Самостійне вивчення Тема: Предмет і види економічного аналізу

1. Історія становлення економічного аналізу.

2. Роль та завдання економічного аналізу в умовах ринкової економіки.

3. Зв’язок економічного аналізу з іншими науками.

[1] с.12, 19

[2] с. 15-17

[4] с. 10-12, 17-20

[5] с. 7-11, 30-43.

1. На питання, коли і де виник економічний аналіз, конкретної відповіді, очевидно, не може дати ніхто, оскільки елементи аналітичної функції притаманні будь-якій господарській діяльності. За традицією початок систематизації аналітичних досліджень пов’язують з процесом становлення та розвитку бухгалтерського обліку.

Так, у феодальній Британії ХІІ ст. dикористовувались елементи аналізу в системі матеріального обліку, контролю і аудиту в сільськогосподарських маєтках.

Родоначальником систематизованого аналізу на рівні підприємства як складового елементу бухгалтерського обліку, очевидно, слід вважати француза Жака Саварі (1622-1690), який увів поняття синтетичного та аналітичного обліку.

В інших країнах, зокрема в Італії, також спостерігалось становлення і використання елементів економічного аналізу. Наприклад, Анжело де Пієтро пропагував методологію порівняння послідовних бюджетних асигнувань з фактичними затратами, а Бастіано Вентурі будував та аналізував динамічні ряди показників господарської діяльності підприємства за декілька років. Ідеї Саварі були поглиблені в ХІХ ст. італійським бухгалтером Джузеппе Червоні (1827-1917), який створив учення про синтетичне додавання й аналітичне розкладання бухгалтерських розрахунків.

В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. сформувалось нове направлення в бухгалтерському обліку – балансоведення. Воно розвивалось за трьома напрямками: економічний аналіз балансу, юридичний аналіз балансу, популяризація знань про баланс серед користувачів. Всі ці напрямки розроблялися переважно представниками німецької бухгалтерської школи.

У першій половині ХХ ст. балансоведення дістало своє визнання і в Росії.

Наприкінці ХІХ ст. у Росії виникли перші школи, в яких викладали елементи аналізу, комерційних розрахунків. Першим російським бухгалтером, який по-справжньому оцінив роль економічного аналізу та його взаємозв’язок із бухгалтерським обліком, був А.К. Рощаховський. Методику аналізу балансу було сформульовано в працях А.П. Рудановського, І.А. Блатова у 20-х роках.

У 30-ті роки курс аналізу господарсько-фінансової діяльності було введено в програму вищих навчальних закладів СРСР. Появилися перші підручники і посібники з аналізу господарсько-фінансової діяльності. Їх авторами були Н.Р. Вайцман, С.К. Татур, М.І. Баканов, М.Ф. Дячков, Д.П. Андріанов.

Саме в ті роки відбулося становлення аналізу господарсько-фінансової діяльності як науки.

За передвоєнний період з питань економічного аналізу було видано близько трьохсот книжок і приблизно шістсот наукових статей, публікацій, переважно російських авторів російською мовою, у тому числі й для українських вузів. Цього принципу дотримувались і деякі національні автори та видавництва України, оскільки досить складно, а іноді й неможливо було подолати монополію російської мови. Але й за цих обставин виходили спеціальні видання українською мовою таких авторів, як Г.Т. Лещенко, Г.В. Постнікової, О.А. Богуцького, М.І. Ковальчука та інших.

У післявоєнний час аналіз знайшов практичне застосування в управлінні господарством як на рівні підприємств, так і економіки в цілому.

Великий вклад у розвиток методології аналізу внесли такі вчені економісти: А.Д. Шеремет, С.Б. Барнгольц, В.Ф. Палій, І.І. Поклад, І.І. Каракоз, А.Ш. Маргуліс, Н.А. Русак, Б.І. Майданчик, Р.С. Сайфулін та багато інших.

Серед близько тридцяти найвидатніших українських економістів найбільш ерудованим авторитетом був М.І. Туган-Барановський (1865-1919), один із засновників Української академії наук, яка першою у світі мала відділення соціально-економічних дисциплін. М.І. Туган-Барановський на початку ХХ ст. розробив і використав у своїх працях принципові положення теорії економічного аналізу. Застосовуючи прийоми порівняння, рядів динаміки, групувань, індексного аналізу, розкладання на складові й узагальнення, автор глибоко проникає в суть процесів і явищ, що відбуваються в сільському господарстві країн Західної Європи, Сходу, США. Його праця “Основи політичної економії” містить аналітичну інформацію, яку майстерно опрацьовано належними прийомами, вона має глибокий зміст і є незаперечно доказовою.

Свій внесок у розвиток економічної думки зробили українські автори І. Франко, М. Драгоманов, низку праць яких по праву треба віднести до економічних. У багатьох роботах І. Франко подає приклади застосування даних для аналізу становища селян, оподаткування і фінансового стану Галичини, справ банків і банкрутства.

Значний внесок у розвиток економічного аналізу зробили українські вчені Б.В. Вітлінський, В.М. Івахненко, Є.В. Мних, Р.І. Тиркало, В.І. Самборський, І.І. Каракоз, М.І. Яцків, С.І. Шкарабан та інші.

