4 Соціологія

яка розвивається в процесі історії і складається в процесі спіль-

ної життєдіяльності. А у вузькому — це історично конкретний тип (рід, вид або підвид) того чи іншого суспільства, а також визначені форми соціальних відносин і зв'язків, що відображають всебічну за­лежність індивідів одне

2. Необхідно розрізняти три дуже подібних поняття — "країна", "держа­ва" і "суспільство". Країна — це частина світу або певної території, що має визначені границі і користується державним суверенітетом. Держава — це політична організація даної країни, що включає визначе­ний тип режиму влади, органи, структуру і форму правління. Суспіль­ство — це соціальна організація даної країни, основу якої складає соці­альна структура. Країни вивчає географія, держави — політологія, а суспільство —

3. Будь-яке соціальне утворення, на думку Е. Шилза, щоб іменуватися суспільством, має відповідати наступним ознакам: 1) не бути части­ною якої-небудь більш великої соціальної системи; 2) шлюби мають укладатися між представниками лише даного соціального об'єднан­ня; 3) відтворення здійснюється переважно за рахунок дітей тих лю­дей, що вже є визнаними представниками даного об'єднання; 4) має певну територію, яку вважає своєю власною; 5) має власну назву і влас­ну історію; 6) має власну систему управління; 7) існує довше серед­ньої тривалості життя окремого індивіда; 8) його з'єднує власна загаль­на система цінностей, яку називають культурою.

4. В соціології прийнято виділяти декілька типологій суспільства. За ознакою писемності, усі суспільства поділяються на дописемні, що вміють говорити, але не вміють писати, і писемні, що володіють алфа­вітом і фіксують звуки на матеріальних носіях. За критерієм числа рівнів управління і ступенем диференціації (розшарування) суспіль­ства поділяються на прості, де немає керівників та підлеглих, бага­тих та бідних і, складні, де не просто з'являються керівники і підлег­лі — вони складають протилежні великі групи чи класи: пануючий і непануючий.

Якщо за основу класифікації суспільства брати спосіб добування засо­бів існування, або спосіб виробництва, то усі суспільства можна поді­лити на: суспільство мисливців і збирачів, суспільство скотарів і земле­робів (або аграрне суспільство), індустріальне суспільство (де існує промисловість) постіндустріальне суспільство (де переважає не про­мисловість, а інформатика і сфера обслуговування) та інформаційне суспільство (як більш висока стадія постіндустріального).

ВІДПОВІДНО до типології суспільств у термінах мови, виділяються такі суспільства, як французьке, німецьке, англійське, українське тощо, а у термінах релігії — суспільства можуть розділятися на мусульманське, християнське, іудейське і т.д.

У середині XIX ст. К.Маркс запропонував свою типологію суспільств, підставою для якої служать два критерії: спосіб виробництва і форма власності. Згідно цієї типології людство послідовно пройшло чотири суспільні формації: первісну, рабовласницьку, феодальну і капіталіс­тичну. П'ятою була проголошена комуністична, яка мала наступити у майбутньому.

Сучасна соціологія використовує усі зазначені типології, поєднуючи їх у певну синтетичну модель, що запропонував Д.Белл, який розді- лив всесвітню історію людства на три стадії: доіндустріальну, індус- тріальну і які власне і відповідають одноймен- ним назвам суспільств.

5. Системний підхід до аналізу суспільства є на сьогодні найбільш плід­ним, який забезпечує єдність трьох аспектів його вивчення, а саме: генетичного (чи конкретно-історичного), функціонального і структу­рного. В основі даного підходу лежить поняття "система" — певним чином упорядкована і взаємозалежна сукупність елементів, що утво­рюють цілісну єдність. В цьому зв'язку під соціальною системою ро­зуміється цілісне соціальне утворення (суспільство, соціальна спіль­ність, соціальна група тощо), де основними системоутворюючими еле­ментами є люди, зв'язки і

6. Кожна соціальна система має певну структуру, тобто визначений по­рядок устрою її частин або елементів. Основними видами структури соціальної системи є такі: 1) ідеальна, що зв'язує воєдино вірування, переконання й уяви людей; 2) нормативна, що включає цінності, но­рми, а також визначені соціальні ролі; 3) організаційна, що визначає спосіб взаємозв'язку соціальних позицій чи статусів індивідів, а та­кож детермінує характер відтворення системи; 4) випадкова, що складається із елементів, включених до її функціонування в даний момент.

