення факторних систем полягає в тому, що чисельник і знаменник у формулі визначення будь-якого показника помножується на одне або декілька чисел, і, як відомо, в цьому випадку величина показника, що досліджується, не змінюється. Прийом розширення дозволяє значно розширити діапазон дослідження показника, що розглядається. Введення в факторну модель нових факторів дозволяє одержати ряд нових показників, що приводить до більш глибокого аналізу і виявлення резервів.
Прийом подовження передбачає заміну одного або декількох факторів сумою показників, що є складовими частинами цих факторів. Наприклад, витрати на одиницю продукції (вод) розраховуються відношенням загальної суми витрат (В) на обсяг випуску продукції (V).
