55.Вібрація та її види.Джерелавібрації Які бувають джерела вібрації?

Виробничими джерелами локальної вібрації є ручні механізовані машини ударної, ударно-обертової та обертової дії з пневматичним або електричним приводом.

Інструменти ударної дії створені на основі принципу вібрації. До них відносяться клепальні, рубильні, відбійні молотки, пневмотрамбовки. До машин ударно-обертової дії відносяться пневматичні і електричні перфоратори, які переважно використовуються на бурових і гірничодобувних роботах. До ручних механізованих машин обертової дії відносяться шліфувальні, свердлильні машини, електро- і бензопили. Вібрація цих машин виникає як супутній чинник внаслідок взаємодії ріжучих інструментів з поверхнею що, обробляється, а також дисбалансу механізмів, що обертаються, або дисбалансу механізмів, що співударяються.

Локальна вібрація має місце при точильних, наждачних, шліфувальних, полірувальних роботах, що виконуються на стаціонарних станках з ручною подачею виробів, а також передається через органи ручного керування машинами та обладнанням.

Вібрація, що діє на людину в процесі взаємодії з ручними машинами і обладнанням, охоплює широкий діапазон частот — від декількох Герц до 200 Гц і вище.

Ручними вібронебезпечними машинами генеруються вібрації, рівні коливальної швидкості яких значно перевищують величини допустимі санітарними нормами.

Загальна вібрація (вібрація робочих місць) за джерелами виникнення, поділяється на транспортну, транспортно-технологічну і технологічну.

Водії транспортних машин, а також оператори транспортно-технологічного обладнання підпадають під дію як загальної так і місцевої вібрації (через ходову частину і рульове кермо). На робоче місце передається низькочастотна поштовхоподібна вібрація неупорядкованого характеру, що виникає в процесі руху машини по нерівній поверхні, а також вібрація, що виникає внаслідок роботи двигуна і трансмісії. Ці вібрації мають середній і високочастотний спектральний склад і можуть перевищувати нормативні рівні.

вібрація — механічні коливання машин, обладнання, інструменту. Зіткнення їх з тілом працівника призводить до коливання рук, ніг, спини або всього організму. Від точки зіткнення механічні коливання можуть досягати голови, хребта, органів грудної порожнини. Вони сприймаються рецепторами вібраційної чутливості і у вигляді нервових імпульсів передаються в центральну нервову систему.

Розрізняють загальну і локальну вібрацію.

Під загальною вібрацією розуміють механічні коливання опорних поверхонь або об’єктів, які зміщують тіло і органи працівника в різних площинах.

Локальна вібрація являє собою механічні коливання, які діють на обмежені ділянки тіла (руки, наприклад). Показниками вібрації є: частота коливань за одиницю часу — герц (Гц). (Герц — одне коливання за 1 с); період коливання — час, протягом якого здійснюється повний цикл коливання; амплітуда — найбільше зміщення точки від нейтрального положення (см, мм).

На виробництві, як правило, має місце складна вібрація — поєднання загальної і локальної, яка характеризується сумою коливань різних частот, амплітуди і початкових фаз. Найбільш небезпечні для здоров’я людини вібрації з частотами 16…250 Гц.

Так, низькочастотна вібрація призводить до ушкодження опорно-рухового апарату, а високочастотна викликає функціональні розлади периферійного кровообігу у вигляді локальних судинних спазмів.