Безпека Життєдіяльності

ЛЕКЦІЯ 3. Техногенні небезпеки та їх наслідки. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об’єктах.

• Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом та механізмом впливу.

• Класифікація, номенклатура і одиці виміру вражаючих факторів фізичної та хімічної дії джерел техногенних небезпек.

• Аварії, катастрофи та їхні наслідки.

• Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом та механізмом впливу.

Небезпеки техногенного характеру

П’ять тисячоліть тому, коли з’явились перші міські поселення, стала формуватися і техносфера – сфера, яка містить штучні технічні споруди на Землі. Звичайно, тоді це були тільки елементи техносфери. Справжня техносфера з’явилась в епоху промислової революції, коли пара та електрика дозволили багаторазово посилити технічні можливості людини: швидко пересуватися по земній поверхні і створювати світове господарство, заглибитись у земну кору та океани, піднятися в атмосферу, створити багато нових речовин. Виникли процеси, не притаманні біосфері: отримання металів та інших елементів, виробництво енергії на атомних електростанціях, синтез органічних речових, не існуючих у біосфері. Потужним техногенним процесом є спалювання викопного палива.

У зв’язку з використанням усе більших енергетичних потужностей люди змушені концентрувати енергію на невеликих ділянках, причому найчастіше в межах міст та інших видів населених пунктів. Іде просторова концентрація синтетичних хімічних сполук (їх число досягло 400 тисяч), більша частина яких отруйна. Внаслідок цього різко зросло забруднення навколишнього середовища, знищення лісів, опустелювання; зросла кількість людей, які загинули внаслідок аварій на виробництві й транспорті.

Аварії, спричинені порушенням експлуатації технічних об’єктів, почали за своїми масштабами носити катастрофічний характер уже в 20–30 роки ХХ століття. Вплив таких аварій інколи переходить кордони держав і охоплює цілі регіони. Несприятлива екологічна обстановка, викликана цими аваріями, може зберігатися від декількох днів до багатьох років. Ліквідація наслідків таких аварій потребує великих коштів та залучення багатьох спеціалістів.

До техногенних небезпек відносяться надзвичайні ситуації, походження яких пов'язане з виробничо-господарською діяльністю людини на об'єктах техносфери (заводах, фабриках, станціях тощо). Як правило, техногенні НС виникають внаслідок аварій, що супроводжуються мимовільним виходом в навколишній простір речовини і (або) енергії.

Техногенна небезпека - стан, внутрішньо притаманний технічній системі, промислового або транспортному об'єкту, що реалізовується у вигляді вражаючих впливів джерела техногенної надзвичайної ситуації на людину і навколишнє середовище при його виникненні, або у вигляді прямого або непрямого збитку для людини і навколишнього середовища в процесі нормальної експлуатації цих об'єктів. [3]

В умовах техносфери негативні впливи обумовлені елементами техносфери (машини, споруди, технології і т. д.) та діями людей.

Характерною особливістю сучасного виробництва є застосування різноманітних, технологічних процесів, складних за своєю фізико-хімічною основою, використання нових технологічних матеріалів, які недостатньо вивчені з погляду негативного їх впливу на людину і середовище.

На деяких підприємствах інтенсивно використовуються високотоксичні, легкозаймисті речовини, різноманітні випромінювання; технологічні процеси часто супроводжуються значними рівнями шуму, вібрації, ультра- та інфразвуку. Значна кількість робіт виконується в умовах запиленості та загазованості. У той же час в усіх галузях діяльності людини здійснюється інтенсивна комп’ютеризація, яка теж супроводжується наявністю негативних факторів, що впливають на здоров’я людини.

Щороку в Україні виникає майже 500 небезпечних ситуацій техногенного характеру, які зумовлені аваріями (катастрофами) в промисловості, енергетиці, на транспорті.

Велика кількість техногенних катастроф пов'язана з освоєнням та використанням ядерної енергії, як у військових, так і промислових цілях. Так, до 1993 р. всі ядерні держави провели не менше 2146 вибухів: США - 1149, СРСР - 715, Франція - 194, Великобританія - 45, Китай - 42, Індія - 1. Це призвело до підвищення радіоактивного фону на поверхні планети, розпиленню радіоактивних речовин: у США - 37 випадків, Росії - 103, Китаї - 42, що сприяло збільшенню кількості онкологічних хворих.

Найбільш страшними за наслідками є небезпеки, пов'язані з джерелами атомної енергії. За період із 1951 по 1986 рр. на підприємствах виробництва атомної енергії в різних країнах офіційно було зареєстровано 20 аварій різноманітного масштабу. У 1954 р., у місті Дніпропетровську стався вибух на хімічному заводі з викидом високорадіоактивної речовини на залізничну магістраль Київ-Дніпропетровськ, загинуло більше 200 людей.

