Тема: Методичні прийоми економічного аналізу

1. Статистичні методи аналізу.

2. Економіко-математичні методи аналізу.

3. Метод експертної оцінки.

[1] с. 30-31; [2] с. 35-40, 81-86; [4] с. 61-66; [5] с. 100-126.

1 . Статистичні методи

метод середніх величин

метод відносних величин

метод групування

індексний метод

балансовий метод

Метод середніх величин використовують для того, щоб одержати узагальнену кількісну характеристику сукупності однорідних явищ, процесів, показників за відповідною ознакою. У середній величині знаходять відображення загальні, характерні, типові ознаки досліджуваних явищ за відповідною ознакою. Тобто вона ніби одним числом характеризує всю сукупність об’єктів. Наприклад, показник середнього виробітку робітників використовується для узагальненої характеристики рівня продуктивності праці досліджуваної сукупності робітників.

Без обчислення середніх величин неможливо досліджувати процеси з метою виявлення їх закономірностей, вивчати явища різними сукупностями, вивчати явища, що змінюються, у динаміці, нівелювати нетипові, випадкові варіанти значень показників.

Існує декілька видів середніх величин. Найбільше розповсюджені в аналізі величини: середня арифметична, середня геометрична, середня хронологічна, середня квадратична.

Використовуючи середні величини, потрібно врахувати, що будь-яка середня нівелює, взаємно погашає позитивні і негативні відхилення: за загальними середніми показниками сховані як передовий позитивний досвід, так і негативне, відстале або навіть шкідливе. Саме тому при аналізі не можна обмежуватися лише середніми величинами, і там, де це необхідно, треба розкрити їх суть за складовими.

За допомогою відносних величин (узагальнюючих показників, які відображають кількісне співвідношення між двома ознаками, явищами і які вимірюються в коефіцієнтах, математичних відсотках, проміле, складних натуральних одиницях) можна глибше зрозуміти суть і характер відхилень від базових показників.

Базисні відносні величини динаміки або ланцюгові відносні величини динаміки особливо необхідні для оцінки змін динаміки показників господарсько-фінансової діяльності підприємства за ряд звітних періодів.

Для забезпечення повноти і правильності висновків за результатами аналізу відносні величини обчислюють і застосовують у комплексі.

Розрізняють кілька видів відносних величин (табл. 1.)

Таблиця 1.

Вид відносної величини	Порядок обчислення відносної величини	Одиниці виміру
Відносна величина планового завдання	Плановий показник поточного року _______________________________ х 100% Плановий показник минулого року або Середній рівень планового показника за 3-5 років	Відсотки
Відносна величина виконання плану	Фактичний показник даного періоду _______________________________ х 100% Плановий показник даного періоду	Відсотки
Відносна величина структури	Частина _________ х 100% Ціле	Відсотки, коефіцієнт
Відносна величина координації	Одна частина ________________ х 100% Друга частина	Коефіцієнт
Відносна величина інтенсивності	Перший показник __________________________________________ Другий показник, взаємопов’язаний із першим	Відсотки, складні натуральні числа
Відносна величина ефективності	Ефект (результат) _____________________ Ресурси (витрати	Коефіцієнт, відсотки

В економічному аналізі досить широко застосовують групування. Суть цього методу – поділ загального числа досліджуваної сукупності об’єктів на якісні однорідні групи за відповідними ознаками з метою вивчення її структури або взаємозв’язку між компонентами. Такий поділ дає можливість зрозуміти зміст середніх величин, показати роль окремих одиниць у цих середніх, виявити взаємозв’язок і взаємозалежність між досліджуваними показниками, вплив найсуттєвіших факторів, певні закономірності, властиві показникам.

Аналітичні групування поділяються на:

- типологічні;

- структурні;

- факторні.

Типологічні групування призначені для розподілу всієї сукупності первинних даних суцільного або вибіркового спостереження на однорідні групи або класи. Прикладом такого групування на промислових підприємствах є розподіл усього промислово-виробничого персоналу на категорії. Це дає можливість вивчити співвідношення окремих груп персоналу: між основними і допоміжними робітниками; інженерно-технічними працівниками і робітниками тощо.

