Номенклатура небезпек

Номенклатура небезпек - перелік назв, термінів, систематизованих за окремими ознака-

ми. В окремих випадках складається номенклатура небезпек для окремих об'єктів (підпри-

ємств, цехів, професій, місць праці та ін.). Нижче наводиться приклад номенклатури небезпек за алфавітним порядком [4].

Небезпеки за алфавітом:

1. Алкоголь. 2. Аномальна температура, вологість, тиск повітря. 3. Аномальне освітлен-

ня. 4. Блискавки. 5. Вакуум. 6. Вибухи та вибухові речовини. 7. Висота. 8. Вібрація. 9. Вогонь

та вогнепальні речовини. 10. Вода. 11. Вулкан. 12. Газ. 13. Гарячі поверхні. 14. Гербіциди. 15.

Гіподинамія. 16. Гіпокінезія (мала рухливість із-за захворювань мускулів або нервової систе-

ми). 17. Глибина. 18. Голод. 19. Гравітаційне тяжіння. 20. Дим. 21. Динамічне навантаження,

тиск. 22. Дощ. 23. Електрика. 24. Емоційний стрес (перенавантаження). 25. Замкнений прос-

тір. 26. Захворювання. 27. Зброя. 28. Землетрус. 29. Зсув. 30. Інфразвук. 31. Інфрачервоне ви-

промінювання. 32. Іскри. 33. Їдкі речовини. 34. Клаустрофобія (боязнь закритих приміщень).

35. Корозія. 36. Лавини. 37. Лазерне випромінювання. 38. Магнітне поле. 39. Макро- та мікро-

організми. 40. Медикаменти. 41. Метеорити. 42. Монотонність. 43. Накип. 44. Невагомість. 45.

Недостатня міцність. 46. Ожеледь. 47. Отруєння. 48. Отруйні речовини. 49. Охолодження. 50.

Падіння. 51. Пара. 52. Перевантаження. 53. Перенапруга. 54. Пестициди. 55. Повінь. 56. По-

жежа. 57. Порох. 58. Психологічна несумісність. 59. Пульсація світла. 60. Радіація. 61. Резо-

нанс. 62. Рідкі гази. 63. Розумове перенапруження (втома). 64. Снігопад. 65. Сонливість. 66.

Сонячна активність. 67. Спрага. 68. Статична характеристика. 69. Струм великої частоти. 70.

Тайфун. 71. Туман. 72. Ударна хвиля. 73. Укуси. 74. Ультразвук. 75. Ультрафіолетове випро-

мінювання. 76. Ураган. 77. Хитавиця. 78. Холод. 79. Циклон. 80. Цунамі. 81. Шум.

Квантифікація небезпек - введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня)

небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.

Ідентифікація небезпек - це знаходження типу небезпеки та встановлення її характерис-

тик, необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків.

Останнім часом спеціалісти з безпеки життєдіяльності все частіше вживають поняття

"ризик". Найбільш загальне тлумачення ризику - частота реалізації небезпеки [4].

Одиці виміру вражаючих факторів фізичної та хімічної дії джерел техногенних небезпек.

• Аварії, катастрофи та їхні наслідки.

Аварія – це вихід з ладу машин, механізмів, пристроїв, комунікацій, споруд внаслідок порушення технології виробництва, правил експлуатації, правил безпеки, помилок, які допущені при проектуванні, будівництві, а також внаслідок стихійних лих.

Джерелом аварії можуть бути транспортні засоби, заводи, відсталі технології, застаріле обладнання електростанцій, АЕС.

Згідно з розмірами та завданою шкодою розрізняють легкі, середні, важкі та особливо важкі аварії. Особливо важкі аварії призводять до великих руйнувань та супроводжуються великими жертвами.

Аналіз наслідків аварій, характеру їх впливу на навколишнє середовище обумовив розподіл їх за видами. Види аварій, які зустрічаються найчастіше:

• аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сірчаної та азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу та інших речовин);

• аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище;

• пожежі та вибухи;

• аварії на транспорті та інші.

