- •Тема 1. Загальна характеристика господарських правовідносин та господарського законодавства України.
- •1. Поняття господарського права. Предмет та методи господарського права.
- •2. Поняття господарського законодавства.
- •3. Господарська діяльність та господарські відносини.
- •4. Учасники відносин у сфері господарювання.
- •5. Участь держави у сфері господарювання.
- •6. Конституційні основи правопорядку у сфері господарювання.
- •Тема 2. Законодавство про суб’єкти господарської діяльності та правове регулювання відносин власності в Україні.
- •1. Підприємництво як вид здійснення господарської діяльності.
- •2.1.5. Державна підтримка підприємництва.
- •2. Правове регулювання ліцензування господарської діяльності.
- •3. Правове становище підприємств.
- •5. Правове становище некомерційних субєктів господарського права.
- •6. Правове регулювання відносин власності в Україні
- •7. Правовий режим майна господарюючих суб’єктів
- •Майно у сфері господарювання.
- •Гарантії та захист майнових прав субєктів господарювання.
- •Тема 3. Господарсько-договірні зобов’язання та господарсько-правова відповідальність
- •1. Поняття господарського зобов’язання.
- •2. Підстави виникнення господарського зобов’язання. Класифікація господарських зобовязань.
- •4. Загальна характеристика окремих видів господарських договорів.
- •6. Види господарсько-правової відповідальності.
- •Тема 4. Правове регулювання банкрутства та правовий захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання
- •3. Організаційно-правові питання запобігання банкрутства.
- •4. Черговість задоволення претензій кредиторів
- •5. Провадження у справах про банкрутство.
- •6. Ліквідаційна процедура.
- •6. Мирова угода.
- •Тема 5 Правовий захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання
- •1. Конституційні гарантії захисту прав суб’єктів господарювання.
- •2. Система господарських судів.
- •4. Підвідомчість справ господарським судам. Підсудність справ.
- •6. Досудове врегулювання господарських спорів.
- •7. Порядок розгляду господарських спорів господарськими судами.
- •8. Розгляд господарських спорів третейськими судами.
- •Тема 6. Правові засади обмеження монополізму в економіці України
- •1. Правові засади підтримки тазахисту економічної конкуренції.
- •2. Зловживання монопольним становищем на ринку.
- •3. Антимонопольні органи та їх компетенція.
- •4. Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.
- •Тема 7. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •8.1. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.
- •2. Поняття зовнішньоекономічної діяльності. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.
- •3. Види зовнішньоекономічної діяльності.
- •5. Державні гарантії захисту іноземних інвестицій, встановлені законодавством.
- •6. Поняття спеціальної (вільної) економічної зони. Правовий режим вільних економічних зон.
- •7. Зовнішньоекономічний контракт:поняття, форма, зміст.
- •Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.
- •Преамбула.
- •3.Предмет договору (контракту).
- •4.Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).
- •5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).
- •6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).
- •7. Умови платежів.
- •8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг).
- •10. Форс-мажорні обставини.
- •11. Санкції та рекламації.
- •12. Урегулювання спорів у судовому порядку.
- •13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.
- •8. Правила інкотермс.
- •Тема 8. Правові основи банківської та біржової діяльності
- •1. Банківська система України.
- •2. Порядок створення банків.
- •3. Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин та порядок відкриття рахунків в банку.
- •4. Порядок та форми розрахунків у господарському обігу.
- •5. Поняття та види бірж.
- •6. Біржові угоди.
- •7. Правила біржової торгівлі.
- •8. Правовий статус фондової біржі.
- •Тема 9. Правові основи безпеки господарювання та захисту прав споживачів
- •1. Державні гарантії права на інформацію.
- •2. Комерційна таємниця (інформація) як об’єкт правової охорони.
- •3. Законодавство про захист прав споживачів.
- •4. Контроль у сфері захисту прав споживачів.
- •5. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів.
4. Контроль у сфері захисту прав споживачів.
Державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах виконавчої влади та суб’єктами господарської діяльності, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:
1) давати суб’єктам господарської діяльності обов’язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
2) перевіряти у суб’єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг якість товарів мі (робіт, послуг), додержання обов’язкових вимог щодо без-о; пеки товарів (робіт, послуг), а також додержання правил ю торгівлі та надання послуг. Входити безперешкодно та обстежувати, відповідно до законодавства, будь-які виробничі, : складські, торговельні та інші приміщення цих суб’єктів;
3) відбирати у суб’єктів господарської діяльності сфери ;і торгівлі, громадського харчування і послуг зразки товарів, і сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших ,г установах з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертиз) за рахунок суб’єктів господарської діяльності, що перевіряються. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України;
4) проводити контрольні перевірки правильності розрахунків ° із споживачами за надані послуги та реалізовані товари. В разі неможливості повернення зроблених затрат їх відшкодування відноситься на результати діяльності суб’єктів господарської діяльності та здійснювати інші дії, зазначені у Закону Про захист прав споживачів.
5. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну товарами (роботами, послугами) неналежної якості. Шкода, заподіяна життю, здоров’ю або майну споживача товарами (роботами, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецептурні або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачено більш високої міри відповідальності.
Право вимагати відшкодування заподіяної шкоди визнається за кожним потерпілим споживачем незалежно від того, перебував він чи не перебував у договірних відносинах з виробником (виконавцем-.продавцем). Таке право зберігається протягом встановленого терміну служби (терміну придатності), а якщо такий не встановлено протягом 10 років з часу виготовлення товару (прийняття роботи, послуги).
Виробник (виконавець) несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю або майну споживача у зв’язку з використанням матеріалів, обладнання, приладів, інструментів та інших засобів, необхідних для виробництва товарів (виконання робіт, надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань.
Виконавець (продавець) звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкоду заподіяно з вини самого споживача внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування товару (роботи, послуги) або дії непереборної сили.
У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг несуть відповідальність за:
відмову споживачу в реалізації його прав, установлених пунктом 1 ст. 14 і пунктом 3 ст. 15 Закону Про захист прав споживачів, у десятикратному розмірі вартості товару, виконаної роботи (наданої послуги), виходячи з цін, що діяли на час придбання товару, замовлення роботи (надання послуги), але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
виготовлення або реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів, у розмірі 50 відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений відведення обов’язкового обліку доходів і витрат, у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов’язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката), у розмірі 50 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; виготовлення,реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно безпеки для життя, здоров’я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, у розмірі 300відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги,заборонених для виготовлення та реалізації (виконання,надання) відповідним державним органом, у розмірі500 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; реалізацію небезпечного товару (отрути, отрутохімікату, вибухо- і вогненебезпечної речовини тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання у розмірі 100 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, роботу, послугу у розмірі ЗО відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п’яти;
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; створення перешкод службовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у . сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості товарів, виконуваних (виконаних) робіт, надаваних (наданих) послуг, а також правил торговельного та інших У видів обслуговування у розмірі від 1 до 10 відсотків вартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; реалізацію товару, термін придатності якого минув, у розмірі 200 відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше пяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги у розмірі 100 відсотків вартості роботи, послуги.
Суми штрафів зараховуються до державного бюджету. Порядок стягнення штрафів визначається Кабінетом Міністрів України. У разі невиконання в добровільному порядку суб’єктами господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування та послуг визначених у статті 5 цього Закону рішень (постанов) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади України у сфері захисту прав споживачів, його територіальних органів та їх посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .
Судовий захист прав споживачів. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі за своїм вибором подають позови до суду за місцем свого проживання або за місцезнаходженням відповідача, за місцем заподіяння шкоди або за місцем виконання договору. Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.
Завдання та запитання:
Дайте визначення комерційної таємниці.
Що вважається неправомірним збиранням комерційної таємниці
3. Які види відповідальності передбачені за порушення комерційної таємниці
Ознайомтесь зі змістом Закону України Про захист правспоживачів.
Розкрийте право споживача на належну якість товарів.
Які органи здійснюють контроль у сфері захисту прав споживачів
Яке право має споживач в разі придбання ним товару неналежної якості
Яка відповідальність встановлена за порушення законодавства про захист прав споживачів