Для досягнення бажаного результату при складанні типологічних групувань необхідно забезпечити економічно обґрунтоване виділення груп, за якими класифікують досліджувані економічні явища.

Структурні групування використовують для подальшого вивчення внутрішньої будови досліджуваної сукупності, її складу та структури, наприклад – розподілу всіх основних робітників підприємства на групи залежно від освіти, стажу роботи, віку та інших ознак.

Структурні групування характеризують структуру сукупності за будь-якою однією ознакою.

За допомогою факторних групувань можна встановити причинно-наслідкові зв’язки між досліджуваними ознаками явищ та фактори, які впливають на їх зміну. Прикладом такого групування є вивчення залежності виконання норм виробітку від стажу робітників.

При цьому один з показників розглядається як результатний, а інші – як факторні. За аналітичним групуванням можна розрахувати силу зв’язку між факторами.

Індексний метод базується на відносних показниках. Розрізняють індивідуальні, зведені та агрегатні індекси.

Індивідуальні індекси характеризують співвідношення величини фактичних та планових індивідуальних показників.

Зведені індекси показують співвідношення зведеного фактичного показника до планової чи базової величини.

Агрегатні індекси характеризують співвідношення суми величини фактичних показників до суми величини базових показників (у чисельнику та знаменнику використовуються суми добутків індексованих величин). Ці індекси дозволяють вираховувати вплив факторів на сукупність.

Балансовий прийом аналізу в установленні рівноваги між кількома однорідними і взаємопов’язаними показниками для виявлення значення одного з них за відомими значеннями інших. Прикладом можуть бути баланси трудових ресурсів, платіжний баланс.

2. Із посиленням впливу ринкових факторів на діяльність підприємств виникає потреба використання в аналітичних дослідженнях економіко-математичних методів та прийомів.

До економіко-математичних методів належать:

- методи елементарної математики

- диференціювання, інтегрування

- методи математичної статистики, зокрема, кореляційний, регресійний, дисперсійний аналіз

- економетричні методи

- методи математичного програмування

- методи дослідження операцій.

З економіко-математичних методів в аналізі найбільш поширеним є кореляційно-регресійний аналіз.

Кореляційний аналіз дозволяє виявити зв’язок між окремими явищами або показниками та виміряти його міцність. Цей зв’язок може бути повним, тобто функціональним, при якому коефіцієнт кореляції дорівнює одиниці. В інших випадках зв’язок може бути відсутнім, тобто дорівнювати нулеві.

На практиці застосовують парну кореляцію, яка дає можливість перевірити наявність зв’язку між двома показниками, один з яких є факторним, а інший – результатним, і множинну кореляцію, за допомогою якої перевіряють зв’язок, який виникає від взаємодії кількох факторів з результатним показником.

Використання методів кореляційного аналізу дозволяє визначити зміни результатного показника під дією одного або кількох факторів, а також визначити відносний ступінь залежності цього показника від кожного фактора. Тобто визначається роль кожного фактора у формуванні рівня показників, закономірності розвитку економічних явищ. Це дає можливість повніше визначити невикористані резерви, точніше обґрунтувати плани й управлінські рішення.

Регресійний аналіз – це метод встановлення аналітичного відображення стохастичної залежності між досліджуваними ознаками. Рівняння регресії показує, як змінюється результатний (залежний) показник при зміні будь-якого з незалежних показників (факторів).

Регресійний аналіз застосовується в основному для прогнозування планування, а також розробки нормативної бази.

Кореляційний та регресійний аналіз в аналітичних дослідженнях часто об’єднуються в один – кореляційно-регресійний аналіз. Цей метод використовується для визначення тісного зв’язку між показниками, які не зв’язані між собою функціонально.

Він передбачає такі етапи:

- постановка задачі та вибір результатної та факторної ознак;

- збір інформації та її первинна обробка;

- визначення виду моделі;

- перевірка однорідності сукупності;

- перевірка розподілу ознак;

- відбір факторів в модель;

- усунення взаємозалежності факторів і уточнення набору показників;

- побудова рівняння регресії за допомогою системи нормальних рівнянь;

- перевірка значущості одержаного рівняння;

- оцінка результатів аналізу і підготовка рекомендацій щодо їх практичного використання.