7. Соціальна система, виходячи із структурно-функціонального аналізу, може бути представлена в п'ятьох аспектах: \)як взаємодія особисто­стей, кожна із яких є носієм індивідуальних якостей; 2) як соціальна взаємодія, що має своїм наслідком становлення соціальних відносин і утворення соціальних груп; 3) як групова взаємодія, в основі якої ле­жать ті чи інші загальні обставини (місто, село, трудовий колектив тощо); 4) як ієрархія соціальних позицій (статусів), що займають осо­бистості включені у діяльність даної системи і, соціальних функцій (ролей), які вони виконують на основі даних соціальних позицій; як сукупність норм і цінностей, що визначають характер і зміст діяльно­сті (поведінки) елементів даної системи.

5. Суспільство являє собою найбільш загальну і складну природно-істо­ричну соцієтальну (велику соціальну) систему, а її елементами є люди, соціальна діяльність, зв'язки і відносини яких обумовлюються визна­ченим соціальним положенням (статусом), що вони займають, соціаль­ними функціями (ролями), що вони виконують; соціальними нормами і цінностями, прийнятими в даній соціальній системі, а також інди­відуальними властивостями.

6. Найважливішими елементами суспільства як соціальної системи ви­ступають його економічна, політична, соціальна, духовна (ідеологіч­на), та правова структури, які заповнюються людьми та внаслідок вза-

інституалізуються у соціальні системи, але менш загального по­рядку (у порівнянні із суспільством загалом). Кожна із цих систем за­ймає визначальне місце в суспільстві і виконує у ньому строго окрес­лені функції. Наприклад, економічна система виконує функцію виро­бництва, обміну і розподілу матеріальних благ, соціальна — функцію соціалізації індивідів, політична — функцію соціального управління і контролю, духовна — функцію виробництва духовних цінностей. З розвитком суспільства як соцієтальної системи в ньому поряд із на­званими виникають й інші соціальні системи та органи соціального впливу на соціалізацію індивідів. Іншими елементами (чи системами) суспільства як соцієтальної системи є соціальні класи, соціальні спіль­ноти, соціальні групи, соціальні інститути, соціальні організації.

видів соціальних систем у суспільстві (або елементів суспільної системи) носить умовний характер і визначається, як пра­вило, виходячи із завдань соціологічного дослідження. Та ж сама со­ціальна система в суспільстві, наприклад, сім'я — може в однаковій мірі розглядатися і як соціальна спільність, і як соціальна група, і як соціальний інститут, і як соціальна організація, і як елемент соціаль­ного контролю

НОРД Список використаної та рекомендованої літератури

1. Американская социологическая мьісль: Тексти /Под ред. В. И. Добрень-кова. — М.: Изд-во МГУ, 1994.

2. Акофф Р., ЗмериФ. О целеустремленньїх системах: Пер. с англ. — М.: Сов. Радио, 1974.

3. Афанасьев В. Г. Мир живого: системность, зволюция и управление. — М.: Политиздат,

4. Афанасьев В. Г. Системность и общество. — М.: Политиздат, 1982.

5. БеккерД.В обществе—обобществе//Социологос.— М.: Логос, 1991.

6. Белл Д. Постиндустриальное общество //Америка. — 1977. — № 9.

7. БородинЕ. Т. Современная социология общества в контексте истории //Социально-полит. — 1992. — № 1.

8. Веблен Т. Теория праздного класса. — М.: Прогресе, 1984.

