Ріодоксол

Фармакологічні групи: Противірусні засоби

Фармакологічна дія : Діюча речовина (МНН) ріодоксол (Riodoxol)

Застосування: Герпес простий, контагіозний молюск, бородавки (плоскі, вульгарні, підошовні), афтозний стоматит (гострий, хронічний рецидивуючий), виразково-некротичний гінгівостоматит, багатоформна ексудативна еритема, ерозивно-виразкова форма червоного плоского лишаю, грибкові ураження гладкої шкіри (мікроспорія, епідермофітія, рубромікоз, еритразма) і волосистої частини голови (мікроспорія, трихофітія), вугрі.

Протипоказання: Гіперчутливість, гірсутизм, телеангіектазії, вагітність.

Побічні дії: Алергічні реакції, гіперемія і печіння в місці нанесення.

Спосіб застосування та дози: Місцево. Наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри 1-3 рази на добу протягом 1-4 тижнів. При вугрової висипки і контагіозний молюск через 30 хв після нанесення залишки мазі знімають паперовою серветкою. Концентрація використовуваної мазі (0,25%, 0,5%, 1%) залежить від виду захворювання і локалізації процесу.

Запобіжні заходи: При виникненні гепереміі і печіння в місці нанесення мазь слід видалити зі шкіри.

Теброфен

Фармакологічні групи: Противірусні засоби

Фармакологічна дія :Діюча речовина (МНН) Теброфен (Tebrophen)

Застосування: Вірусні захворювання очей (епідемічний аденовірусні кон'юнктивіт, кератокон'юнктивіт, кератит, спричинений вірусом простого герпесу і Herpes zoster), шкіри (простий, рецидивуючий, оперізуючий герпес, червоний плоский лишай, контагіозний молюск і ін), плоскі і вульгарні бородавки у дітей.

Протипоказання: Гіперчутливість.

Побічні дії: відчуття печіння в місці аплікації, алергічний дерматит.

Спосіб застосування та дози: Субкон'юнктивально: аденовірусні кон'юнктивіт та інші вірусні захворювання очей - 0,5% мазь закладають за краї повік 3-4 рази на добу протягом 2-4 тижнів. Накожно: простий і оперізуючий герпес - 2% маззю змащують уражені ділянки шкіри 3-4 рази на добу протягом 3-7 днів і більше; червоний плоский лишай, псоріаз - 2% або 0,5% маззю змащують уражені ділянки шкіри 2 рази на добу протягом 3-4 тижнів або мазі використовують у вигляді компресу 1 раз на добу протягом 3-4 тижнів і більше. Для видалення плоских і вульгарних бородавок, контагіозний молюска - курс лікування 2 тижнів і більше: після втирання 3-5% саліцилової мазі інтенсивно повторно втирають 5% теброфенову мазь.

Зидовудин

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування. Нуклеозидні і нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази.

Фармакодинаміка. Противірусний засіб, із високою активністю по відношенню до ретровірусів, включаючи віруси імунодефіциту людини (ВІЛ). Конкурентно блокує зворотну транскриптазу, вибірково інгібує реплікацію вірусної ДНК. Попадаючи в клітину (як в інфіковану, так і вінтактну), діюча речовина препарату зидовудин, за участю клітинних кіназ піддається фосфорилюванню з утворенням три фосфатного з’єднання. Зидовудин-трифосфат діє як інгібітор і, одночасно, як субстрат для зворотної транскриптази віруса. Утворення вірусної ДНК також блокується завдяки впровадженню зидовудина-фосфата в відповідні ланцюжки ії молекули з наступним розривом ланцюжків. Конкуруюча взаємодія зидовудина-трифосфата із зворотною транскриптазою віруса імунодефіциту людини приблизно в 100 разів сильніша, ніж із людською полімеразою.

