Лекція 9. Вплив в сектанських організаціях

Секти розуміються як порівняно невеликі і замкнуті релігійні групи, які відділилися від основної, культурної релігійної общини (або основних общин) країни чи регіону і які протистоять їм.

Секта – це організація або група осіб, що замкнулися в своїх інтересах (у тому числі культових), не співпадаючих з інтересами суспільства, або суперечать їм.

В сектах існує як мінімум три рівні учасників.

Перший (внутрішній) – це „професійні сектоводи”, тобто люди, які заробляють на життя цією своєю діяльністю. Керівники, вища ланка, цілителі, екстрасенси, викладачі східних бойових мистецтв і т.п.

Таких людей набагато більше, ніж звичайно здаються багатьом: західні джерела повідомляють, що кількість таких людей у півтора - два рази перевищує кількість священиків, пасторів традиційних церков.

Другий рівень складається із сектантів, які увесь час проводять у секті, живуть там; вони повністю присвятили себе сектантської діяльності.

На відміну від першого, це коло вужче, ніж можна припустити: таких сектантів порівняно не так багато, до того ж вони часто перетікають із однієї секти в іншу. Майже всі сучасні тоталітарні секти наносять більш-менш важкі ушкодження свідомості людини, і той робиться нездатним до самостійного життя.

Третій рівень є найширшим. До нього належать люди, що іноді відвідують які-небудь лекції з нетрадиційної медицини, екстрасенсорики і т.д., а у випадку хвороби звертаються до екстрасенсів і цілителів, ідуть до ворожки, постійно читають гороскопи, можуть ходити на збори однієї секти, але зайти й на інші, послухати лекцію по езотеріці, почитати окультну книжку й т.д.

Ці люди створюють фон, сприятливий для приживання секти, те хвилинне окультне середовище, у якій секти можуть плодитися й розмножуватися

Сектант - це віруючий бездумний, бездушний робот (зомбі), позбавлений власних переконань і волі. Він цілеспрямовано створюється, формується всією системою практики секти з обліком фізіологічної й психічної природи людини.

Для цього типу віруючого характерні:

- однодумність, беззастережне прийняття доктрини;

- сліпе шанування Бога, служіння йому;

- фанатична відданість організації, учителеві, наставникові, лідерові-посередникові;

- безумовне виконання вимог - приписань секти.

У результаті для віруючого це означає втрату себе як особистості, відмова від особистого життя.

ЗАЛУЧЕННЯ ДО СЕКТАНТСТВА

У сектах широко практикується контролювання свідомості адептів. Для успішного контролювання свідомості необхідні чотири елементи:

• контроль організації над поведінкою адептів,

• контроль над їхнім емоційним життям,

• контроль над мовою

• контроль над інформацією.

Для підготовки до контролювання свідомості сектантські вербувальники намагаються затягти потенційну жертву на свою територію:

• у незнайомому оточенні людина найбільш піддатлива впливу,

• тут на неї легше всього подіяти.

• Людина, відірвана від звичної обстановки, найбільш беззахисна.

Стратегії залучення до секти здебільшого схожі.

Кожна секта має свій контингент жертв. Здебільшого це молоді люди, люди що мають постійний прибуток або зв’язки (дешева робоча сила, джерело фінансування, чи шляхи поширення та підтримки у владних колах і т.д.), одинокі.

Стратегія знайомства може бути різною:

• підходять на вулиці, щиро посміхаючись і пропонують вивчення певної поширеної в даному регіоні культової літератури,

• обхід будинків (наприклад Свідки Ієгови),

• або знайомство завдяки „спільним” інтересам.

Після цього підключається система „step by step” (крок за кроком) – запрошують провести з ними вихідні → пропонують залишитися на тиждень → постійне перебування у секті.

Прикриваючись постійною опікою над людиною, „опікуни” практично унеможливлюють спілкування нових членів секти між собою, що не дає можливості обміну враженнями. Коли ж людина робить перший промах ( не та поведінка, не та мова і т.д.), від неї демонстративно „відвертаються”. На цьому етапі адепт вже звик до повністю позитивного ставлення і намагається усіма силами повернути минулі відносини, відмовляючись від власних переконань та сумнівів

Надалі починаються поступово ставитись вимоги.

• Спочатку людина має відмовитись від усього, що пов’язане з попереднім життям, так як те, що вважалося добром, „насправді” є злом.

• Друзі, рідні, батьки називаються ворогами, так як вони буцімто вели людину хибним шляхом до загибелі, а справжня родина у секті.

• Людині нема куди повертатися, відбувається повна ізоляція від „злого світу”. Отже у безвиході вона ще більше прив’язується до секти.