9. Волков Ю. Г., Мостовая И. В. Социология: Учеб. для вузов /Под ред. В. И. Добренькова. — М.: Гардарики, 1998.

ІО.ГелбрейтД. Новое индустриальное общество. — М.: Прогресе, 1969. 11. ДюркгеймЗ. Социология. Ее предмет, метод, предназначение: Пер. с

фр. - М.: Канон, 1995. 12.ДятченкоЛ. Я. Социальнме технологии в управлений общественньши

процессами. — Бєлгород: Центр социальньгх технологии, 1993. 13. ЗиммельГ. Зкскурс по проблеме: как возможно общество? //Вопросьі

социологии. — — Т.2. — № 3.

В. А. Система систем. общей теории и методологии.

— М.: Прогресс-Академия, 1995.

75. Коллингвуд Р. Док. Новьій Левиафан, или человек, общество, цивили- зация и варварство //Социол. — 1991. — № 11.

Кравченко А. И. Введение в социологию: Учеб. пособие. — М: Новая

шк., 1995.

Кравченко А. И. Социология: Учебник для вузов. — М.: Логос, 1999. словарь по социологии. — М.: Политиздат, 1989. М. тенденции обществ //Со-

циально-полит. журн. — 1992. — № 6-7. 20.Лукашевич Н. П., Туленков Н. В. Введение в социологию: Учеб.-ме-

тод. пособ. - К.: МАУП, 1996. 21 .ЛукашевичН. П., Туленков Н. В. Социология: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2002.

22. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2004.

Н. Понятие общества //Проблеми теоретической социологии.

— Спб.: Наука, 1994.

24.МанхеймК. Человек и общество в век преобразования. — М.: Про­гресе, 1991.

25. МертонР. Социальная теория и социальная структура. — К.: Абрис, 1996.

26. Моисеев Н. Н. Информационное общество: Возможности и реальность //Полис— 1993. - №3.

27.МоссМ. Общества. Обмен. Личность: Трудьі по социальной антропо-логии //Пер. с фр. — М.: Логос, 1996.

28. Мостовая И. В. Зачет по социологии в кармане: Учеб. пособ. — Рос­тов н/Д.: Феникс, 1999.

29. Основи социологии: Хрестоматия / Под рук. В. И. Астаховой. — X.: Прапор, 1997.

30. Павленко Ю. В., Раннеклассовьіе общества: генезис и пути развития.

- К.: Наук, думка, 1989.

31.ПарсонсТ. Понятие общества: Компоненти и их взаимоотношения // РЖ "Социология". — 1993. — № 3-4.

32. Система социологическогознаним: Учеб. пособ. / Сост. Г. В. Щекин.

— К.:МАУП, 1998.

33. Смелзер Н. Социология: Пер. с англ. — М.: Феникс, 1994. 34.Современная западная социология: Словарь. — М.: Политиздат,

1990.

35.Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество. — М.: Прогресе, 1992.

36. Социология І Г. В. Осипов и др. — М.: Мьісль, 1990.

37. Социология: наука об обществе: Учеб. пособ. / Под ред. В. П. Андру-щенко, Н. И. Горлача. — X.: Рубикон, 1996.

38. Социология. общей теории: Учеб. пособ. / Под ред. Г. В. Оси-пова, А. В. — М.: Аспект-Пресс, 1996.

39. Спенсер Г. Общество как организм //Зомбарт В. Социология. — Л.:

Мьісль, 1926.

40. Туров И. С. Общество как социальная система //Социально-полит. журн. - 1994.- №7-8.

41. Шаповал М. Загальна соціологія. — К.: УЦДК, 1996.

Общество и общества: Макросоциологический

риканская социология. — М.: Мьісль, 1972. 43. Знциклопедическшсоциологическшсловарь І Под общ. ред. Г. В. Оси-

пова. —М.: ИСПИ РАН, 1995. 44.ЯкубсЕ. А. Социология: Учеб. пособ. — X.: Константа, 1996.