Фармакокінетика. Всмоктування. Зидовудин швидко абсорбується із кишечника, біодоступність становить 60-70 %. Максимальна концентрація в сироватці крові після внутрішнього прийому досягається через 30 хвилин. Зв’язування із білками плазми крові становить 34-38 %. Розподіл: проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри. Концентрація у спинномозковій рідині становить приблизно 50 % від змісту препарата в плазмі. Виявляється у спермі, грудному молоці, амніотичній рідині, крові плода. Не кумулює. Концентрація препарата в плазмі крові дитини при народженні аналогічна концентрації препарату в плазмі крові матері при пологах. Виведення: піддається розпаду в печінці шляхом кон’югації із глюкуроновою кислотою. Основний метаболіт –5-глюкуронілазидотимідин, екскретується нирками і не виявляє противірусної активності. 30 % препарата виводиться нирками в незміненому вигляді. При нирковій недостатності можливе накопичення метаболітів, що підвищує ризик проявів токсичної дії. При печінковій недостатності та у хворих на цироз печінки можлива кумуляція внаслідок зниження інтенсивності зв’язування препарата з глюкуроновою кислотою. Гемо- і перитонеальний діаліз не впливають на елімінацію зидовудина.

Показання для застосування. Лікування ВІЛ-інфекції в складі комбінованої антиретровірусної терапії у дорослих та дітей.

Побічна дія. Побічні ефекти, зареєстровані частіше, ніж одиничні спостереження, перелічені нижче за органами і системами. Загальні прояви: нездужання, втомлюваність, лихоманка, грипоподібний синдром, задишка, кашель, больовий синдром різної локалізації, астенія. З боку центральної і периферичної нервової системи, психічної сфери: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, сонливість, судоми, зниження швидкості мислення, тривога, депресія. З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцит опенія, панцитопенія, а пластичнаанемія. З боку травної системи: нудота, блювання, порушення смаку, діарея, біль у верхніх відділах живота, метеоризм, пігментація слизової оболонки порожнини рота, підвищення рівня білірубіна і активності печінкових ферментів, гепатомегалія із стеатозом. З боку шкіри і її придатків: свербіж, висип, пігментація нігтів і шкіри, кропивниця, підвищене потовиділення. З боку серцево-судинної системи: кардіоміопатія. З боку опорно-рухового апарату: міалгія, міопатія. З боку сечовидільної системи: прискорене сечовипускання. З боку ендокринної системи таобміну речовин: гінекомастія, молочнокислий ацидоз.

Висновок

В даний час питання противірусної терапії сформувалися в самостійний розділ знань, що представляють великий інтерес для лікарів, які стикаються з поширеними вірусними інфекціями ( грип , герпетична інфекція, гепатит, ВІЛ-інфекція та ін), кількість яких постійно зростає.

На початок XXI століття відкрито і детально досліджено понад 500 вірусів, що викликають різні захворювання (грип, цитомегаловірусна інфекція, енцефаліт, кір, синдром хронічної втоми та ін.). В останні роки показана роль вірусів в етіології системних та аутоімунних захворювань (системний червоний вовчак, розсіяний склероз, аутоімунний тиреоїдит, склеродермія), онкологічних захворювань (лімфома Беркітта, рак гортані, назофарингеального карцинома) та алергічних захворювань (набряк Квінке, рецидивуюча кропив'янка).

Для противірусної терапії в даний час застосовуються: хіміопрепарати (етіотропні засоби), що діють безпосередньо на віруси: імуномодулятори, коригуючи порушення імунітету, що виникають внаслідок вірусних інфекцій; симптоматичні засоби, що впливають на загальні симптоми вірусних захворювань (температура, больовий синдром, кашель); патогенетичні засоби, що використовуються при інтоксикації, зневодненні, алергічних реакціях.

Клінічний досвід показує, що найкращі результати в лікуванні вірусних захворювань досягаються при використанні всього арсеналу перерахованих вище засобів. Однак на практиці в лікуванні вірусних захворювань найбільш часто використовуються патогенетичні та симптоматичні засоби, тоді як хіміопрепарати та імуномодулятори ще не зайняли провідного місця в терапії вірусних інфекцій.

Список використаної літератури

1.И.С.Чекман «Осложнения фармакотерапии» 1980р,ст..98-101

2. И.С.Чекман «Фармакологія» 2011р

3. Машковський М.Д. «Лекарственние средства» 2000р

4. http://intranet.tdmu.edu.ua/

5. http://uk.wikipedia.org

6. http://zdravotvet.ru