Економічний аналіз як наука на сучасному етапі перебуває в стані розвитку. Вчені проводять дослідження щодо більш широкого застосування математичних методів, ЕОМ, які дозволяють оптимізувати управлінські рішення.

З розвитком ринкових відносин відбуватиметься розширення сфери застосування економічного аналізу. Передусім аналітичні дослідження будуть направлені на:

• глибоке вивчення потреб ринку, вимог споживачів щодо конкурентно спроможності продукції;

• визначення пріоритетних напрямів зовнішньоекономічної діяльності;

• ефективність інвестицій;

• вивчення кредитної і конкурентної здатності суб’єктів господарювання усіх організаційно-правових форм власності.

2. За допомогою економічного аналізу досягається швидка адаптація до змін ринкової кон’єктури, передбачення можливих змін поведінки партнерів, уникнення невиправданого економічного ризику.

Головними завданнями економічного аналізу є:

- оцінка реальності й напруженості бізнес-планів, завдань, договірних зобов’язань;

- об’єктивна оцінка діяльності підприємства щодо контролю за виконанням цільових економічних програм, завдань, зобов’язань, прогнозованих показників та встановлення динаміки їх змін;

- виявлення впливу факторів та причин відхилень за показниками, “вузьких місць”, прорахунків;

- виявлення внутрішніх невикористаних резервів підвищення ефективності підприємницької діяльності та розроблення пропозицій щодо їх мобілізації;

- вивчення новацій і сприяння їх впровадженню та оцінка ефективності нововведень;

- дослідження конкурентоспроможності підприємства;

- вивчення кон’єктури ринку з метою швидшої адаптації до її змін;

- оцінка діяльності ділових партнерів, прогнозування їх поведінки;

- оцінка економічних ризиків, прогнозування невиправданих ризиків;

- підготовка пропозицій щодо вироблення оптимальних управлінських рішень.

Паралельно з цими завданнями аналітики розв’язують низку взаємопов’язаних аналітичних задач, якість виконання яких оцінюється за ступенем впливу на прийняття управлінських рішень та підвищення рейтингу підприємства.

Отже, економічний аналіз виконує наступні основні функції:

- оціночна;

- пошукова;

- діагностична.

У ході оціночного аналізу встановлюються відмінності фактично досягнутого стану від запланованого (бажаного) шляхом порівняння з установленими критеріями.

За допомогою діагностичного аналізу дають якісну характеристику об’єкта, що аналізується, встановлюють причинно-наслідкові зв’язки.

Пошуковий аналіз полягає в обґрунтуванні рекомендацій з переведення об’єкта в бажаний стан, виявленні глибинних резервів підвищення ефективності діяльності підприємств.

Для виконання завдань та досягнення мети економічного аналізу необхідно дотримуватись наступних принципів (рис. 1).

Принцип базування на державному рівні

Передбачає оцінку певних проявів економічного життя з врахуванням їх відповідності державній, економічній, соціальній, екологічній, міжнародній політиці та законодавству

Принцип науковості

Принцип системності

Принцип комплексності

Принцип конкретності і дієвості

Передбачає застосування наукової методики та організації аналітичних досліджень

Передбачає оцінку економічного, політичного, соціального, екологічного, науково-технічного аспектів у їх взаємозв’язку та взаємообумовленості

Передбачає комплексну оцінку всіх показників діяльності, їх зміну і розвиток у просторі та часі, за кількісними та якісними ознаками

Передбачає конкретну спрямованість досліджень, забезпечує розроблення конкретних пропозицій для прийняття оптимальних управлінських рішень

Принцип рейтингової оцінки

Принцип демократич-ності, масовості

Передбачає визначення пріоритетів у досягненні поставленої мети, черговості здійснення заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності, швидку адаптацію до вимог ринку

Передбачає участь у дослідженні широкого кола зацікавлених осіб, доступність, прозорість, переконливість висновків і пропозицій

Передбачає здійснення аналітичних досліджень в необхідних обсягах і в потрібний час

Принцип оперативності

Принцип ефективності

Передбачає, що затрати на проведення аналізу повинні давати багатократний ефект

Рис. 1. Базові принципи дослідження

3. Теоретичною основою економічного аналізу є політична еко­номія, а загальним методом пізнання, як і для всіх інших наук, виступає діалектика.

Економічний аналіз тісно пов'язаний з галузевими економі­ками, організацією та менеджментом, маркетингом, фінансовими дисциплінами, банківською справою і кредитуванням.

Особливу роль для економічного аналізу відіграють бухгал­терський облік і статистика. Вони не тільки постачають йому необхідну інформацію, а й надають деякі свої методи для її ви­вчення. Особливо плідно у цій справі склалися стосунки між аналізом і статистикою, внаслідок чого методика аналізу збага­тилась багатьма статистичними методами й прийомами дослі­дження.

В економічному аналізі знаходять широке застосування су­часні засоби обробки інформації, економіко-математичні й соціо­логічні методи, знання в галузі техніки й технології виробництва

Самостійне вивчення