У 1957 році - у Великобританії, в 1979 - у США і в колишньому СРСР у 1986 році відбулися найбільші катастрофи. В Уіндскейлі (Великобританія) в результаті аварії в атмосферу потрапило біля 21000 кюрі радіоактивних речовин, в тому числі 20000 кюрі радіоізотопів йоду-131, 600 кюрі цезію-137. В ядерному центрі тоді загинуло 13 співробітників. Дозиметри зареєстрували рівень випромінювання від радіоактивної хмари 4 мР/рік, що в 400 разів перевищувало природний фон.

Величезна аварія відбулася на АЕС у Три-Майл-Айленд (штат Пенсільванія, США). При неправильній експлуатації реактора була зруйнована половина твелів і в реакторному залі опромінення складало 80 Р/час, а в допоміжних приміщеннях - 10 Р/час. Відбулося два викиди радіоактивних ізотопів ксенона і криптона в атмосферу. Крім цього в річку Саксугана потрапило 185 куб м слаборадіоактивної води. Доза опромінення жителів склала 0,02 мЗв або 2мР.

Найзначніша атомна аварія 20 століття - на Чорнобильській АЕС, у 1986 р., за 70 км на північний-захід від Києва. Про силу вибуху можна судити за радіусом розкиду майже 30 кілометрів. Потім відбулося ще кілька вибухів. В першу добу аварії було викинуто тільки 25 процентів матеріалів, а інші - протягом 9 діб. В реактор, що горів, щоб зменшити поширення радіоактивного зараження, було скинуто з вертольотів 5000 тонн карбіда бору, доломіту, глини, свинцю. За весь період аварії в природне середовище було викинуто 100 млн. Бк різноманітних радіонуклідів.

20 квітня 2010 року в 80 кілометрах від узбережжя штату Луїзіана в Мексиканській затоці стався вибух нафтової платформи «Deepwater Horizon». Так почалась одна з найбільших техногенних катастроф за негативним впливом на екологічну обстановку в світовій історії.

Вибух, який стався на платформі Deepwater Horizon, викликав сильну пожежу. В результаті вибуху сім людей отримали поранення, четверо з них знаходяться в критичному стані, без вісті пропали 11 чоловік. Всього на момент надзвичайної події на буровій платформі, яка за розмірами більше, ніж два футбольних поля, працювали 126 чоловік, і зберігалося близько 2,6 мільйона літрів дизельного палива. Продуктивність платформи складала 8 тисяч барелів на добу.

22 квітня після 36-годинної пожежі нафтова платформа «Deepwater Horizon» затонула.

27 квітня чотири підводних робота компанії BP намагалися усунути витік нафти, але безуспішно. Роботі флотилії BP, що складається з 49 буксирів, барж, рятувальних катерів та інших судів, заважали сильні вітри і шторм на морі. Аварійні служби США почали процес контрольованого випалювання нафтової плями біля узбережжя штату Луїзіана в Мексиканській затоці. Перше полум'я на нафтовій плямі було запалено 28 квітня.

За оцінками, в Мексиканській затоці у воду виливається до 5 тисяч барелів (близько 700 тонн) нафти на добу. Проте фахівці не виключають, що найближчим часом ця цифра може досягти 50 тисяч барелів на день через появу в трубі свердловини додаткових місць протічки.

В даний час пляма досягла узбережжя Луїзіани і наближається до берегів Флориди і Алабами, в яких введено режим надзвичайного стану.

Президент США Барак Обама назвав те, що відбувається в Мексиканській затоці «потенційно безпрецедентною екологічною катастрофою». Не дивно, що цю аварію порівняли з Чорнобильською катастрофою.

7 травня почалась установка захисного куполу на місці аварійної нафтової свердловини.

Бхопальська трагедія (1984) — техногенна катастрофа з багатьма жертвами, спричинена випадковим викидом метил-ізоціанату на заводі з виробництва пестицидів в центрі індійського міста Бхопал (штат Мадх'я-Прадеш). Вранці 3 грудня 1984 року перегріта ємкість не витримала і випустила токсичні речовини, важчі за повітря; отруйний газ поширився вулицями міста. Транспортна система міста перестала працювати, і багато людей було розтоптано натовпом, який намагався втекти. Отруїлося газом від 150 000 до 600 000 людей, як мінімум 15 000 померли.

