Станція «Мова»

Учень 10: Перша книжка мудра й мила,

Ти читати всіх навчила.

Кожна буква букваря –

Це промінчик ліхтаря.

Книжечка дитячих літ

Всіх виводить нас у світ.

(Учні виконують пісню про мову, перегляд відео).

Учень 11: Слово до слова – зложиться мова.

На білому світі, на нашій землі

Є мова у квітів, є мова в зорі,

Є мова у бджілки, метелика, в клена,

В бузкової гілки, в любистку зеленім.

І в мене є мова, барвиста, шовкова,

Весела і ніжна, моя рідна українська мова!

Ведучий: На нашому шляху виникла перешкода. Щоб її подолати, виконайте наступне завдання. Продовжіть початки прислів`їв.

Вчення світ, а невчення тьма.

Слово не горобець, вилетить не спіймаєш.

Під лежачий камінь вода не тече.

Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

Краще синиця в руках, ніж журавель в небі.

Яблуко від яблуні далеко не падає.

Любиш кататися – люби й санчата возить.

Що посієш, те й пожнеш.

Не плюй в колодязь – пригодиться води напиться.

Друзі пізнаються в біді.

Вік живи – вік учись.

Одна голова – добре, а дві – краще.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

(Завдання спроектовано на дошку)

Станція «Українознавство»

Ведучий: Наступна станція «Українознавство».

Ведуча: Мамо, а що таке Берегиня? - запитує дитина. – Берегиня, - одказує мати, - це наша оселя, в якій ми народилися й живемо. Дім, будинок, хата, домівка – так ще називають нашу берегиню. Кожна мати, кожний батько вчать свою дитину любити рідний край – місце, де народився, вчать любити рідну хату.

Учень 12: Не скупіться на теплі слова,

Бо у світі так мало тепла…

Лиш від рідної хати

Та від лагідних рук мами й тата.

Учень 13: Коли зміцнюють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму і тата.

Та встигни добре слово їм сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

Ведучий: Народне прислів’я говорить: «У цьому дворку, як на вінку». А що сьогодні ми знаємо про український віночок? Мабуть, тільки те, що він є невід’ємною частиною українського національного костюма і що він красивий.

Учень 14: Український віночок – не просто прикраса, а й оберіг, «знахар душі». У сиву давнину їх носили тільки дівчата. Плели їх з живих квітів і вважали, що в них є чаклунська сила, яка здатна захистити від будь-якого лиха.

Учень 15: Плести віночки – то ціла наука. На превеликий жаль, до нас не дійшов той рецепт, за яким квіти замочували в рослинних соках, аби довший час вони були свіжими. Дівчатка починали носити вінок з трьох років. У вінку дорослої дівчинки було всього 12 квіточок, і кожна – лікар, оберіг.

Ведуча: Ще до вінка в’язалися стрічки, причому треба було знати їх символіку.

Учень 16: Найпершу у віночку – посередині – в’яжуть світло-брунатну стрічку (символ землі-годувальниці). Пообіч від брунатної стрічки – жовті – символ сонця.

Учень 17: За жовтими стрічками в’яжуться зелені стрічки (символ краси й молодості). За світло-зеленими в’яжуться блакитні (символ неба).

Учень 18: За блакитними в’яжуться сині (символ води). Далі в’яжуть жовтогарячу стрічку (символ хліба). Потім в’яжуть фіолетову (символ мудрості).

Учень 19: Наступна стрічка - малинова (символ душевності, щирості). Після малинової стрічки в’язали рожеву (символ достатку).

Учень 20: В’язали до строю й білу стрічку, але тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце а на правому – місяць. Якщо стрічка не була вишита, то її не пов’язували: така стрічка символізувала пам’ять про померлих.

Учень 21: Пов’язували до вінка й червону стрічку, а якщо до вінка вплітали мак, це було звертанням до кохання й магічності.