Особливо важкі аварії можуть призвести до катастроф. Катастрофа – це великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування. Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти, і їх розвиток ставить на межу існування усю біосферу.

Аварії (катастрофи) поділяють на дві категорії.

До першої категорії відносять аварії, які спричинили повну або часткову зупинку виробництва з великими матеріальними збитками і загибеллю людей, аварії з можливим викидом у навколишнє середовище радіоактивних або сильнодіючих отруйних речовин, розповсюдженням цих речовин за межі території промислового підприємства і виникненням загрози для здоров'я і життя людей.

До другої категорії відносять аварії, внаслідок яких сталися руйнування або пошкодження окремих виробничих споруд з можливою загибеллю виробничого персоналу, викидом сильнодіючих отруйних речовин і розповсюдженням цих речовин у межах території промислового підприємства.

Прикладом є катастрофа, що сталася на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року — найбільша техногенна катастрофа XX століття глобального характеру, що істотно вплинула на усталений радіаційний фон багатьох країн Європи. Сумарний викид радіоактивних речовин унаслідок чорнобильської катастрофи становить 50 мільйонів кюрі — це 500 атомних бомб Хіросіми. Найбільшого радіаційного забруднення зазнали Україна, Білорусь і Росія.

На сьогодні в Україні існує великий ризик радіаційної небезпеки, зумовлений наявністю на її території чотирьох АЕС із тринадцятьма енергетичними ядерними реакторами, двох дослідних ядерних реакторів і більше трьох тисяч підприємств та організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини, а також виробляють радіоактивні відходи.

Окрім того, для України транскордонну потенційну небезпеку становлять аварії з викидом радіоактивних продуктів на АЕС інших держав (Російська Федерація, Литовська Республіка, Болгарія, Словаччина, Угорщина, Чехія).

Особливе місце у забрудненні навколишнього середовища посідає радіоактивне забруднення. Руйнування реактора на Чорнобильській АЕС стало причиною радіоактивного забруднення не лише України, а й Білорусі та Росії. Загальна площа радіоактивного забруднення становить понад 30 тис. км 2.

Випадання радіоактивних речовин простежувалося і у державах Західної Європи, підвищився радіоактивний фон у Скандинавії, Японії та США. Проблеми наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС залишаються чи не найгострішими і найактуальнішими не лише для України, але й для всієї світової спільноти.

Через 15 місяців після катастрофи в Чорнобилі у Великій Британії, яка, здавалось би, далеко розташована від України, було виявлене надзвичайно велике забруднення рослинності радіоактивними опадами, а також великий вміст цезію у м'ясі овець.

Варто зазначити, що атомна енергетика є екологічно чистішою і дешевшою, ніж теплова. У розвинутих країнах вона забезпечує від 15 до 70 % усієї електроенергії, що виробляється (Франція — 70 %, США — 17 %, Швеція — 50 %, Канада — 15 %). Але у разі аварії атомні станції становлять дуже серйозну небезпеку для людей і навколишнього середовища. За час експлуатації АЕС у світі сталися три значні аварії: 1961 рік — в Айдахо-Фолсі (США); 1979 рік — на АЕС "Тримайл-Айленд" у Гарисберзі (США), 1986 рік — Чорнобильська АЕС.

Аварії на АЕС значно відрізняються від ядерних вибухів, а саме більшою тривалістю викидів, що змінює напрямок потоків повітряних мас. Тому практично неможливо прогнозувати розміри зон ураженості.

Загалом чинниками виникнення небезпек техногенного походження в Україні є:

— високий ступінь концентрації промисловості (Донецька, Запорізька, Дніпропетровська та інші області);

— наявність потенційно небезпечних об'єктів, перш за все, об'єктів атомної енергетики і хімічно небезпечних підприємств;

— наявність мережі потужних транспортних магістралей, якими транзитом везуть у великій кількості екологічно небезпечні вантажі, а також нафто-, газо-, аміакопроводи, які проходять густонаселеними районами країни (Львівська, Закарпатська області, магістральний аміакопровід Тольятті — Одеса виробничого об'єднання "Трансаміак");