25 березня 1989 року

Нафтовий танкер Вальді довжиною 987 футів сів на мілину в затоці Принс-Вільям біля узбережжя Аляски, в результаті чого у воду вилилося понад 30 000 тонн нафти. Від забруднення постраждало понад 2400 км узбережжя. Нафта вилилася з пробитого танкера, забруднивши одну з найбільш незайманих і чистих екосистем у світі. Згідно з Книгою рекордів Гіннеса, це екологічна катастрофа з нафтовим забрудненням, що завдало найбільшої шкоди узбережжю.

1991 рік

Під час першої іракської війни перед відступом з Кувейту іракці підпалили більшість нафтових свердловин у Кувейті. В результаті нападу Іраку на Кувейт в 1991 р. і що послідувала за ним операції «Буря в пустелі» в Кувейті було підпалено 732 нафтових свердловини. На їх гасіння пішов майже рік, загальні витрати склали близько 2 мільярдів доларів. З вогнем боролися фахівці з 16 країн, в тому числі СРСР. Президент Іраку Саддам Хусейн віддав наказ відкачати сиру нафту, видобуту в Перській затоці, з терміналу «Сі-Айленд» у Кувейті і семи великих нафтових танкерів. За попередніми оцінками, в море було вилито понад 800 000 тонн нафти.

Фосфорна аварія під Ожидовом — техногенна катастрофа, що трапилась 16 липня 2007 року о 16.55 у Буському районі Львівської області на перегоні Красне — Ожидів зійшли з колії та перекинулися 15 цистерн з жовтим фосфором товарного потягу №2005 (всього у складі потягу було 58 вагонів). Цистерни слідували зі станції Аса (Джамбул, Казахстан) до станції Оклеса (Республіка Польща). Через виток фосфору з однієї цистерни сталося самозаймання 6 цистерн.

В результаті сходження цистерн було пошкоджено 50 м залізничної колії, близько 100 м контактної мережі та три опори. Під час гасіння пожежі утворилася хмара з продуктів горіння (зона ураження близько 90 кв. км). В результаті почалась евакуація з зони ураження. В першу чергу евакуювали людей з найближчих сіл, інших за бажанням. Ситуація ускладнювалась тим, що водою гасити фосфор не можна.

До ліквідації наслідків надзвичайної ситуації було залучено 450 осіб особового складу та 80 одиниць техніки, у тому числі: від МНС 125 осіб і 30 одиниць техніки, від Мінтрансу 30 осіб і 7 одиниць техніки (6 пожежних потягів), від МВС 220 осіб і 30 одиниць техніки, від МОЗ 25 осіб і 9 одиниць техніки. [3] Ввечері 16 липня в 22.29 пожежу було погашено. Внаслідок пожежі продуктами горіння отруїлося 16 осіб, з яких 13 у стані тяжкого та середнього ступеня важкості госпіталізовано до військового медичного клінічного центру Західного оперативного командування у Львові. Семеро госпіталізованих – працівники МНС, двоє – працівники Державтоінспекції, четверо – місцеві жителі. Загиблих не було, однак зранку наступного дня мешканці Буського району почали звертатися у лікарні та медпункти зі скаргами на нудоту і головний біль. Жителі найближчих сіл було тимчасово відселено.

17 липня в зв'язку з реакцією фосфору з повітрям пожежа продовжилась в невеликих осередках, які були не покриті піною. Пожежники продовжували поливати піною місце катастрофи.

19 липня почали піднімати та завантажувати уцілілі цистерни з фосфором. В цілому з початку виникнення надзвичайної ситуації було госпіталізовано 152 особи (з них 27 дітей), у тому числі 14 рятувальників МНС, які брали безпосередню участь у гасінні пожежі, 3 медичних працівники, які надавали невідкладну медичну допомогу в зоні надзвичайної ситуації, решта – жителі навколишніх населених пунктів. Тяжких хворих не було. 6 працівників МНС перебували у стані середньої тяжкості, стан решти 8 - задовільний.

Відео про Ожидів: http://tsn.ua/ua/chorna-hronika/ekologichna-katastrofa-na-lvivshchini.html

1921 – вибух на хімічному заводі в Оппау (Німеччина), загинула 561 особа;

1942 – вибух вугільного пилу у шахті в Гонкейко (Китай), 1572 жертви;

1947 – вибух на заводі мінеральних добрив у Техасі (США), 562 жертви;

1956 – вибух динаміту в м. Калі (Колумбія), 1100 жертв;

1959 – прорив греблі Фріжус (Франція), 421 жертва;

1963 – прорив греблі Вайон (Італія), 2600 жертв;

1975 – вибух у шахті Часнала (Індія), 431 жертва;

1979 – аварія на хімічному заводі у Новосибірську (Росія) – 300 жертв;

1984 – вибух природного газу у Мехіко (Мексика) – 452 жертви;

1984 – витікання отруйного газу у Бхопалі (Індія) – 6954 жертви.

