5.8. Практично-рекомендаційна частина

У цій частині роботи автор обґрунтовує і характеризує свої пропозиції. У ній на підставі виконаних теоретичних досліджень (у теоретичній частині) та висновків, зроблених внаслідок аналізу стану проблеми на об'єкті дослідження (аналітична частина), формулюють та обґрунтовують конкретні пропозиції з удосконалення предмета дослідження.

Пропозиції можуть передбачати організаційні, інноваційні та інші заходи або його окремі розділи, методику, положення тощо. Це може бути комплексний захід з удосконалення різних аспектів діяльності об'єкта дослідження або окремі, пов'язані між собою ідеєю, вирішення проблеми, яка є темою дипломної (магістерської) роботи.

Практично-рекомендаційна частина обов'язково повинна містити: обґрунтування доцільності кожного заходу (за результатами аналізу); опис сутності заходу; характеристику передумов практичного впровадження пропозицій.

Обґрунтовуючи запропоновані заходи, необхідно посилатися на передовий досвід вітчизняних та зарубіжних наукових досліджень. Обсяг проектної частини – 20 - 22 сторінки рукописного тексту.

Випускник має продемонструвати уміння здійснювати правильне узагальнення нагромадженого фактичного матеріалу, групування та обробку даних, на основі яких провадиться кваліфікований аналіз, обґрунтовуються пропозиції.

5.9. Висновки

Висновки повинні містити найважливіші результати дипломної (бакалаврської) роботи з погляду їх відповідності до вимог завдання, поставленого перед бакалавром (дипломником).

У висновках слід відобразити найважливіші положення теорії і практики досліджуваної теми; ступінь вирішення проблеми, яка є темою дипломної (бакалаврської) роботи, на об'єкті дослідження; недоліки у вирішенні проблеми; перелік заходів, які рекомендовано до впровадження, із зазначенням їх ефективності; міркування дипломника щодо практичного використання розроблених рекомендацій.

Заголовком цього розділу є слово "ВИСНОВКИ", написане окремим рядком великими літерами. Обсяг висновків – 3-5 сторінок рукописного тексту.

5.10. Список використаних джерел

Містить всі використані літературні джерела вітчизняних і зарубіжних видань, стандарти, словники, законодавчі акти та інші нормативні документи, які розташовуються у такому порядку: вказуються розглянуті законодавчі та нормативно-правові акти в порядку ієрархії, згодом джерела монографічної, періодичної, довідкової літератури за алфавітом. Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у виданнях.

Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо є два, три чи чотири автори, то їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності, у якій вони надруковані у книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше чотирьох авторів, вказують прізвища з ініціалами тільки перших трьох, а далі пишуть слова ”та інші”. Назву місця видання необхідно подати повністю у називному відмінку; можна скорочувати назви тільки двох міст: Київ (К.), Москва (М.).

Дані про статтю із періодичного видання мають вказувати: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті подається у тому вигляді, як вказано у періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова “сер”. Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, C.32-39.

Список використаних джерел може містити до 40-50 назв.