Дисперсійний аналіз – це статистичний метод аналізу результатів спостережень, які залежать від різних одночасно діючих факторів вибору найважливіших з них та оцінки їх впливу. Завдання дисперсійного аналізу – дати оцінку співвідношення між факторами для того, щоб визначити суттєвість або несуттєвість різних умов спостереження.

Цей метод можна застосовувати при аналізі економічної ефективності впровадження нововведень, особливо там, де результати цього впровадження не піддаються строгому кількісному виміру (впровадження нової системи організації або підготовки виробництва, організації праці, перебудови управління, бухгалтерського обліку, впровадження нових форм господарювання, підвищення кваліфікації робітників тощо).

Методи математичного програмування призначені для оптимізації господарської діяльності. З їх допомогою оцінюють ступінь досягнення потенціалу, визначають “вузькі місця”, ступінь конкурентності та дефіцитності.

3. Оскільки в практиці господарювання досить часто доводиться приймати рішення інтуїтивно, в цих випадках користуються аналітичними методами експертних оцінок. Ці методи ґрунтуються на використанні професійного досвіду та інтуїції спеціалістів.

До методів експертної оцінки відносять:

- метод колективних експертних оцінок

- метод “мозкової атаки”

- метод синектики

- метод контрольних запитань

- метод колективного блокнота

- метод аналогій

- метод інверсії та інші

Метод колективних експертних оцінок передбачає виявлення єдиного колективного судження спеціалістів-експертів під час дослідження економічної проблеми. Різновидом цього методу є метод Дельфі, який передбачає анонімне опитування спеціально підібраної групи експертів за раніше підготовленими анкетами з наступним опрацюванням експертних оцінок. Після узагальнення результатів опитування з’ясовується думка експертів щодо спірних питань. У результаті забезпечується перехід від інтуїтивних форм мислення до дискусійних.

Прийом “мозкової атаки” – метод інтенсивного генерування ідей шляхом творчої співпраці групи спеціалістів. Становлячи ніби єдиний мозок, група “штурмує” труднощі завдання, перепони, що виникають на шляху до його вирішення. Завдання керівника групи – сприяти активізації творчого мислення всіх учасників групи, висуненню найбільшого числа варіантів.

Після цього ідеї детально обговорюють, їм дають економічну оцінку. З великої кількості ідей відбирають найкращі. Різновидністю цього методу є “мозковий штурм”, суть якого в тому, що одна група експертів висуває ідеї, а інша їх аналізує.

Прийом синектики заснований на обговоренні різнобічних елементів. У разі використання синектики шляхи вирішення проблеми шукає група спеціалістів різних професій. В основу синектики покладено пошук потрібного рішення через подолання психологічної інерції, яка полягає в намаганні вирішити проблему традиційним шляхом.

Прийом контрольних запитань дозволяє підійти до вирішення проблеми за допомогою навідних питань.

Прийом колективного блокнота дозволяє поєднувати незалежне висування ідей кожним членом групи з колективною їх оцінкою і процесом вироблення рішень. Суть цього прийому в тому, що кожен із членів групи одержує блокнот, у який протягом визначеного часу записує ідеї, що виникають під час дослідження проблеми, оцінює, які з них можуть забезпечити найкраще вирішення завдання. Для систематизації матеріалів блокноти здають керівникові групи, який організовує творче обговорення матеріалу всіма членами групи.

Прийом аналогій передбачає використання аналогічного відомого рішення. Для того, щоб оволодіти цим прийомом, потрібно виробити собі такі якості, як спостережливість, далекоглядність у пошуку вирішення завдання, здатність до перенесення досвіду.

Прийом інверсії полягає в застосуванні системи рішень “навпаки”. Цей прийом привчає до гнучкості мислення, відмови від традиційних рішень, дозволяє переборювати психологічну інверсію.

Самостійне вивчення