• Класифікація, номенклатура і одиці виміру вражаючих факторів фізичної та хімічної дії джерел техногенних небезпек. . Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

1.1. Транспортні аварії та катастрофи.

1.1.1. Катастрофи та аварії товарних поїздів.

1.1.2. Катастрофи та аварії пасажирських поїздів, поїздів метро політену. 86

1.1.3. Аварії вантажних суден.

1.1.4. Аварії (катастрофи) пасажирських суден.

1.1.5. Авіаційні катастрофи в аеропортах та населених пунктах.

1.1.6. Авіаційні катастрофи поза аеропортами та населеними пунктами.

1.1.7. Аварії (катастрофи) на автомобільних шляхах (великі автомобільні катастрофи).

1.1.8. Аварії транспорту на мостах, у тунелях та залізничних переїздах.

1.1.9. Аварії на магістральних трубопроводах.

1.2. Пожежі, вибухи.

1.2.1. Пожежі (вибухи) у будинках, на комунікаціях та технологічному обладнанні про-

мислових об'єктів.

1.2.2. Пожежі (вибухи) на об'єктах видобування, переробки та зберігання легкозаймис-

тих, горючих та вибухових речовин.

1.2.3. Пожежі (вибухи) на транспорті.

1.2.4. Пожежі (вибухи) у шахтах, підземних та гірничих вирубках, метрополітенах.

1.2.5. Пожежі (вибухи) у будинках та спорудах житлового,

соціально-побутового призначення.

1.3. Аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин (СДОР).

1.3.1. Аварії з викидом (загрозою викиду) СДОР при їх виробництві, переробці чи збері-

ганні (захованні).

1.3.2. Аварії на транспорті з викидом (загрозою викиду) СДОР.

1.3.3. Виникнення та розповсюдження СДОР у процесі протікання хімічних реакцій, які

почалися внаслідок аварії.

1.4. Аварії з викидом (загрозою викиду) радіоактивних речовин (РР).

1.4.1. Аварії на АЕС, атомних енергетичних установках виробничого та дослідного, при-

значення із викидом (загрозою викиду) РР.

1.4.2. Аварії з викидом (загрозою викиду) РР на підприємствах ядерно-паливного циклу.

1.4.3. Аварії транспортних засобів та космічних апаратів із ядерними установками чи ва-

нтажем РР на борту.

1.4.4. Аварії на промислових та дослідних ядерних вибухах з викидом (загрозою викиду)

РР.

1.4.5. Аварії з ядерними боєприпасами чи у місцях їх зберігання

(знаходження, установки).

1.5. Аварії з викидом (загрозою викиду) біологічно небезпечних речовин (БНР).

1.5.1. Аварії з викидом (загрозою викиду) БНР на підприємствах промисловості та в на-

уково-дослідних установах (лабораторіях).

1.5.2. Аварії на транспорті з викидом (загрозою викиду) БНР.

.5.3. Аварії з біологічними боєприпасами.

1. 6. Раптове завалювання будинків та споруд.

1.6.1. Завалювання елементів транспортних комунікацій.

1.6.2. Завалювання промислових будинків та споруд.

1.6.3. Завалювання будинків та споруд житлового, соціально-побутового та культурного

призначення.

1.7. Аварії на енергетичних системах.

1.7.1. Аварії на автономних електростанціях із тривалою перервою електропостачання

усіх споживачів.

1.7.2. Аварії на електроенергетичних системах (мережах) із багатогодинною перервою

електропостачання основних споживачів чи територій.

1.7.3. Вихід із ладу транспортних електричних контактних мереж.

1.8. Аварії на комунальних системах життєзабезпечення.

1.8.1. Аварії на каналізаційних системах із масовим викидом забруднюючих речовин.

1.8.2. Аварії на теплових мережах (системах гарячого водопостачання) у холодну пору

року.

1.8.3. Аварії у системах водопостачання населення питною водою. 87

1.8.4. Аварії на комунальних газопроводах.

1.9. Аварії на очисних спорудах.

1.9.1. Аварії на очисних спорудах стічних вод промислових підприємств з масовим ви-

кидом забруднюючих речовин.

1.9.2. Аварії на очисних спорудах промислових газів з масовим викидом забруднюючих

речовин.

1.10. Гідродинамічні аварії.

1.10.1. Прориви гребель (дамб, шлюзів, перемичок та ін.) з створенням хвиль прориву та

катастрофічних затоплень.

1.10.2. Прориви гребель (дамб, шлюзів, перемичок та ін.) зі створенням проривного па-

водку.

1.10.3. Прориви гребель (дамб, шлюзів, перемичок та ін.), які викликали змив орних ґру-

нтів чи відкладання наносів на великій території.