3.1. Сутність і класифікація методів керівництва

Методи керівництва — це способи впливу менеджера на підлеглих працівників для виконання цілей і завдань організації.

Слід відрізняти методи керівництва менеджера від методів управління організацією.

Методи управління організацією — це способи впливу керуючої системи на підлеглу систему для досягнення цілей управління. Тут об´єктом управління виступає виробнича діяльність організації, коли здійснюється вплив одних ланок системи управління на інші.

Коли ж мова йде про способи впливу самого керівника на підлеглих працівників для виконання конкретного завдання, то маються на увазі не методи управління, а методи керівництва.

Методи управління і методи керівництва менеджера взаємопов´язані, вони мають загальну основу, реалізують спільні цілі і завдання. Одночасно між ними є специфічні особливості.

Класифікація методів керівництва менеджера наведена на схемі:

В системі методів управління організацією провідна роль належить економічним методам, а серед методів керівництва менеджера основними є організаційні методи. Звичайно, для успішного використання цих методів необхідно поєднувати їх з методами матеріального і морального стимулювання з методами переконання.

Методи організаційного впливу спираються насамперед на владу, формальний авторитет, посаду і повноваження менеджера, а стимулювання та переконання — на використанні матеріальних і духовних інтересів працівників.

Тому методи управління організацією — більш ґрунтовні по відношенню до методів керівництва менеджера. Але ж, з іншого боку, використання методів управління організацією здебільшого здійснюється через діяльність головного керівника, і відповідно, через методи керівництва. Тому мистецтво керівництва містить у собі три завдання:

володіти методами управління;

володіти методами керівництва;

володіти умінням реалізувати методи управління як безпосередньо, так і в процесі використання методів керівництва.

3.2. Адміністративний вплив

Методи адміністративного впливу — це методи, які базуються на владі керівника, на його правах, дисципліні та відповідальності. Наукове управління стверджує, що розумне адміністрування неможливе без використання заходів стимулювання, переконання, виховання та розвитку ініціативи. Всі ні заходи призначені підкріпити, підсилити адміністрування.

Методи адміністрування є необхідними для будь-якої організації і не треба її ототожнювати з їх антиподом — волюнтаризмом, бюрократизмом, тому що перше підриває роботу системи управління організацій, а без другого процес управління стає неможливим. Тому використання методів адміністративного впливу та їх удосконалення є постійним завданням менеджера організації.

Успішне адміністрування передбачає насамперед наявність чіткої структури організації, визначення функцій, прав та обов´язків працівників. Без цього адміністративна діяльність менед­жера буде недосконалою тому, що вказівки керівника повинні бути адресними у визначенні завдань і строків їх виконання для кожного працівника. Якщо менеджер кожен раз буде встанов­лювати кому, що і як робити, то обсяг його роботи буде дуже зростати.

Адміністративна діяльність буде полегшена, якщо є загальний план роботи організації і схеми виконання основних робіт, розроблені процедури прийняггя та реалізації основних видів рішень і закріплені у відповідних інструкціях та стандартах організації.

Для успішного адміністрування необхідна чітка трудова дисципліна і висока відповідальність працівників за своєчасне та якісне виконання завдання.

Здійснюючи керівництво, менеджер може бути в одній із трьох ситуацій:

перша — коли конкретний процес адміністрування регулюється тією чи іншою діючою правовою нормою. В цьому випадку дії менеджера закріплені правовим актом, а порушення його призведе до юридичної відповідальності.

друга — коли діяльність менеджера правовою нормою не передбачена, але визначена моральною, етичною нормою.

третя — коли адміністративний вплив здійснюється у рамках практики, що склалася у даній організації.

У всіх цих випадках вирішальне значення має правовий аспект. Тому менеджер повинен знати закони і володіти необхідною правовою культурою.

Багато адміністративних рішень менеджера обов´язково повинні приймати ту чи іншу конкретну юридичну форму:

наказу;

розпорядження;

положення;

інструкції;

інструктивного листа.

Це забезпечує їм дієвість і тягне відповідальність за невиконання цих актів.

Значна частина поточної адміністративної діяльності має оперативний характер і не приймає форму правового акту.

Менеджер не повинен ігнорувати юридичного аспекту прийнятих рішень, щоб не створювати у майбутньому складнощі у роботі. Для цього він повинен систематично підвищувати свою правову культуру, приймати поради юрисконсульта.

Правові норми допомагають формувати волю менеджера, шляхом визначення, що дозволено, а що ні, з точки зору законності.

Правові норми діляться на :

забороняючі;

установочні;

альтернативні.

Це дозволяє менеджеру гнучко діяти при прийнятті та виконанні рішень.

До правових актів відносяться:

Конституція;

Закони;

Укази;

Кодекси;

Постанови;

Правила (внутрішнього трудового розпорядку та ін.).

У роботі менеджера важливу роль мають всі галузі права, а особливо необхідні знання адміністративного, трудового права, господарського законодавства.

У правовому порядку вирішуються багато проблем, з якими має справу менеджер у процесі адміністративного керівництва. Це стосується вимог до працівників, добору і розстановки пер­соналу, правил заміщення посад і порядку звільнення, оцінки працівників і регулювання службової діяльності, правового положення молодих працівників, праці жінок, інвалідів та ін.

Для правильної організації адміністративного впливу особливе значення має чітке уявлення про компетенції, юридичне закріплених правах та обов´язках менеджера.

Діяльність менеджера проходить у рамках компетенції органу, від особи якого він виступає носієм цих прав та обов´язків і є менеджер. Тому компетенція менеджера регламентується поло­женням про орган, який він очолює. Але менеджер сам не реалізує всю компетенцію очолюваного органу. Він передає багато прав своїм заступникам, а якщо необхідно — окремим працівникам.

Таким чином, повноваження менеджера — це його право на владно-розпорядчу діяльність, видання актів управління.

До повноважень менеджера відносяться також встановлення дисциплінарної та адміністративної відповідальності, прийняття заходів по недопущенню порушень дисципліни та ін.

Серед прав менеджера є право відміняти, призупиняти, змінювати свої раніше прийняті рішення, а також рішення нижчих керівників або органів.

Права та повноваження менеджера повинні бути визначені дуже чітко. Не треба допускати неясності у питанні про те, хто повинен і зобов´язаний приймати те чи інше рішення і які по­вноваження надаються при виконанні того чи іншого доручення. Тут важливо звернути увагу на обов´язок діяти, тому що ухилення від необхідних дій зустрічається значно частіше, чим ті або інші порушення компетенції.

Неприйняття рішень, ухилення від використання наданих прав — це також порушення законності.

Менеджер має право давати працівникам завдання і покладати на них відповідальність. Є декілька видів відповідальності менеджера:

адміністративна;

дисциплінарна;

матеріальна;

кримінальна.